5. Вимоги до структурних елементів курсового проекту (роботи)

Пояснювальну записку оформляють у відповідності з державними стандартами України ДСТУ 3008-95 на окремих листах формату А4 з однієї сторони листа. На кожному листі повинні бути витримані розміри відступів: верхній та нижній – 20 мм, лівий – 25 мм, правий – 10 мм.

При набиранні на ПК: шрифт Times New Roma, полуторний інтервал. У деяких випадках (для компактності) допускається набір тексту 12 шрифтом, наприклад у таблицях.

При рукописному викладені пояснювальної записки текст повинен бути написаний пастою чорного або синього кольору.

Помилки, описки та графічні недоліки допускається виправляти підчисткою або коректором і нанесенням на тому ж місті або між строками виправленого відображення машинописним способом або від руки. Виправлене відображення повинно бути чорного кольору.

Скорочення слів і словосполучень у пояснювальній записці повинно відповідати діючим стандартам з бібліотечного і видавницького діла.

Структурні елементи “РЕФЕРАТ”, “ЗМІСТ”, “ВВЕДЕННЯ”, “ВИСНОВКИ”, “ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ” не нумеруються, а їх найменування служить заголовками структурних розділів.

Нумерація сторінок пояснювальної записки. Сторінки звіту слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту записки. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок пояснювальної записки. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють. Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках включають до загальної нумерації сторінок пояснювальної записки.

Титульний аркуш є першою сторінкою пояснювальної записки (додаток А). Він містить такі дані: повне найменування документу, дані про виконавця роботи, відомості про керівника проекту (роботи), рік написання пояснювальної записки.

Реферат призначений для ознайомлення з курсовим проектом (роботою) (додаток Б). Він повинен бути стислим, інформативним і містити відомості, які дозволяють прийняти рішення про доцільність читання всього курсового проекту (роботи). Реферат має бути розміщений безпосередньо за листом завдання з нової сторінки.

Реферат повинен мати: відомості про обсяг пояснювальної записки, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел згідно з переліком посилань (усі відомості наводять включаючи дані додатків); текст реферату; перелік ключових слів.

Текст реферату повинен відбивати подану у пояснювальній записці інформацію і, як правило, у такій послідовності: об^,єкт дослідження, мета роботи, методи дослідження та апаратура, основні конструктивні, технологічні і техніко-експлуатаційні характеристики та показники, економічна ефективність, висновки.

Реферат належить виконувати обсягом не більш, як 500 слів, і, бажано, щоб він уміщувався на одній сторінці формату А4.

Ключові слова, що є визначальними для розкриття суті курсового проекту (роботи) розташовують після тексту реферату. Перелік ключових слів містить від 5 до 15 слів (словосполучень), надрукованих великими літерами в називному відмінку в рядок через коми.

Зміст розташовують безпосередньо після реферату, починаючи з нової сторінки (додаток В). До змісту включають: вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки); висновки; перелік посилань; назви додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу.

Зміст складають, якщо пояснювальна записка містить не менш, ніж два розділи, або один розділ і додаток за загальної кількості сторінок не менше десяти.

Вступ. У вступі коротко викладають оцінку сучасного стану проблеми, відмічаючи практично розв^,язані задачі, прогалини знань, що існують у даній галузі, світові тенденції розв^,язання поставлених задач; мету роботи і галузь застосування.

Суть пояснювальної записки заключається в викладені матеріалу згідно виданому керівником завданню за розділами переліченими в пункті 1.3.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати назви. Заголовки структурних елементів пояснювальної записки і заголовки розділів слід розташовувати по середині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів звіту слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.

Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути три інтервали. Відстань між основами рядків заголовку, а також між двома заголовками приймають таку, як у тексті.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту (мінімум три).

Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту пояснювальної записки і дорівнювати п^,яти знакам.

Наведені в курсовому проекті (роботі) дані про властивості речовин і матеріалів надаються за ГОСТ 7.54-88, одиниці величин, а також вирахування – в Міжнародній системі СИ (ГОСТ 8.417-81). При наявності даних в інших системах, перекласти в систему СИ обов^,язково.

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти пояснювальної записки повинно нумерувати арабськими цифрами.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладання суті курсового проекту (роботи) і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 і т. д.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад 1.1, 1.2 і т. д.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад 1.1, 1.2, або 1.1.1, 1.1.2 і т. д.

Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і т.д.

Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його нумерують.

Висновки розташовують безпосередньо після викладення суті курсового проекту (роботи) з нової сторінки. В висновках наводять оцінку одержаних результатів роботи. Текст роботи може поділятися на пункти.

