Травми біляносових пазух.

Hайбiльш часто уражується лобна пазуха, рiдше - верхньощелепна i решiтчастий лабiринт. Iзольоване ураження основної пазухи у зв'язку з її глибокою локалiзацiєю практично не зустрiчається.

Травми бiляносових пазух супроводжуються головним болем, кровотечею з носа i рани. При закритих травмах кров потрапляє в пазухи, утворюється гематосинус. Важливим симптомом є пiдшкiрна емфiзема. Hайбiльш часто повiтря потрапляє пiд шкiру повiк, але нерiдко розповсюджується на шкiру щоки i навiть покриви черепа. При пошкодженнi церебральних стiнок лобної, основної пазух i комiрок решiтчастого лабiринту повiтря може проникнути в порожнину черепа.

Порушення цiлiсностi церебральних стiнок нерiдко супроводжується лiкворією. Спиномозкова рiдина може витiкати як через вiдкриту рану, так i через нiс.

При ураженнi решiтчастого лабiринту нерiдко наступає порушення нюхової функцiї.

Баротравма бiляносових пазух, зокрема лобної, вважається причиною болю, який нерiдко спостерiгається у пасажирiв лiтакiв; очевидно вiн залежить вiд неможливостi вирiвняти тиск в носовiй порожнинi i пазухах, що сприяє розвитку вазомоторних розладiв i набряку слизової оболонки; можлива також трансудацiя в пазухи i утворення гематоми в їх стiнках.

Лiкування.  При невеликих закритих травмах лобної i верхньощелепних пазух, якi супроводжуються лише трiщинами кiсток без їх змiщення, термiнове розкриття позух недоцiльне.

Кров, що потрапляє в пазуху може розсмоктатися, органiзовуватися або нагноїтися. В останньому випадку застосовують таке лiкування, як i при гострому гнiйному синуїтi.

При обширних травмах з змiшенням кiсткових вiдломкiв i особливо при пiдозрi на перелом церебральних стiнок показана ревiзiя пазух. Рекомендується накладувати спiвустя з порожниною носа.

 

Сторонні тіла носової порожнини

Сторонні тіла носової порожнини найчастіше зустрічаються дітей. Це можуть бути дрібні іграшки, ґудзики, монети, зерна бобових рослин, насіння тощо. Вони також можуть потрапляти в ніс з боку сової частини горла під час блювання. Локалізуються сторонні тіла між носовою перегородкою та нижньою або середньою носовими ра­ковинами, в присінку носа, в ділянці хоан.

Наявність стороннього тіла характеризується стійким закладанням відповідної половини носа, нежитем з одного боку з гнійними або сук­роватими виділеннями. Дані риноскопії підтверджують діагноз. Але він утруднений у разі розміщення стороннього тіла в задніх відділах носової порожнини. Таким хворим проводять анемізацію слизової обо­лонки носової порожнини.

Видалення сторонніх тіл виконують під місцевою аплікаційною анестезією за допомогою тупого гачка, котрий під контролем зору про­водять за стороннє тіло і витягують. Видаляти стороннє тіло пінцетом неприпустимо, тому що бранші пінцета зісковзують з нього, проштов­хуючи стороннє тіло ще глибше.

Риноліти, або носові камені, виникають унаслідок тривалого пере­бування стороннього тіла в носовій порожнині, а також в осіб, які пра­цюють на запилених виробництвах (наприклад, цементних). Вони утворюються внаслідок випадання фосфатних та карбонатних солей кальцію. Форма та розміри ринолітів різноманітні, консистенція щільна або крихка. Навколо риноліту розвивається реактивне запален­ня слизової оболонки з наступним утворенням грануляцій.

Видаляють риноліти так само, як і сторонні тіла. Великий риноліт попередньо треба роздробити щипцями.