6. Інтерпретація результатів

Інтерпретація результатів наукового дослідження передбачає дві процедури:

Пояснення

Узагальнення

З'ясування і розкриття сутності об’єкта (досліджуваного явища).

Виявлення для групи об’єктів (явищ) найбільш суттєвих рис, які визначають їхні якісні характеристики.

Пояснення у науці

Субстанціальне

Розкриття субстрату, з яким об’єкт закономірно пов'язаний.

Атрибутивне

Розкриття закономірних зв’язків об’єкта з його атрибутами (невід’ємна властивість, що не елімінується).

Генетичне (причинне)

Звернення до попередніх планів розвитку і становлення об’єкта.

Контрагенетичне (наслідкове)

Звернення до наступних планів розвитку і становлення об’єкта.

Структурне

Встановлення:

1. внутрішньої структури – елементного складу об’єкта і способів сполучення цих елементів в єдине ціле;

2. зовнішньої структури – місця об’єкта у сукупності інших об’єктів.

Типи пояснень (за Ж. Пиаже)

І.  Редукціонізм (спрощення)

Психологічний редукціонізм

Пояснення деякої множини психологічних явищ одним причинним принципом, який не змінюється навіть у ході перетворення чи розвитку цих явищ (тобто зведення у психологічних рамках складного до простого).

Позапсихоло-гічний редукціонізм

Пояснення психологічних факторів непсихологічними причинами:

1. фізичні (фізикалістичні) пояснення – зведення психічного до фізичного;

2. фізіологічні пояснення – зведення психічного до фізіологічного (нервова система);

3. соціологічні (психосоціальні пояснення) – пошук причин індивідуальних реакцій та індивідуальної поведінки у сфері соціальних зв’язків (мікро- і макросередовищних).

ІІ.  Конструктивізм (побудова пояснювальних моделей, які доповнюють редукціоністські пояснення)

Пояснення через моделі прижиттєвого досвіду

Встановлення причинних зв’язків між умовами середовища і поведінкою індивіда. При цьому як причини певних форм поведінки розуміються системи (конструкції) законів прижиттєвого формування нових адаптивних форм поведінки.

Пояснення через генетичні моделі

Встановлення сутності та закономірностей вроджених конструкцій.

Пояснення через абстрактні моделі

Пояснення при:

• абстрагуванні від індивідуального різноманіття форм поведінки,

• зверненні до найбільш загальних проявів явища.

Функції абстрактних моделей:

1. уточнення недостатньо точних дедукцій;

2. виявлення нових зв’язків між загальними фактами чи законами, які раніше не співставлялись;

3. встановлення нових причинних зв’язків, які раніше не співставлялись.

Узагальнення в експериментальній практиці (відповідно до чотирьох основних пунктів дослідницького процесу)

Узагальнення ситуації

Перенос результатів дослідження на більш широке коло обставин.

Узагальнення відповідей

Підведення різних реакцій під одну категорію, що їх поєднує. При цьому необхідно довести, що відмінності у реакціях не істотні, мають часткових характер. Тому можна стверджувати, що ці відмінності не впливають на зв’язки між причиною (ситуацією) та наслідками (реакцією).

Узагальнення на рівні особистостей

Визнання репрезентативності вибірки – відповідність відповідей даного контингенту досліджуваних в даному типі ситуацій більш широкому загалу людей (який скомпонований за такою же провідною ознакою, за якою добирали групу досліджуваних).

Узагальнення відношень

Встановлення зв’язку між змінними:

1. описовий зв'язок – нижчий рівень узагальнення;

2. факторний зв'язок – узагальнення широкого спектру зв’язків.

Інтерпретаційні методи (підходи)

Генетичний метод

• спосіб дослідження і пояснення психічних явищ, який ґрунтується на аналізі їх розвитку як в онтогенетичному, так і у філогенетичному планах:

• потребує встановлення:

1. початкових умов виникнення явищ,

2. головних етапів розвитку,

3. основних тенденцій розвитку.

Структурний метод

• виявленні та опис структури психічних явищ;

• характерні риси:

• поглиблена увага до опису актуального стану об’єктів,

• з'ясування їхніх позачасових атрибутивних властивостей,

• концентрація не на ізольованих фактах, а на відношеннях і зв’язках між ними.

Функціональний метод

• виявлення та вивчення функцій психічних явищ;

• функція психічного явища – прояв його якостей при взаємодії з іншими об’єктами;

• тому функціональний метод передбачає концентрацію дослідника на зв’язках і відношення психічного явища із середовищем.

Комплексний метод

• ґрунтується на розумінні об’єкта дослідження як сукупності компонентів, що підлягають вивченню за допомогою відповідної сукупності методів;

• компоненті досліджуваного явища можуть бути як однорідними, так і різнорідними частинами цілого;

• часто комплексний метод передбачає здійснення комплексних, міждисциплінарних досліджень.

Системний метод

• вивчення психічного явища як елемента певного фрагменту реальності, причому цей фрагмент реальності розглядається як система;

• система – деяка цілісність, яка взаємодіє з оточенням і складається з множини елементів, що знаходяться між собою у деяких зв’язках і відношеннях;

• організація цих зв’язків і відношень є структурою системи;

• елемент – найдрібніша частина системи, яка зберігає її властивості у межах даної системи, властивості елементів визначаються їхнім положенням у структурі, і, у свою чергу, визначають властивості системи;

• властивості системи не зводяться до суми властивостей елементів – система як ціле синтезує (поєднує й узагальнює) властивості частин та елементів, внаслідок чого вона має властивості більш високого рівня організації;

• функції системи – виявлення її властивостей у взаємодії з іншими системами;

• взаємодія систем:

• з одного боку, будь-яка система є поєднанням більш простих (дрібних) підсистем зі своїми властивостями і функціями,

• з іншого боку, будь-яка система є підсистемою більш складних (крупних) систем.