41

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»

08 липня 2015 року № 152-Н

Форма № П-4.02

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКООПСПІЛКИ

«ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ»

Інститут, факультет__________________________________________

Форма навчання_______________________________________

Кафедра____________________________________________

Курсова робота

з навчальної дисципліни «Організація туризму (Туроперейтинг)»

на тему «Формування психологічного портрету туриста»

(за матеріалами _____________________________________________________)

Допускається до захисту
«___»___________20__р.
Керівник ___________________________ (підпис) (ініціали, прізвище)
Захищена на _________________________	Виконав студент гр. ______________
«___»___________20__р.
Члени комісії ________________________ (підпис) (ініціали, прізвище)	напряму підготовки (спеціальності) _______________________________
________________________ (підпис) (ініціали, прізвище)	________________________________ (ПІБ)
________________________ (підпис) (ініціали, прізвище)	Керівник __________________________ (ПІБ, науковий ступінь, вчене звання)

Полтава 2017

«Затверджую»

Керівник ____________

«___» ________ 20__ р.

План

курсової роботи з дисципліни

«Організація туризму (Туроперейтинг)»

на тему «Формування психологічного портрету туриста»

студента групи Т-41 напряму підготовки «Туризм»

Короткого Артема Віталійовича

^{(прізвище, ім’я по-батькові)}

Вступ

1. Турист – рушій туристичного бізнесу.

2. Характерні риси сучасного споживача туристичних послуг.

3. Класифікації сучасних типів туристів.

4. Сутність методики В.Сапрунової в складанні психологічного портрета туриста.

5. Психологічний портрет українського туриста.

Висновки

Дата _____________ Підпис______________

Зміст

Вступ.........................................................................................................................4

1. Турист – рушій туристичного бізнесу……………………………..….…...6

2. Характерні риси сучасного споживача туристичних послуг………..…..15

3. Класифікації сучасних типів туристів ……………………………...……..23

4. Сутність методики В.Сапрунової в складанні психологічного…………

портрета туриста…………………………………………………….…..….31

5. Психологічний портрет українського туриста……………….………...…..37

Висновки…………………………………………………………………..…...…...40

Список використаних інформаційних джерел…………........................................41

ВСТУП

Тури́зм — тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування.

Туризм проявляється як форма суспільного споживання специфічних благ, послуг та товарів, що об'єктивно розвинулась внаслідок соціологізації відтворювальної функції, утворивши галузь діяльності зі створення цього специфічного продукту та організації його споживання, яка за кінцевим призначенням та характером діяльності належить до споживчих галузей господарства.

Турист — особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни метою перебування на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін. Любителя подорожувати стали називати туристом десь наприкінці XIX століття. Запозичене з французької мови слово носило тоді дещо глузливий відтінок, наближаючись за значенням до «гультяя» та «швенді». Трохи пізніше настільний енциклопедичний словник витлумачив туризм як «подорож задля власної насолоди, розваги».

Туристичний продукт — попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Таким чином , основне завдання туристичного підприємства полягає в задоволенні потреб туристів , шляхом надання найрізноманітніших туристичних а інколи й супутніх послуг , та як результат отримання прибутку. З чого випливає , що лідери на ринку туристичних послуг , як серед тур операторів так і серед тур агенцій

так ефективно функціонують на ринку лише за рахунок того що краще та раніше за інших зчитують нові тенденції в попиті на туристичні послуги.

Для більш ефективного аналізу потреб та моделей поведінки людей – потенційних клієнтів , існує таке маркетингово-психологічне явище , як «психологічний портрет» .

Психологічний портрет особистості – це комплексна психологічна характеристика людини . В сфері маркетингу використовується , як маркер котрий дозволяє реагувати на тенденції у зміні попиту цільової аудиторії , і як результат створювати відповідну пропозицію на ринку.

Тому тема даної курсової є актуальною :

По-перше , оскільки розвиток технологій та зміна поколінь призводять до того що саме в найближчі роки ринок туристичних послуг буде стрімко змінюватись і маючи психологічний портрет туриста , працівники туристичної сфери матимуть змогу задовольняти ці потреби , і як результат отримувати прибуток.

