Тема уроку: Замітка дискусійного характеру в газету.

Мета уроку: змістом уроку домогтися розширення усвідомлення учнями поняття про газету як один із видів ЗМІ; ознайомити учнів із заміткою як жанром публіцистичного мовлення; навчити складати замітку дискусійного характеру в газету; повторити матеріал про особливості публіцистичного стилю; виробляти (удосконалювати) комунікативні навики школярів, підвищуючи їх мовну і мовленнєву культуру.

Тип уроку: урок розвитку зв’язного мовлення.

Очікувані результати: засвоєння учнями вимог до написання замітки дискусійного характеру, вміння школярів займати самостійну позицію у розгляді проблем дискусійного характеру.

Обладнання: ілюстративний газетний матеріал; індивідуальні листки-довідники для школярів, мультимедійна презентація.

Хід уроку:

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення семикласників з темою, метою й завданнями уроку. Оголошення епіграфа

Хто володіє інформацією, той володіє світом

Натан Ротшильд

ІІІ. Пояснення вчителя

Ми часто спостерігаємо життя за вікном нашої квартири за допомогою наших незмінних друзів: газет та журналів. Їх читають в метро та тролейбусі,  у парку, під час обідньої перерви на роботі. Діти шукають у них програму, бо в ній вказаний час, коли по телевізору будуть показувати улюблені мультики. Про телебачення годі й казати, воно, як член нашої сім`ї,  присутнє постійно поряд з нами.

Газети і журнали, радіо й телебачення є основними джерелами важливої інформації  для сучасних людей. З періодичних видань, які ми купуємо в газетних кіосках, ми дізнаємося про новини в усіх галузях навколишнього  життя, про події міжнародного життя, життя власної держави.  Цією справою (донесення інформації до кожної людини) займаються журналісти. Це дуже цікава і важлива професія. Через те ця справа виокремлена в окрему наукову та суспільну галузь – журналістику.

Тож сьогодні мова піде про газету. А ще ви вчитиметесь писати один із газетних жанрів – замітку дискусійного характеру. Ми з’ясуємо. Чи можемо ми самі стати співавторами газетних видань і що для цього потрібно.

Наш активний словничок

(На дошці на окремих кольорових аркушах записано терміни, що будуть використовуватися на уроці. Тлумачення цих слів роздруковані на окремих листах-довідниках, які отримує кожен учень)

Змі, газета, журналіст, кореспондент, дискусія, інформація, полеміка, замітка.

VI. Робота з презентацією «Історія газети» (презентує учень-старшокласник, член шкільного прес-центру)

Попередниками газет традиційно вважаються новинні повідомлення, що розповсюджувалися в І столітті до нашої ери Стародавньому Римі про події, що відбулися в місті. Переписувалися від руки сувої під назвою "Щоденні справи римського народу" та вивішувалися на площах і доставлялися політикам чи просто знатним городянам. Римські газети представляли собою дерев'яні дощечки, на яких записували хроніку подій.

Новинні зведення, як правило, мали неофіційний характер, поки Юлій Цезар не розпорядився в обов'язковому порядку поширювати звіти про засідання сенату, донесення полководців і послання правителів сусідніх держав. Ці бюлетні являли собою гіпсові або глиняні доски, на яких писався текст.І тільки дуже багаті римляні могли дозволити собі замовлювати їх додому, оскільки кожен примірник видання – унікальний витвір давньоримської кераміки.

З 911 року в Китаї починає виходити газета «Цзінь бао» — «Столичний вісник». І не просто виходити, а виходити з друкарського верстата, хай і примітивного. Червоні ієрогліфи на жовтому шовку друкувалися з різьблених дерев'яних дощок. Газету вже можна було не лише читати, в неї можна було щось завертати. Тобто, вона набула всіх своїх сучасних якостей, окрім дешевизни. Шовк і зараз матеріал не копійчаний. Взагалі, «Цзінь бао» — унікальна газета. Газета — довгожитель. Вона видавалася впродовж тисячі років.

У Європі аж до 1450-го року газети переписувалися від руки, поки практичні німці не винайшли друкарський прес (або не поцупили ідею у китайців) і не поставили видання інформаційних листків на потік, не удаючись до послуг переписувачів. Проте потік ще був слабкий, і газета залишалася атрибутом життя високопоставлених чиновників і багатих купців.

Своєї сучасної подоби газети почали набувати в 16-ом столітті. Тоді і увійшла до ужитку само назва «газета» — по найменуванню дрібної італійської монети gazzetta, яку зазвичай платили за рукописний листок новин у Венеції. Назву ж монеті дала сорока ( італ. gazza ), зображена на ній. Газети, які перші вийшли на ринок взяли собі в якості емблеми сороку – як символ поширювання новин. Вважається, що саме в цьому місті були утворені перші бюро по збору інформації-прообрази інформаційних агентств - і виникла професія "письменників новин".

