Тем 2.Б

5.Політичні ідеї українських міслітелів Київської Русі, литовсько-польської доби та козацько-гетьманської держави

У VII-VIII ст. у СЕРЕДНЯ Подніпров'ї Склаві ПЛЕМІННИЙ союз полян, Який ставши основою держави под назви "Русь" з центром у Києві, ее розбудова супроводжували З'явилися Нової ідеології. ВАЖЛИВО подією Було Прийняття у 988 р., За князя Володимира Великого, християнства, Яке з того годині стало державною релігією. Остання санкціонувала Розвиток феодальних відносін, сприян піднесенню власти кіївського князя, поширення пісемності, появі орігінальніх творів, у тому чіслі ї політічного характером.

Однією з найбільш ранніх пам'яток давньоруської літератури, де політічнім проблемам пріділялася значний увага, було "Слово про Закон і благодать" Іларіона (1051 -?), Першого кіївського митрополита слов'янського Походження (до нього мітрополітів до Киева направляли з Візантії). Автор намагався довести необґрунтованість претензій Візантії на керівництво Опис руською церквою, рішуче наполягав на тому, что князь Володимир Хресто Русь нема за вказівкою Візантії, а за своєю Божою, власною ініціатівою. Так Іларіон прагнув піднесті авторитет и незалежність руської церкви.

Політичні ідеї правітелів Київської Русі залиша помітній слід у Тогочасні літопісах. Останні відображалі точку зору панівного класу, хочай містілі ї елєменти народної творчості, передаючі ПЄВНЄВ мірою настрої нізів. У Лаврентіївському та Іпатіївському списках до наших часів дійшла "Повість временних літ", якові написали у 1113-1116 рр. ченці Нестор та Сильвестр. Літопис розповідає про ті, что рід Київських князів сягає до варязького князя Рюрика, нібіто запитаних слов'янами з метою наведення порядку в їх земли. Рюрик оголошувався батьком кіївського князя Ігоря.

Одна з центральних Ідей Літопису - єдність Руської земли. Документ ідеалізує державний устрій, встановлений Ярославом Мудрим, коли ВСІ Князі назіваються братами и всім їм ставитися в обов'язок підкорятіся великому князю в Киеве. "Повість", даючі характеристику князям, засуджує як їхні усобіці, так и народні повстання.

сповнений роздумів про державу "Повчання" Володимира Мономаха, де ВІН Виступає противником княжих непорозумінь и воєн.

Політична ідеологія Киевськой держави дістала відображення в "Руській правді". З'явилися цього документа свідчіть про Посилення залежності простого люду від феодалів, Зміцнення княжої власти. Це Кодекс законів Київської Русі, что формувався ПРОТЯГ XI-XIII ст.

 Часи феодальної роздрібненості опісує видатний художній и політичний твір "Слово о полку Ігоревім ". Йо автор - Прихильники Сильної княжої власти. ВІН засуджує Галицьких і Володимир-Суздальської князів за ті, что смороду свою політічну діяльність НЕ Погоджують з Київським князем. Заклікаючі всех руських князів до єднання, автор "Слова" вімагає від них Виконання своих політічніх зобов'язань перед Київським князем. Розуміючи, что повне підпорядкування окрем князів владі Києва стало неможливим, ВІН намагається пробудіті в них почуття гордості за Русь, заклікає їх організуваті спільну Відсіч кочівнікам.

В історії ПОЛІТИЧНОЇ думки ВАЖЛИВО місце захи "Молінню Данила Заточника". Центральною темою твору є обгрунтування єдіновладдя князя. Автор досліджує причини могутності окрем князівств, заклікає прійматі більш віважені решение, Проводити Миролюбне політику, засуджує безглузді феодальні міжусобіці.

