Тема 2. Поняття про наукове психологічне дослідження

Наукове дослідження

Пізнання, яке базується на певній нормі діяльності – науковому методі.

Науковий метод

Спосіб діяльності дослідника, що передбачає дотримання таких процедур:

• маніпулювання певними ознаками ситуації (створення умов, в яких відбувається контрольоване здійснення впливів на досліджуваний об’єкт);

• спостереження ефектів цих маніпуляцій у суворо контрольованих умовах (реєстрація та вимірювання реакцій досліджуваного об’єкта на здійснені впливи);

• фіксація використаних процедур у такий спосіб, щоб їх могли повторити інші фахівці.

Специфіка наукового психологічного дослідження

1. інваріантність отриманого знання – отриманий дослідником науковий результат в ідеалі не повинен залежати від часу, тобто явище, механізм, закономірність інваріантні відносно часу);

2. об’єктивність – науковий результат не має залежати від особистості дослідника, його мотивів, намірів, інтуїції (хоча наукове психологічне знання необ’єктивне у тому сенсі, що не може існувати без його носіїв – людей, які володіють кваліфікацією та здатні розуміти і знаходити це знання, але воно має об’єктивне джерело – зовнішній по відношенню до суб'єкта пізнання світ).

Вимоги до психолога-дослідника

1. об’єктивність,

2. дотримання етичних норм,

3. дотримання професійних стандартів.

Мова науки

• погоджений спосіб використання певних термінів у специфічному змістовному контексті як символів чи назв певних явищ (термінів);

• має відповідати вимогам конкретності та зрозумілості для фахівців з певної галузі знань;

• використовує:

• наукові поняття, 1) зміст яких засвоюється при оволодінні надіндивідуальним досвідом (на відміну від повсякденного, життєвого); 2) які задані у певній теоретичній системі, що дозволяє встановлювати їхні взаємозв’язки та додатково пояснювати їхній зміст;

• дефініції понять – визначення, що презентують внутрішню сутність явищ, яка є недоступною безпосередньому чуттєвому сприйманню (тобто не є очевидною);

• оперативні дефініції – визначення понять за допомогою операцій, які використовуються для його дослідження або вимірювання; здійснюються у формі умовного речення.

Оперативні дефініції

І. Метатеоретичний рівень

Наукова картина світу

• ідеальна знакова модель досліджуваної реальності, побудована на основі сукупного наукового знання;

• виступає як:

• форма систематизації наукового знання,

• дослідницька програма, яка визначає завдання дослідження і вибір засобів їх розв’язання;

• форма втілення – наукова парадигма (від грец. «зразок», «прикоад») – певна сукупність загальноприйнятих у науковому співтоваристві на конкретному етапі ідеалів і норм наукового дослідження;

• наукова парадигма включає:

• уявлення про реальний світ,

• уявлення про фундаментальні об’єкти світу,

• уявлення про загальна закономірності їхньої взаємодії,

• тлумачення базових понять і категорій.

Норми та ідеали науки

• узагальнена характеристика конкретного типу базових засобів та стандартів наукового пізнання;

• виступають як ідеали і норми:

• побудови та організації наукового знання,

• наукового доведення,

• наукового пояснення та опису;

• форма втілення – методологія науки – система (комплекс, взаємопов'язана сукупність) постулатів і принципів дослідницької діяльності, на які спирається науковець в ході отримання і розробки знань в межах конкретної дисципліни;

• рівні методології науки:

• загальнонаукова методологія,

• методологія конкретних галузей науки,

• окремі наукові теорії;

• головне завдання методології науки – забезпечення евристичної форми пізнання системою суворо вивірених та апробованих постулатів і принципів, на яких, у свою чергу, ґрунтуються методи наукового пізнання.

Методи наукового пізнання Сукупність певних правил, прийомів, засобів, норм наукового пізнання

Класифікація методів наукового пізнання

А. Загальнологічні методи (використовують на теоретичному й емпіричному рівнях):

Аналіз

Розділення об’єкта пізнання на складові частини, які досліджуються самостійно відносно цілого.

Синтез

Поєднання виділених складових об’єкта пізнання в єдине ціле з урахуванням знань, отриманих при аналізі.

Аналогія

Встановлення подібності в деяких ознаках властивостях і відношеннях між різними об’єктами пізнання.

Абстрагу-вання

Відволікання подумки від ряду ознак і властивостей об’єкта пізнання, які вважаються несуттєвими для даного дослідження з одночасним виділенням тих ознак і властивостей цього об’єкта, які цікавлять дослідника.

