8. Діагностика психофізіологічних станів та індивідуальні особливості.

Методики, які використовуються для діагностики психічних станів, належать до трьох груп: визначення психофізіологічних показників; визначення суб'єктивного стану; визначення поведінкових проявів. Методики визначення психофізіологічних показників. Ця група методик є найбільш об'єктивною щодо діагностики психічних станів і здійснюється за допомогою реєстрації вегетативних проявів: частота серцевих скорочень, дихання, шкірно-гальванічних реакцій, електроенцефалограми мозку та ін. Ці методики найчастіше використовуються для діагностики функціонального стану людини. Методики суб'єктивної оцінки стану. Доцільність застосування в діагностичних цілях суб'єктивних методик для оцінки психічних станів пояснюється різноманітністю проявів симптоматики різних станів у внутрішньому житті людини. На формування комплексу суб'єктивних переживань прямий вплив мають такі фактори, як установка суб'єкта і його навички саморефлексії, ступінь усвідомлення симптомів та часу їх появи, мотивація, значимість діяльності, індивідуальні особливості людини. Опитувальники. Ця група методів спрямована на виявлення якісно різнорідних переживань стану, які з більшою чи меншою якістю можуть бути усвідомлені людиною. Виділені симптоми входять до складу опитувальника у вигляді розгорнутих словесних формулювань, які мають запитувальну чи стверджувальну форму. Характеристика стану людини будується на основі загальної кількості зазначених симптомів та аналізу їх якісної своєрідності.

9. Домінантно-мотиваційні настанови, цілісна просторово-часова інтеграція у психофізіологічній підготовці.

Принцип домінантно-мотиваційної настанови визначає: тривалість спрямованості засобів фізичної підготовки; активізацію мотивації на виконання певних вправ і навантажень; відповідність педагогічних впливів кінцевій цільовій діяльності.

Принцип просторово-часової інтеграції передбачає таке формування засобів фізичного впливу на організм і послідовність їх чергування, які забезпечують утворення певного адаптаційного комплексу змін в організмі. Згідно з цим принципом просторово-часові характеристики, які використовують у фізичній підготовці, відповідають системі психофізіологічної підготовки. Іншими словами, визначаються обсяги і структура загальної, спеціальної і профілактичної фізичної підготовки. Такий підхід у психофізіологічній підготовці підвищує ефективність формування професійних навичок, знижує напруженість психофізіологічного стану під час професійної діяльності, забезпечує надійність виконання професійних функцій в екстремальних умовах, зміцнює здоров'я, підвищує працездатність, сприяє збереженню матеріальних ресурсів, продовженню професійного довголіття.

10. Еволюційна теорія емоцій ч.Дарвіна

Еволюційна теорія емоцій Ч. Дарвіна. Перші уявлення про мозкові механізми емоцій формувалися під впливом еволюційної теорії Ч. Дарвіна. Проведений ним аналіз показав, що емоції в поведінці ссавців відіграють регуляторну роль. Емоційні виразні рухи тварин (страху, погрози, радості, підкорення) є проявом інстинктивних дій і відіграють роль біологічно значущих сигналів для тварин як свого, так і інших видів. Багато емоційних реакцій є природженими і виявляються з моменту народження. При цьому в регуляції емоцій важливе значення відіграє зворотний зв'язок - посилення емоцій пов'язане з їх вільним зовнішнім виразом, а придушення зовнішніх ознак емоцій послабляє їхню силу.

11-12. Електроенефалограма (далі - ЕЕГ)

Електроенцефалограма - це метод дослідження сумарної електричної активності великої кількості клітин головного мозку.

В ЕЕГ відображаються тільки низькочастотні електричні процеси. ЕЕГ вимірюється між двома точками. ЕЕГ фіксується за допомогою спеціальних електродів (частіше срібних), які фіксуються на поверхні черепа (шоломом або кріпляться пастою).

Є два основних методи реєстрації ЕЕГ: 1) біполярний – реєструється різниця між двома активними електродами (обидва електроди розташовуються в ел.активних точках); 2) монополярний - різниця між різними точками на поверхні голови стосовно якої-небудь неактивної точки (один електрод містять в неактивній точці – наприклад на мочці вуха).

Виділяються такі типи коливань мозку: дельта-ритм (1- 4 Гц); тета-ритм (4-8 Гц); альфа-ритм (8-14 Гц) - основний ритм ЕЕГ, переважає в стані спокою; бета-ритм (до 30 Гц); гамма-ритм (вище 30 Гц). Їхня амплітуда є важливою діагностичною ознакою психічної діяльності.

Під час запису ЕЕГ можуть реєструватись електричні процеси, що не пов’язані з активністю мозку та ускладнюють діагностику, - їх називають артефактами, які бувають: 1. біологічні - з’являються від організму (це артефакти від руху очей: мікрорухи, миготіння; від активності м’язів: жувальних, мімічних; від слабих рухів язика; 2 технічні- пов’язані з порушеннями технічних правил реєстрації ЕЕГ (перешкоди від електричних полів, мережі).