Титульний лист газети "Relation", 1609. В Росії перші газети - рукописні "вістові листа" з'явилися за часів царювання Михайла Федоровича з 1613.

Вони також називалися "стовпчики", так як писалися стовпцями на приклеєних один до іншого довгастих аркушах, завдовжки кілька сажень.

Пізніше вони були названі на європейський манер - "Куранти". Найстарішим виданням такого роду зі збережених до наших днів вважається примірник "Курантів", що вийшов в 1621. Основу змісту "вістових листів" становили переказні нотатки з іноземної преси і донесення російських дипломатів і купців з-за кордону. (Слайд №9, 10) Перша російська друкована газета з'явилася в 1702 за указом імператора Петра I "Відомості про військових і інших справах, гідних знання і пам'яті, що трапилися в Московській державі і інших навколишніх країнах".

Перший лист цієї друкованої газети з'явився в Москві 2 січня 1703. Її наклад склав 1000 екземплярів, ціна — 2 копійки. Коректуру в ній робив сам цар-батюшка.

Визначні події з українського життя мали відгук і оцінку впродовж довшого часу лише на сторінках західноєвропейської преси. Так, повстання Богдана Хмельницького (1648), перемоги і творення Української держави знайшли відгук і освітлення на сторінках англійської, французької, німецької та ін. преси. Так само в цій же пресі можна було зустріти й інші відомості з українських земель.

За гетьмана І. Виговського можна побачити зародок української преси. Крім звичайних універсалів за час його гетьманування почали видаватися спеціальні друковані універсали для козацької старшини, в яких побіч різного роду наказів, законів тощо подано вже і поточні вісті.

У XIX столітті Натан Ротшильд вигукнув фразу, яка стала крилатою: «Хто володіє інформацією, той володіє світом». Виявилось, що і володіти світом, і переробляти його під себе можна за допомогою газетної інформації.

Кожен вітчизняний олігарх неодмінно обзаводиться власною газетою. Вона допомагає йому набудовувати громадську думку проти його конкурентів. Навесні 2008 року з'явилася інформацію про те, що Міністерство юстиції України щодня реєструє 5 нових газет і журналів. Загальна ж кількість зареєстрованих видань в Україні — більше 30 тисяч! Тобто, одне окреме видання на півтори тисячі жителів, включаючи дітей! Це світовий рекорд! Радіо і телебачення, а услід і Інтернет, газету на інформаційному тлі потіснили. У 2012-ом з'явилася інформація про те, що в Україні наголошується стабільне зниження продажів на газетному ринку. Але, думаю, на наше століття ще вистачить. Газета все ще залишається популярним продуктом. Можливо — через свою універсальність: адже ковбасу в монітор не загорнеш. Газети й журнали, нарівні з радіо, телебаченням, мережею Інтернет, на сьогоднішній день залишаються основними джерелами інформації для людини. Саме з них ми дізнаємося про події із життя суспільства, про новини в усіх галузях нашого життя.

VI. Газетні жанри: замітка, стаття, нарис, інтерв'ю, репортаж.

Замітка - коротке повідомлення про якусь подію, що може зацікавити читачів. Мета замітки –поінформувати, тобто повідомити, дати чітке уявлення про те: Що відбулося — де відбулося — коли відбулося — з ким відбулося
Дискусійна замітка		Інформаційна замітка містить розширене повідомлення про конкретні події, що відбулися в певних місцях. Має заголовок, який передає основну думку, зацікавлює читача.

Засоби масової інформації (ЗМІ) - це своєрідна система, що охоплює періодичні друковані видання, радіо-, теле-, відеопрограми, кінохронікальні програми, інші форми періодичного поширення масової інформації.

Газета – це періодичне видання, що має постійну назву, виходить через короткі проміжки часу, містить, відповідно до своєї програми, оперативну інформацію, різножанрові текстові та зображальні матеріали.

Журналіст – особа, яка займається збором, створенням, редагуванням, підготовкою та оформленням інформації для редакції зареєстрованого засобу масової інформації, що пов'язаний з нею трудовими чи іншими договірними відносинами, — або займається такою діяльністю за власною ініціативою.

Кореспондент – це співробітник засобів масової інформації. Він пише статті або веде радіо- і телерепортажі з місця подій. Кореспондент, залежно від області його діяльності, має бути в курсі найважливіших суспільно-політичних, культурних, економічних подій, досягнень науки в країні і в світі.