26.Мієліт:основні причини,клініка.Ускладнення.Лікування і догляд за пацієнтом.

Гострий мієліт — запалення спинного мозку інфекційного (вірусного) походження. Етіологія. Вторинний мієліт є наслідком багатьох загальних інфекцій. Одним із різновидів мієліту є так званий некротичний мієліт, який розвивається в результаті тромбозу спінальних вен або наявності венозних ангіом. Травматичні мієліти розвиваються на грунті травми. Клініка. Хвороба починається гостро, з підвищення темпе ратури та ознобу. З'являється незначний біль й затерпання в спині та ногах, які змінюються повною втратою чутливості. Поступово слабнуть кінцівки і через 1-3 дні рухи стають дуже обмеженими або зовсім неможливими. Частіше уражається повний поперечник спинного мозку, вогнищева симптоматика залежить від рівня локалізації патологічного процесу. При ураженні грудного відділу спинного мозку розвивається параліч ніг з порушенням чутливості в них, з'являються патологічні рефлекси, підвищується тонус м'язів. На 2-4 доби можуть з'явитись пролежні в ділянці крижів, сідниць та на п'ятках. При поширенні запалення на шийний відділ мозку в патологічний процес втягуються руки. Часто спостерігаються корінцевий біль в ногах чи в руках, типовими є розлади сечовипускання. Велику загрозу життю хворого складає уросепсис та інфікування пролежнів. Лікування. В гострій стадії використовують глюкокортикоїди (преднізолон, дексаметазон), антигістамінні і протинабрякові засоби, вітаміни групи В. Для профілактики вторинної інфекції призначають антибіотики, сульфаніламіди, уросептики. При порушеннях дихання застосовують штучну вентиляцію легень. У відновному періоді використовують масаж, ЛФК, міорелаксанти (баклофен, мідокалм, сірдалуд), фізіотерапевтичне лікування, вітамінотерапію, біогенні стимулятори. В резидуальній стадії показано санаторно-курортне лікування. Догляд. Хворого потрібно покласти на спеціальному матраці. Необхідно ретельно слідкувати за шкірою, тазовими функціями, часто повертати хворого, застосовувати перкусійний масаж з метою профілактики пневмонії, проводити УФО ділянок, які постійно травмуються. При затримці сечовипускання проводити катетеризацію сечового міхура з постійним промиванням антисептичними розчинами (2% коларгол, протаргол, 5% фурацилін) для запобігання циститу та висхідному поширенню інфекції. При появі пролежнів — мазеві пов'язки (мазь каланхое, мазь

Вишневського), асептичні присипки. Некротизовану тканину видаляють хірургічним шляхом.

27.Поліомієліт. Етіологія,клініка,профілактика,терміни вакцинації.

Поліомієліт — це гостре респіраторне вірусне захворювання, яке характеризується переважним ураженням нейронів передніх рогів спинного мозку з виникненням парезів та паралічів. Етіологія. Викликається нейротропним вірусом з групи ентеровірусів, що містить ДНК. Клініка. Інкубаційний період триває в середньому 12-14 днів, контактність захворювання порівняно невелика. Після перенесеного захворювання залишається стійкий імунітет. Клінічний перебіг гострого поліомієліту розділяють на чотири періоди: загально-інфекційний або препаралітичний, паралітичний, відновний та залишкових явищ. Препаралітичний період починається гостро із загальноінфекційних симптомів — гарячки, загальної слабості, до яких приєднуються ознаки ураження травного каналу (нудота, блювання, проноси) або верхніх дихальних шляхів (катаральні явища, кашель). З'являється нерізко виражений менінгеальний синдром: головний біль, сонливість, судоми, напруження тім'ячка, у дітей старшого віку знаходять симптом Керніга. Це нагадує клініку менінгіту. Однак у лікворі в даній стадії можна знайти лише помірний плеоцитоз за рахунок лімфоцитів, нормальний вміст білка та цукру. Тому правильний діагноз виставляється лише при настанні другого періоду захворювання. Паралітичний період розвивається в перші 5 днів захворювання після зниження температури тіла. Можливі навіть такі випадки, коли дитина лягає спати здоровою, а прокидається з паралічами. Паралічі при поліомієліті є периферійними, млявими, як правило, уражаються проксимальні відділи кінцівок, час проводжуються вираженими больовими відчуттями у кінцівках та порушенням функції сечового міхура. Можливе ураження ядерно-черепних нервів (лицевого, під'язикового), дихальних м'язів. Відновний період триває від декількох тижнів, місяців до 2 років і без чіткої межі переходить у резидуальний. Іноді дитина так і залишається інвалідом, уражені кінцівки відстають у рості, наростають атрофії м'язів, розвиваються контрактури. Щеплення:2,4,6,18 місяців і 6,14 років. Профілактика. Для первинної профілактики поліомієліту використовують пероральну імунізацію вакциною Сербіна з урахуванням протипоказань (особливо імунодефіцитні стани). Іму-

нітет зберігається протягом усього життя.Вторинна профілактика полягає в ізоляції хворих протягом гострого періоду захворювання, "контактні" діти не відвідують школу та інші дитячі заклади протягом трьох тижнів. З метою попередження захворювання їм дворазово вводять гаммаглобулін. Іграшки, предмети догляду підлягають обов'язковій дезінфекції.