Заняття з ознайомлення дітей з українською народною казкою «Коза-дереза»

Мета: ознайомити дітей з українською народною казкою «Коза-дереза», розвивати увагу, уяву, образне мислення та діалогічне мовлення, збагачувати словник дітей, виховувати сміливість, товариські стосунки.

Словник: дереза (коза задерикувата), ярмарок, стояти на воротях у червоних чоботях, гребелька, крапелька, худоба, коваль, висталити, три копи, півбока луплена, рак-неборак, клешні.

Обладнання: динамічна картинка із зображенням сільського подвір’я, домашніх тварин (коза, корова, кінь), воза; ілюстрації до казки «Коза-дереза».

Хід заняття

І. Вступна бесіда.

- Діти, сьогодні ми вирушимо з вами в подорож до села. На чому будемо подорожувати? (Відповіді дітей). А я пропоную вам поїхати на возі (демонстрація малюнка). На таких возах їздили в давнину. Запряжемо у воза волів і поїдемо. Гей! Гей! - поганяємо волів. А ось і село. Заїжджаємо на подвір’я. Кого ми тут бачимо? (Вихователь по черзі виставляє малюнки домашніх тварин і пропонує їх назвати).

- А зараз я про одну із цих тварин прочитаю загадку. А ви слухайте уважно, думайте і відгадуйте. Відповідати буде той, хто першим підніме руку.

Має дуже прудкі ніжки,

Наставляє грізно ріжки

На великого собаку

Той сховався з переляку.

А дасте ви їй водиці –

Молочком вас пригостить.

Хто вона? А ну скажіть!^

• Це кізочка. А може це корівка? У неї теж є ріжки, і вона теж дає молоко. А чим же кізочка відрізняється від корови? Послухайте ще раз загадку.

• У кізочки прудкі ніжки. Вона легко скаче, а корівка повільно йде. Ви бачили коли-небудь козу? Яка вона? (Розгляд малюнка). Гарна козуня, але бýцатися любить. Сьогодні я вам розповім казку про задерúкувату козу. Задерикувата – це та, яка задирається, лякає, свариться. Її ще можна назвати коза-дереза. Сідайте зручно і слухайте українську народну казку «Коза-дереза».

ІІ. Розповідання казки.

КОЗА-ДЕРЕЗА

(Українська народна казка)

Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив собі козу. Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина ту козу пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт став доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питає:

• Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

• Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку — тільки й пила, тільки й їла!

От дід розсердився на сина, що він погано худоби доглядає, та й прогнав його.

На другий день посилає другого сина — меншого. Пас, пас хлопець козу аж до вечора та й став гнати додому. Тільки став до воріт доганяти, а дід стоїть на воротях у червоних чоботях та й питає:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

— Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку — тільки й пила, тільки й їла!

От дід і того сина прогнав.

На третій день посилає вже жінку. От вона погнала козу, пасла весь день; ввечері стала гнати до двору, а дід уже стоїть на воротях у червоних чоботях та й питає:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

— Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку — тільки й пила, тільки й їла!

От дід прогнав і бабу.

На четвертий день погнав він уже сам козу, пас увесь день, а ввечері погнав додому і тільки надігнав на дорогу, а сам навпростець пішов; став на воротях у червоних чоботях та й питає:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

— Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку, — тільки й пила, тільки й їла!

От тоді дід розсердився, нагострив ніж, став козу різати, а вона вирвалася та й утекла в ліс. У лісі бачить коза зайчикову хатку — вона туди вбігла та й заховалася на печі.

От прибігає зайчик, коли чує — хтось є у хатці. Зайчик питає:

— А хто, хто в моїй хатці?

А коза сидить на печі та й каже:

— Я коза-дереза,

За три копи куплена.

Півбока луплена,

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету —

Тут тобі й смерть.

Зайчик злякався, вибіг з хатки, сів під дубком. Сидить та плаче. Коли йде ведмідь та й питає:

— Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

— Як же мені, ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить?

А ведмідь:

• От я його вижену!

Побіг до хатки:

• Хто, хто в зайчиковій хатці?

А коза з печі:

— Я коза-дереза,

За три копи куплена.

Півбока луплена,

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету —

Тут тобі й смерть.

Ведмідь злякався.

— Ні,— каже,— зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.

От знову пішов зайчик, сів під дубком та й плаче. Коли йде вовк і питає:

• А чого це ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

• Як же мені, вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить?

А вовк:

• От я його вижену.

• Та де тобі вигнати! Тут і ведмідь гнав, та не вигнав.

• Отже, вижену.

Побіг вовк до хатки та й питає:

— А хто, хто в зайчиковій хатці?

А коза з печі:

— Я коза-дереза,

За три копи куплена.

Півбока луплена,

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету —

Тут тобі й смерть.