По-друге , доволі велика кількість споживачів туристичних послуг нерівномірно розподіляється в нішах ринку за смаками тому , виявлення основних психологічних особливостей клієнтів та складання іх психологічного портрету є необхідним задля успішно функціонування на сучасному та майбутньому туристичних ринках.

Мета роботи : дослідити тенденції та психологічні особливості попиту на туристичні послуги.

Завдання роботи : за результатами досліджень скласти психологічні портрети типових користувачів туристичних послуг на міжнародному та регіональному Українському рівнях.

Об’єкт дослідження : турист.

Предмет дослідження : психологічний портрет.

Розділ 1. Турист – рушій туристичного бізнесу.

Розвиток туристичної індустрії був би неможливий без самих туристів. Туристи являються основними споживачами туристських послуг і не тільки , більшість країн світу заробляють чималі прибутки на людях котрі відвідують їх з різноманітними не забороненими законом цілями.

Так все ж таки , хто ці люди котрі являються безперечними рушіями туристичної, транспортної , екскурсійної , розважальної , рекреаційної та багатьох інших сфер діяльності ?

Турист — особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни метою перебування на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

Цілком очевидно, що попередницею сучасної туристичної, у нинішньому розумінні цього слова, подорожі була будь-яка мандрівка, яку здійснювали наші предки. Основними чинниками, що спонукали наших предків мандрувати, були:

-потреба освоєння нових територій, зручних для проживання та різних видів діяльності;

-людська цікавість, бажання пізнати навколишній світ.

В результаті розвитку суспільства, виникнення товарно-грошових відносин, розподілу праці та виокремлення осіб, що не були зайняті в суспільному виробництві та управлінні, з'явилися категорії людей, які постійно подорожували. Для першого етапу розвитку подорожей і туризму були характерні такі риси:

Розвиток торгівлі, що, в свою чергу, сприяє соціально-економічному розвиткові суспільства і задоволенню потреб людини в пізнанні навколишнього світу, інших народів, налагодженню економічних, культурних та політичних відносин між ними. З історії ми знаємо, що багато купців були водночас і мореплавцями, і вченими (зрозуміло, в тогочасному розумінні цього слова). Серед них можна назвати відомого мореплавця, венеціанського купця XIII ст. Марко Поло, який залишив нащадкам книгу спогадів, що правдиво змальовувала культуру та побут народів Сходу та довгий час була керівництвом для складення географічних карт.

Розвиток різних релігій також сприяв розвиткові подорожей в різні епохи, особливо в епоху Середньовіччя. Виконання вірянами релігійних призначень, прочанство сприяли тому, що для прочан створювалися необхідні умови для проживання, харчування, транспортування та ознайомлення зі святинями (своєрідне екскурсійне обслуговування). Тобто це були ті ж самі послуги, якими забезпечувалися в подальшому туристи. Прикладом цього може бути Києво-Печерська лавра, яка мала для обслуговування прочан у XVII ст. аптеку, бібліотеку церковних книг, трапезну та «гостинні будинки», своєрідні готелі. Також прочани були однією з найбільш захищених категорій подорожніх, у питаннях збереження здоров'я та життя. Цьому сприяли сам статус прочанина та різні заходи, до яких вдавалися організатори прочанства (різні релігійні ордени та місії; наприклад, організацією прочанства займався Мальтійський орден).

Розвиток культури і мистецтва. Природно, що з'явилася певна категорія подорожніх з метою ознайомитися зі звичаями, культурою та визначними пам'ятками мистецтва, а також дещо інша категорія мандрівників: ті, що прагнуть отримати освіту в інших країнах, вивчити або вдосконалити іноземні мови.

Пізнання людиною природи призводить до відкриття нових земель, місць з унікальним кліматом, цілющих якостей мінеральних джерел, які можуть поліпшувати здоров'я людини. Це сприяло розвиткові подорожей з метою оздоровлення.

Збільшення частки вільного часу в суспільстві є також важливим чинником, який сприяв появі туризму. Адже вільний час надає людині не тільки можливість відновлення своєї життєвої сили, а й змогу раціонально і корисно використати свій вільний час для пізнання навколишнього світу, займатись улюбленою справою та виховувати дітей та молодь, використовуючи досвід і досягнення минулих поколінь.