Узагальнення

Встановлення спільних суттєвих ознак, властивостей і відношень ряду об’єктів пізнання.

Індукція

Загальний висновок на основі одиничних фактів і посилок.

Дедукція

Часткові висновки із загальних тверджень.

Класифікація

Розподіл і поєднання окремих об’єктів пізнання за деякими критеріями.

Систематизація

Розподіл і поєднання груп об’єктів пізнання за деякими критеріями.

Моделювання

Дослідження моделі об’єкта реальної дійсності, в якій відтворюються його структура, функції, характеристики.

Б. Методи теоретичного дослідження

1.  Формалізація – вираження змісту знання у знаково-символічному вигляді (формалізованою мовою) з метою більш точного вираження його змісту і смислу, а також з метою виключення неоднозначного розуміння.

2.  Аксиоматичний метод – спосіб побудови наукової теорії, коли в її основу покладаються деякі вихідні положення, з яких за допомогою спеціальних правил висновку виходять усі інші положення цієї теорії.

3.  Гіпотетико-дедуктивний метод – створення системи дедуктивно пов’язаних між собою гіпотез, з яких виводять твердження про емпіричні факти (причому такі твердження носять ймовірнісний характер).

4.  Сходження від абстрактного до конкретного – рух від окремих загальних абстракцій до їхньої єдності – конкретно-всезагального.

В. Методи емпіричного дослідження

Спостереження

Цілеспрямоване, планомірне сприйняття об’єкта пізнання з метою виявлення його окремих властивостей і відношень; характерно – дозволяє фіксувати тільки те, що розкриває об’єкт.

Експеримент

Цілеспрямоване, активне втручання в перебіг досліджуваного процесу, при якому відбувається відповідна зміна об’єкта або його відтворення в певних умовах, що відповідають цілям дослідження; характерно – контрольованість, можливість багаторазового повторення.

Опис

Фіксування засобами природної або штучної мови результатів спостереження та експерименту.

Вимірювання

Сукупність пізнавальних операцій (засобів вимірювання), що застосовуються для знаходження числового значення величини характеристик досліджуваного об’єкта в одиницях вимірювання.

ІІ. Теоретичний рівень

Рівень наукового пізнання, на якому, ґрунтуючись на емпіричній базі. дослідник відображає явища певної предметної галузі в аспекті їхніх внутрішніх та істотних зв’язків, відношень і закономірностей.

Форми втілення наукового пізнання на теоретичному рівні

Проблема

Форма наукового пізнання, в якій відображаються

• елементи досліджуваної реальності (явища), що наразі не є пізнаними людиною взагалі,

• питання чи протиріччя, які виникають, коли відкриття (нове явище) не піддається поясненню в системі наявного наукового знання.

Гіпотеза

Форма наукового знання, яка містить припущення, сформульовані на ґрунті ряду фактів про досліджувану реальність, причому істинне значення цих припущень не визначено і потребує доведення.

Закон

• форма наукового знання, що у вигляді теоретичних тверджень відображає суттєві, необхідні та повторювані зв’язки і відношення елементів досліджуваної реальності.

Теорія

• цілісна, несуперечлива й узагальнена системи знань, що розкриває сутність зв’язку і відношень між елементами досліджуваної реальності;

• на основі теорії досягається пояснення та передбачення нових явищ як елементів досліджуваної реальності;

• теорія забезпечує розширення знань за межі безпосереднього спостереження.

ІІІ. Емпіричний рівень

Рівень наукового пізнання, який реалізується в процесі безпосередньої взаємодії дослідника з певним об’єктом, внаслідок чого цей об’єкт відображається здебільшого в аспекті зовнішніх зв’язків і проявів.

Характерні риси

• частковість і фрагментарність;

• ймовірнісний характер;

• переважання чуттєвого пізнання (хоча раціональне пізнання задіяне, воно має підпорядкований характер).

Завдання

• збір та первинне узагальнення фактів;

• опис емпіричних даних;

• систематизація і класифікація емпіричних даних.

Форми втілення

Науковий факт

• емпіричний факт – реальна подія, тобто відповідь (реакція) досліджуваного на спеціально створені дослідником експериментальні умови;

• теоретичний факт – доведене знання про характеристики і властивості досліджуваного елементу реальності (явища), на основі якого пояснюється і розкривається механізм експериментального факту.