Отже, княжа влада булу основою державного управління в Кіївській Русі. За порадою й підтрімкою князь звертався до боярської думи - органу, что сформувався Із старих членів дружини, Чимаев з якіх булі Нащадки варязьких ватажків чи слов'янських племінних вождів. Пізніше у думі Дістали місце ї Церковні ієрархі. Функції думи Ніколи чітко НЕ візначаліся, а князь НЕ БУВ зобов'язаний радітіся з нею, хочай й Не ігнорував ее думки, аби НЕ втратіті свого авторитету.

У XIV-XVI ст. Політичні події Розвивайся у несприятливим для Русі напрямі. После монголо-татарської навали вона перестала існуваті як Самостійна держава, а ее земли опінію в складі Литви, Польщі та Московії. Суспільно-економічний Розвиток характерізується подалі зміцненням феодальних відносін.

Опозиція феодалізму виявляв як у вігляді збройно повстань под релігійнімі гасли, так и у ФОРМІ вчень, Які суперечілі офіційній ідеології, тоб відвертіх єресей. Віражаючі тією чи іншою мірою Захоплення народу, єретічні течії були, по суті, носіямі передових для свого годині Ідей гуманізму та Реформації.

у 50 - 70-ті роки XVI ст. в Україні відома діяльність єретиків Косого, Артемія, Вассіана, Ігнатія та ін. Зокрема, Ф. Косий обстоювалося соціальну и національну Рівність, заперечували світську та церковно власти, необхідність Існування храмів и монастирів.

Епоха ідейної Боротьба з католицизмом вісунула плеяду письменників-полемістів, Які у своїй творчості порушувалі проблеми національної та релігійної незалежності України. До них належали С. Зізаній, Г. Смотрицький, І. Вишенський, І. Борецький та ін. Смороду були своєрідною Політичною опозіцією тім феодально колам, Які зРаду православ'я та навернулися до Унії.

Рішучім противником Унії БУВ видатний полеміст кінця XVI - качану XVII ст. Іван Вишенський. ВІН Виступає НЕ позбав проти национального та релігійного гноблення українського народові в Речі Посполітій, а й проти СОЦІАЛЬНОГО поневолення селян з боку "Рідніх" феодалів. Ідеалом майбутнього Суспільства для Вишенського є "...

Царство божіє", де ВСІ люди Рівні, в тому чіслі Щодо власності. Засоби Досягнення ідеального Суспільства, на его мнение, є НЕ насильство, а самовдосконалення людей.

Дійовімі органами ПОЛІТИЧНОЇ Боротьби проти гніту феодалів, католицизму та Унії виступали Українські православні братства.

Новий етап української ПОЛІТИЧНОЇ думки пов'язаний з діяльністю Петра Могили (1597-1647) - політічного, церковного, культурного діяча. У політічніх харчуванням ВІН орієнтувався на догоду з Польщею, однак виступає проти Унії з католицькою церквою. Щоб успішно протістояті католицизму, Могила решил провести відповідну роботу по Вдосконалення православ'я. ВІН ставив Завдання піднесті роль православної церкви у жітті Суспільства, домогти ее рівноправності з католицькою, Проводити мирними полеміку з католиками.

Велике значення для характеристики ПОЛІТИЧНОЇ думки Другої половини XVII ст. має "Синопсис" - перший короткий нарис історії України. Его авторство точно не встановлено. Характерною особлівістю твору є публіцістічній характер. Автор "Синопсиса" - рішучій Прихильники Сильної центральної ПОЛІТИЧНОЇ власти - схвально ставився до князів, Які боролися за об'єднання земель у сильну, Могутнє державу.

Новий Период української истории, доба державотворення, Розпочався з народного повстання 1648 р. У трівалій Політичній боротьбі сформувався цінній державницький материал, что Тільки Чека творця, Який уживемся бі йо для завершення будівніцтва. Ним ставши Богдан Хмельницький. p> Визвольна війна українського народу дала Поштовх Утворення різніх партій, Які неоднозначністю оцінювалі решение Переяславської заради 1654 р.