39. Травми см: класифікація, патогенез, симптоми, ускладнення

Струс спинного мозку. Порушення функцій спинного мозку носить динамічний харак­тер. В момент одержання травми потерпілий відчуває паре­стезії і слабкість в ногах. При тяжких випадках струсу спинного мозку активні рухи можуть повністю втратитись. Можливі корот­кочасні порушення функцій сфінктерів, послаблення або втрата колінних і ахіллових рефлексів, легкі порушення чутливості. У легких випадках всі порушення збоку нервової системи зни­кають через 2—3 дні, в більш тяжких рухові, чутливі і рефлекторні явища проходять через 1,5—2 тижні. Забій спинного мозку. При повному перериванні спинного мозку кінці його звичай­но розходяться на 1—2 см. Вище і нижче ушкодження відзнача­ються різних розмірів крововиливи. В момент ушкодження спинно­го мозку виникає характерне відчуття відриву нижчерозташованої частини тіла. Внаслідок повного відривання спинного мозку втрачаються всі провідникові функції — настають параліч, анестезія, порушення сфінктерів. Відновлення функцій не відбувається. Швидко розви­ваються атрофічні порушення — ускладнені пролежні на крижах, сідниці, п'ятках, з'являється цистит, пієлонефрит, що обумовлює смерть хворого. Крововилив — гематомієлія настає в результаті розривання звичайно уже ослаб­лених судин. Найчастіше крововилив трапляється в ділянці шийного або поперекового потовщення. Гематомієлія виникає звичайно при па­дінні з висоти, після невдалого стрибка з вишки або пірнання в обмілілих водоймах. Поблизу від основного осередку в ре­зультаті пердіапедезу утворюються багаточисленні петехії. По­ступово кров розсмоктується, але при великих крововиливах виникає гематомієлічна порожнина. Симптомокомплекс гематомієлії починається з того, що в мо­мент травми виникає біль, але, нетривалий і неінтенсивний. Рухові порушення розвиваються блискавично і протягом кількох хвилин можуть дійти до повного паралічу. Крововиливи в оболонки спинного мозку називають гематорахісом. Вони виникають при закритих травмах або при пораненнях значних артеріальних стовбурів, коли кров виливається в субдуральний і епідуральний простір. Симптомокомплекс гематорахісу характеризується наявністю менінгеальних явищ і симптомів ко­рінцевого подразнення — різкий біль, парестезії, гіперестезії, су­дороги м'язів уражених кінцівок і тулуба. Потім можуть приєдну­ватися мієлічні ознаки у вигляді парезу, паралічу і розладу функ­цій тазових органів. Ускладнення черепно-мозкових травм можуть бути ранні і піз­ні. До ранніх належить травматичний менінгіт, менінгоенцефаліт, абсцес, травматичні пролапс і протрузія мозку, внутрішньочерепні і внутрішньомозкові кровотечі. До пізніх—травматичний арахної­дит або арахноенцефаліт, паркінсонізм, оклюзійна гідроцефалія, епілепсія, неврози.

40. Правила транспортування. Лікування та догляд за пацієнтами з травмами см

Якщо потерпілий з травмою шийного відділу хребта перебуває у свідомості, то для транспортування його можна покласти на спину. Але при цьому дуже важливо зафіксувати його голову і шию, поклавши з обох боків голови мішечки з піском і зафіксувати всі стрічкою з тканини, ширина якої повинна бути становити близько 7,5 см. Також транспортування потерпілого з травмою хребта передбачає те, що він повинен бути закутаний у ковдру, щоб запобігти можливості охолодження. Такі ж заходи вживаються і при пошкодженні поперекового і грудного відділів. Але ні в якому разі не можна піднімати хворого за кінцівки навіть для того, щоб перенести його з місця на місце. Це може завдати додаткові травми спинного мозку. Щоб не допустити зміщення відламків хребців, транспортування потерпілого з травмою хребта не повинна здійснюватися в положенні лежачи на боці. Піднімати і перекладати хворого повинні одночасно кілька людей, щоб мінімізувати можливість рухливості кінцівок і самого хребта. Повторне або багаторазове перекладання потерпілого вкрай небажано навіть при незначних пошкодженнях спинного мозку.