Перелік посилань, повинен бути наведений у кінці тексту, починаючи з нової сторінки. У відповідних місцях тексту мають бути посилання. Посилання у тексті пояснювальної записки на джерела слід вказувати порядковим номером за переліком посилань, і вони повинні бути у квадратних дужках, наприклад, “... в роботах [1 - 7] ...”.

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки вказують їх номери.

При посиланнях слід писати: “... у розділі 4 ...”, “... дивись 2.1 ...”, “... по 3.3.4 ...”, “... у відповідності з 2.3.4.1 ...”, “... на рис. 1.3 ...”, “... на рисунку 1.3 ...”, “... в таблиці 3.2 ...”, “...( див. табл. 3.2) ...”, “... за формулою (3.1) “, “...у рівняннях (1.23) – (1.25) ...”, “... у додатку Б ...”.

Бібліографічні описи у переліку посилань наводять у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями в тексті. Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати у пояснювальній записці безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у тексті. Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, розміщені у звіті, мають відповідні вимоги стандартів “Единой системы конструкторской документации”та “Единой системы программной документации”.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (під рисунковий текст). Ілюстрація позначається словом “Рисунок ___”, яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, “Рисунок 3.1 – Схема розміщення”.

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу (навіть якщо у пояснювальні записці вміщено тільки одну ілюстрацію), за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць відповідно до зразка:

Таблиця ____ - __________________________________________

номер назва таблиці

Головка						Заголовки граф
						Підзаголовки граф
						Рядки (горизонтальні рядки)

Боковик Графи (колонки)

(графа для заголовків

рядків)

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті пояснювальної записки.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами в межах розділу (навіть якщо у записці одна таблиця), за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу.

Таблиця повинна мати назву яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик.

Слово “Таблиця _____” вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: “Продовження таблиці ___” з зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починаються з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуться з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

Інші вимоги до виконання таблиць – відповідно до чинних стандартів на технічну документацію.

Переліки, за потреби можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.

Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації).

Приклад

а) форма і розмір клітин;

б) живий склад клітин:

1. частини клітини;

2. неживі включення протопластів;

в) утворення тканини.

Перелік першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули і рівняння у пояснювальній записці (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу (навіть якщо у пояснювальній записці тільки одна формула чи рівняння). Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу. Номер формули або рівняння на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом “де” без двокрапки.

Приклад

“Відомо, що

, (3.1)

де М₁, М₂ – математичне очікування;

₁, ₂ – середнє квадратичне відхилення міцності та навантаження [23]”.

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак “”.

Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

Приклад

f₁(x, y) = S₁ i S₁ S_{1 max} , (1.1)

f₂(x, y) = S₂ i S₂ S_{2 max.}. (1.2)

Додатки. У додатках вміщують матеріал, який:

• є необхідним для повноти пояснювальної записки, але включення його до основної частини записки може змінити впорядковане й логічне уявлення про роботу;

• не може бути послідовно розміщений в основній частині пояснювальної записки через великий обсяг або способи відтворення.

У додатки можуть бути включені додаткові ілюстрації або таблиці; матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладання або форму подання не можуть бути внесені до основної частини оригінали, фотографій, протоколи випробувань, копія технічного завдання, інструкції, методики, опис комп^,ютерних програм, розроблених у процесі виконання роботи та ін.); додатковий перелік джерел, на які не було посилань у пояснювальній записці, але які можуть викликати інтерес.

Додатки слід оформлювати як продовження пояснювальної записки на її наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті записки. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки і мати заголовок надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка за заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово “Додаток _____” і велика літера, що позначає додаток.

Додаток слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д.

Один додаток позначається як додаток А.

Додатки повинні мати спільну з рештою пояснювальної записки наскрізну нумерацію сторінок.

За необхідністю текст додатків можна поділяти на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатку А; Г.3.1 – підрозділ 3.1 додатку Г; Д.4.1.2 – пункт 4.1.2 додатку Д; Ж.1.3.3.4 – підпункт 1.3.3.4 додатку Ж.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку, наприклад, рисунок Г.3 – третій рисунок додатку Г; таблиця А.2 – друга таблиця додатку А; формула (А.1) – перша формула додатку А.

Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад, рисунок А.1, таблиця А.1, формула (В.1).

В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: „...на рисунку А.2 ...”, „... на рисунку А.1 ...” – якщо рисунок єдиний у додатку А; „ ... в таблиці Б.3 ...”, або „... в табл.. Б.3 ...”; „... за формулою (В.1) ...”, „... у рівнянні (Г.2) ...”.

Якщо у пояснювальній записці як додаток використовується документ, що має самостійне значення і оформлюється згідно з вимогами до документу даного виду, його копію вміщують у пояснювальну записку без змін в оригіналі. Перед копією документу, вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово „ДОДАТОК ____” і його назву (за наявності), праворуч у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документу нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок записки (не займаючи власної нумерації сторінок документа).