У стародавньому світі основними мотивами подорожей були:

- торгівля;

- загарбання нових територій;

- прочанство;

- пізнавальні потреби;

- лікування;

- розваги.

Поширеними засобами пересування були водний транспорт та використання тварин, але більшість подорожніх пересувалася пішки.

Водний транспорт досяг високого рівня розвитку в античні часи. Морські кораблі в ту епоху вже були достатньо досконалі, щоб плавати на великі відстані. Тому поблизу морів швидко розвивалися держави. Жодному морю не призначалось такої славетної долі, як Середземному. Чимало цивілізацій розвинулись на його берегах, досягли вершин могутності, слави та величі, залишивши нащадкам свої надбання в культурі, архітектурі, науці тощо.

Одним із багатьох шляхів вкладання коштів з метою задоволення своїх потреб у раціональному відпочинку, розвагах, виконанні релігійних призначень, лікуванні та рекреації в епоху Просвітництва стало нове соціальне явище — туризм.

Основними категоріями населення, представники яких стали першими туристами, були дворяни. Для молодих дворян своєрідний " гранд-тур " по Європі був доповненням до основної освіти, і вони його здійснювали перед тим, як розпочати свою професійну або політичну кар'єру.

Отже , як ми бачимо , перші туристи з'явились дуже давно і зробили вагомий внесок в розвиток багатьох сучасних індустрій , при чому розвиток в індустрію готельно-ресторанного господарства та в транспортну індустрію переоцінити не можливо , оскільки можна сказати що саме туристи впливали на їх розвиток .

Але , також не слід забувати й про те що мотиви та основні ідеї , або сучасним язиком – психологічній портрет цих людей був дещо іншим , навіть слово туризм тоді ще не існувало.

Тож які основні типи сучасних туристів ми маємо в класифікаціях зараз ?

Турист внутрішній - особа, яка перебуває щонайменше одну ніч у місці, яке відрізняється від його звичайного середовища, але в країні проживання; основною метою туриста внутрішнього можуть бути:

- розваги, відпочинок; активний спорт; відвідування друзів та родичів;

- професійна зустріч; місія; бізнес;

- навчання;

- паломництво;

- зміцнення здоров'я.

Турист іноземний - особа, яка придбала тур, тимчасовий відвідувач, що здійснює подорож в іншу країну з метою відпочинку, лікування, вирішення ділових питань, відвідання родичів, тобто з будь-якою метою за винятком діяльності, яка оплачується, при умові перебування в іншій країні не менше 24 год., але не більше одного року.

В російських джерелах розділяють поняття турист іноземний і турист міжнародний. Останній визначається як міжнародний відвідувач, який здійснює як мінімум одну ночівлю в колективному або індивідуальному засобі розміщення у країні, що відвідується. До того ж, вони виділяють ще туриста індивідуального та туриста транзитного.

Транзитний турист - це пасажир, що здійснює проміжну пересадку на авіарейсах, а також пасажир круїзного пароплава чи залізничного поїзда, що перетинає територію іноземної держави з метою досягти кінцевого пункту подорожі в іншій державі.

Індивідуальний турист - той, хто здійснює туристську поїздку один, користуючись при бажанні послугами туристського сервісу.

Звичайно, така диференціація поки що є незавершеною, і вона може бути продовжена за критерієм співвідношення з видами туризму.

Важливими з соціологічної точки зору є соціально-демографічні характеристики туриста. Серед них національність, вік, стать, наголошується при цьому на особливості врахування цих характеристик у туризмі.

Зокрема національність туриста має неоднозначне врахування. З одного боку, для індустрії гостинності в цивілізованому суспільстві, для цілей туризму турист є інтернаціональним. Ця теза закріплена у всіх міжнародних конвенціях з туризму.

Турист як юридична категорія для цілей туризму не має расової належності (національності), і будь-яка людина, як турист, враховується згідно з її громадянством, тобто татарин, башкир і єврей, що знаходяться в туристській групі з Росії, будуть в Іспанії вважатися російськими туристами.