Вовк злякався.

— Ні, — каже, — зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.

Зайчик знов пішов, сів під дубком та й плаче. Коли біжить лисичка, побачила зайчика та й питає:

— А чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

— Як же мені, лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить?

А лисичка:

• От я його вижену!

• Де тобі, лисичко, його вигнати! Тут і ведмідь гнав — не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, а то ти!

• Отже, вижену!

Побігла лисичка до хати та питає:

— Хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:

• Я коза-дереза,

За три копи куплена.

Півбока луплена,

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету —

Тут тобі й смерть.

От лисичка теж злякалась.

• Ні, — каже, — зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.

Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Коли це лізе рак-неборак та й питає:

• Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

• Як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить?

А рак:

• От я його вижену!

• Та де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав — не вигнав, і лисиця гнала — не вигнала, а то ти!

• Отже, вижену!

От поліз рак у хатку та й питає:

— А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:

• Я коза-дереза,

За три копи куплена.

Півбока луплена,

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету —

Тут тобі й смерть.

А рак усе лізе та лізе, виліз на піч та каже:

— А я рак-неборак,

Як ущипну — буде знак!

Та як ущипне козу клешнями!.. Коза як замекає, та з печі, та з хати — побігла, тільки видно! От тоді зайчик радий прийшов у хатку і так вже ракові дякує. Та й став жити в своїй хатці.

ІІІ. Емоційно-оцінна бесіда.

- Сподобалась казка? Хто вам сподобався найбільше? А хто не сподобався? Чому?

ІV. Бесіда за змістом прочитаного з показом ілюстративного матеріалу. Словникова робота.

- Як починається казка?

- Куди поїхав дід?

Ярмарок – це місце, де щось продають і купують, базар.

- Кого дід послав пасти козу?

- Що зробив дід, щоб дізнатися, як паслася коза?

- Повторіть усі разом: «Став дід на воротях у червоних чоботях».

- Що питав дід у кози?

- Що коза на це відповіла?

- Повторіть усі разом: «Я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку — тільки й пила, тільки й їла!»

Гребелька (гребля) — це насип, який перегороджує річку для затримки води.

Крапелька – крапля води.

- Чи правду говорила коза? То, яка в нас коза? (Брехлива)

- Як ви гадаєте, яким голосом вона відповідала дідові? (Жалісливим, тоненьким голоском). Зразок вихователя. Індивідуальне повторення дітьми слів кози.

- Що після цього зробив дід? (Дід вигнав сина за те, що не вміє худобу пасти. Худоба – це свійські тварини (корова, коза, кінь, вівця, свиня)).

- Хто на другий день пас козу?

- Що відбулося увечері цього дня? Що розповіла коза дідові? (Хорове повторення дітьми слів кози). (Вихователю слід ще раз звернути увагу дітей на інтонацію).

- Хто на третій день пас козу?

- Що відбулося увечері цього дня? Що розповіла коза дідові? (Хорове повторення дітьми слів кози).

- Хто на четвертий день пас козу?

- Що відбулося увечері цього дня? Що розповіла коза дідові? (Хорове повторення дітьми слів кози).

- Що зробив дід?

- Куди побігла коза? Де заховалася?

- Що запитав зайчик, коли повернувся до своєї хатки?

- Що відповіла коза? Вихователь промовляє слова кози і звертає увагу дітей на особливості інтонації.

Півбока луплена – з обідраним боком.

- Давайте усі разом повторимо слова кози.

V. Фізкультхвилинка.

Повторення слів кози у супроводі рухів.

— Я коза-дереза, За три копи куплена. Півбока луплена, Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету — Тут тобі й смерть.

Вказівні пальці приставити до голови. Показ трьох пальців. Поплескування себе по боці. Тупотіння ногами. Вказівні пальці приставити до голови. Тупотіння ногами. Рухи рукою – імітація рухів хвоста. Руки в боки. Тупнути однією ногою.

VІ. Бесіда за змістом прочитаного з показом ілюстративного матеріалу. Словникова робота.

- Злякався зайчик. Сидить під дубком та й плаче.

- Хто побачив зайчика і спробував допомогти йому? (Ведмідь).

- Якими словами налякала його коза-дереза? Повторення пісеньки кози з рухами.

- Які ще звірі хотіли допомогти зайчикові, але злякалися кози? (Вовчик-братик, лисичка-сестричка).

- Хто не злякався кози? Яку пісеньку він їй заспівав?

- Чим ущипнув рак козу? Демонстрація на малюнку клешні рака.

- Чим закінчилася казка?

VІІ. Малювання кози.

Етапи малювання кози

VІІІ. Підсумок заняття.

- Яку казку слухали? Кого намалювали?

- Який герой казки сподобався найбільше? Чому?