Індус і темношкірий мешканець Великобританії, які прибули в Росію у складі туристської групи з цієї країни, будуть однаково вважатись англійцями. Якщо людина прожила в певній країні менше 12 місяців, виїхала з неї, але збирається повернутись в найближчі 12 місяців, вона також належить до категорії мешканців цієї країни.

З іншого боку, згідно з традиціями міжнародного туризму, при розміщенні ніколи до туриста однієї групи не підселяють туриста з іншої групи і тим паче з іншої країни.

Для багатьох випадків організації обслуговування необхідно знати національність туриста для урахування його звичайного способу поведінки, звичок, традицій гігієни, харчування.

Однак, в багатьох документах при здійсненні формальностей, наприклад, при розміщенні в готелі, перетині кордону і т. ін., вимагається зазначення національності, вказаної в паспорті власника. Деякі країни з політичних міркувань встановлюють тимчасові обмеження на в'їзд до країни за расовими (національними) ознаками.

В туризмі дотримуються принципу соціальної рівності туристів також за ознакою статі - тобто по відношенню до туризму чоловіки і жінки рівні. Разом з тим, на практиці це не зовсім так. Ряд країн обмежують або достатньо суворо регулюють в'їзд одиноких молодих жінок згідно з імміграційними нормами, цей же порядок розповсюджується на туристів. Врахування (а не дискримінація) статевих ознак перш за все має місце при розміщенні туристів. Згідно із загальноприйнятими нормами, за винятком подружніх пар і сімей, а також індивідуумів, які висловили окреме побажання, туристів розміщують за ознакою статі. Такий самий принцип прийнятий в міжнародних залізничних перевезеннях, де встановлюють жіночі і чоловічі купе, при чому дитина в розумінні статі досягає відмінності з встановленого віку, наприклад з 12 років.

Якщо туристська поїздка передбачає великі фізичні навантаження, слід будувати програму з урахуванням її регулювання адекватно можливостям учасників. В окремих випадках вимагають висновок лікаря, який дозволяє здійснення туристської подорожі, що вимагає значних фізичних навантажень.

Обмеження за статтю щодо певних видів туризму чи його окремих об'єктів можуть бути викликані певними релігійними чи моральними традиціями. Так, в чоловічий монастир, відкритий як об'єкт туристського відвідування, туристам жіночої статі доступ зазвичай обмежений або зовсім не дозволений і відповідно для туристів чоловічої статі є обмеження при відвідуванні жіночого монастиря. Релігійні обмеження враховуються при організації туризму, в значенні одягу, способу поведінки туристів, харчування, дотримання або участі в культових обрядах, постів. Наприклад, вимоги до способу поведінки та одягу для європейських жінок при відвідуванні Ірану настільки суворі, що практично зводять туризм до нуля.

Вік людини також відіграє певну диференціюючу роль щодо здійснення туризму. Для мети туризму і статистики виділяють наступні вікові категорії:

- 0-2 роки інфант (грудна дитина)

- З-12 років дитина

- 14-18 років школяр

- 18-25 років молодь

- 18--25/26/28 років студенти

- 26-44 роки дорослі

- 45-64 роки дорослі

- 65 років і старші пенсіонери

Для планування туризму вік є важливим для оцінки вибору активності способу і виду туризму і як економічна категорія, що характеризує залежність або самостійність подорожуючого. Інфанти і діти молодшого віку подорожують обов'язково у складі родини, вони абсолютно залежні в прийнятті рішення і залежні економічно. Школярі вже можуть подорожувати як у складі сім'ї, так і у складі туристських груп, однак мають обмежену економічну самостійність, при здійсненні подорожі без батьків їм необхідно мати доручення на супроводжуючу особу, наприклад, вчителя або супроводжуючого керівника групи, опікуна. Молодь переважно не становить заможну групу, щодо наявності коштів, але самостійна в прийнятті рішень і активності в здійсненні подорожей. Після тридцяти років люди здійснюють подорож у складі сім'ї або з дітьми. Туристи середнього і старшого віку незалежні економічно, але частіше обирають менш активні способи відпочинку. Люди старшого покоління економічно незалежні і активні, відпочивають частіше без дітей. Автобусним турам віддає перевагу більш молодий контингент туристів, ніж круїзним турам. Останні - більш дорогі і менш динамічні, розмірений і спокійний відпочинок більше підходить туристам старшого покоління.

Певне значення для організації туризму мають релігійні уподобання туристів. Це обумовлено з одного боку тим, що понад 90% об'єктів туристської зацікавленості так чи інакше пов'язані з культом або релігією, що присутні в теперішньому часі або вже втратили своє значення, або забуті. Це культурно-історичні цінності і загальнолюдський спадок. Наприклад, у Парижі понад 45% об'єктів туристської зацікавленості належать до християнства.

З іншого боку, будь-яке відвідування святих місць, храмів, інших культових об'єктів і споруд, що знаходяться під егідою діючої конфесії чи секти, та в їх володінні, перед включенням в програму туру повинно бути узгоджено з керівництвом цієї релігійної спілки, встановлено порядок відвідування об'єкту туристами, час відвідування, який не заважає обрядам, або порядок присутності на обрядах. Зазвичай монастирі, храми та інші культові споруди доступні для відвідування туристами, а спілки і секти, що володіють ними, охоче пускають туристів з економічної точки зору отримання плати за подібне відвідування. Вони встановлюють певні правила для відвідувачів, зокрема щодо одягу, порядку проведення фотозйомок, пропозиції власного екскурсовода та ін.

В той же час, належність до якої-небудь релігійної конфесії не є перешкодою для здійснення туризму. Турист – це впершу чергу мультинаціональна асоціальна категорія , котра охоплює різні соціально культурні на психологічно політичні рівні населення .Турист повинен ознайомитись та поважати місцеві закони і звичаї. Це не зобов'язує його виконувати обряд, дотримуватися і приєднуватись до тієї чи іншої релігії або культу, за винятком випадків, коли подібне є метою подорожі, наприклад, паломництво. Якщо духовних сил із релігійних міркувань для поваги бракує, тоді туристу слід відмовитись від відвідування культових об'єктів певної місцевості чи країни.

За міжнародними нормами турист має право проводити без перешкод релігійні обряди і молитви, однак, якщо це не заважає іншим туристам і не порушує місцевих правил і правил перебування в готелі та інших громадських місцях.

Зрозуміло, що описаними вище соціально-демографічними характеристиками не вичерпується соціальний портрет туриста.

Більш глибокий підхід до його створення лежить в царині антропо-центричного розуміння туриста, як людини - біопсихосоціальної системи. В сучасній туризмології навіть здійснюються спроби виділення окремої галузі знань - антропології туризму.

Цінність підходу до туризму з цих позицій полягає в тім, що турист розглядається як складна біопсихосоціальна система. Людина-турист обирає туристичну сферу для реалізації своїх потреб, не тільки соціального, а й біологічного та психологічного характеру. Таке трактування людини-туриста, має значний евристичний потенціал щодо соціологічних досліджень особистості туриста та його поведінки.

Разом з тим, слід зазначити, що для туризмознавства важлива також та сукупність соціальних характеристик, яка описує людину-туриста у зв'язку з його місцем у соціальному просторі туризму. Йдеться про структуру особистості туриста.

Висновок : отже туристи є безперечними рушіями прогресу не тільки в сфері туризму , а й в близьких до неї транспортних та гостинності і навіть в деяких інших.

Також , як ми бачимо , не має якогось 1го типу туристів , турист – це широке поняття котре характеризується в психологічному портреті за багатьма критеріями . такими , як – стать, вік , національність , віросповідання , соціальний статус іт.д. І хоч за основними міжнародними догмами туризму всі туристи рівні між собою , і при обслуговуванні ці критерії не повині якимось чином викликати дискомфорт туриста .Критерії існують для обслуговуючого персоналу і кожен клієнт повинен почувати себе рівним з іншими та ні в якому разі не обділеним. При створенні психологічних портретів , а також маркетингових розробках у сфері туризму ці фактори необхідно враховувати , як елементи диференціації впливу на попит , та соціального розшарування населення.

Широке різноманіття соціально психологічного характеру в демографічній сфері призводить до багатоступеневої розгалуженої класифікації туристів за цими факторами. Що в свою чергу вказує на важливість розробки туристичними операторами туристичних портретів різних типів клієнтів і створення послуг з огляду на такий попит.