2. Формування податкових зобов’язань з податку на прибуток та пдв при здійсненні експортних та імпортних операцій

Здійснення експортно-імпортних операцій вітчизняними підприємствами є однією з умов підвищення їх ефективного функціонування, зростання прибутковості та конкурентоспроможності. У цьому зв'язку надзвичайно важливими виявляються питання оподаткування окремих зовнішньоекономічних операцій.

Обкладення податком на прибуток експортних операцій здійснюється за загальною схемою і не має будь-яких особливостей. Тобто валовий дохід по експортних операціях виникає на дату будь-якої події, що сталася раніше.

Такою датою маже бути:

• дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), які підлягають продажу;

• дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податків.

Сума валового доходу, отриманого за експортною операцією, визначається як сума доходу, отриманого в іноземній валюті, перерахована у гривні за офіційним обмінним курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягає перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду.

Заборгованість в іноземній валюті, що виникла при здійсненні експортної операції (дебіторська або кредиторська, залежно від того, яка подія сталася раніше - отримання валюти чи відвантаження), також бере участь у формуванні об'єкта обкладення податком на прибуток.

Обкладення податком па додану вартість експортних операцій має ряд особливостей. Перша з них полягає в тому, що при продажу товарів, які були вивезені платником податків за межі митної території України, податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою (пп. 6.2.1 Закону про ПДВ).

Якщо експорт був здійснений на території України, обкладення ПДВ проводиться за звичайною ставкою 20%.

Однією з особливостей відображення в бухгалтерському обліку валютних операцій є те, що український еквівалент суми в іноземній валюті не є раз і назавжди зафіксованою величиною, а підлягає перерахунку на певну дату за офіційним курсом Національного банку України.

Національний банк України встановлює офіційний обмінний курс грішні до долара США як пересічний курс за операціями комерційних банків па міжбанківському валютному рийку. У межах своєї загальної відповідальності за забезпечення стабільності національної валюти він може здійснювати вплив на формування офіційного обмінного курсу шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на валютному ринку. Офіційні обмінні курси гривні до вільно конвертованої іноземної валюти інших країн, що широко використовується для здійснення платежів за міжнародними операціями та продається на головних валютних ринках світу, розраховуються на підставі курсу гривні до долара США, установленого згідно з п.1.1 Порядку № 129, та фіксингу Європейського центрального банку поточних крос-курсів валюти до євро, а також крос-курсів відповідної валюти до долара США на міжнародних валютних ринках.

Офіційні обмінні курси гривні до вільно конвертованої валюти, що обмежено використовується для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продається па головних валютних ринках світу, а також до некопвертоваиої іноземної валюти, установлюються через крос-курси, розраховані па підставі курсу гривні до долара США, установленого згідно з п.1.1 Порядку № 129, та курсів національної валюти тієї чи іншої країни до долара США, установлених центральними (національними) банками держав СНД та Балтії, а також поточних крос-курсів відповідної валюти до долара США на міжнародних валютних ринках.

Офіційні обмінні курси гривні до іншої іноземної валюти (додаток № 2 до Порядку № 129) Національний банк України встановлює в передостанній робочий день місяця зі строком дії цих курсів із першого числа наступного календарного місяця і до його кінця без зобов'язань здійснювати операції купівлі та продажу цих іноземних валют за зазначеними курсами. Розрахунок офіційних обмінних курсів гривні до іноземної валюти, що зазначена в додатках 1 та 2 до Порядку № 129, здійснюється Департаментом валютного регулювання і затверджується керівництвом Національного банку України.

Тобто балансова вартість іноземної валюти визначається таким чином:

1. якщо іноземна валюта отримана як виручка, то її балансова вартість визначається за курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання доходу;

2. якщо іноземна валюта самостійно придбана підприємством за гривні, то її балансова вартість дорівнює сумі гривень, сплачених у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, які здійснюють конверсійні операції);

3. якщо іноземна валюта самостійно придбана підприємством за іншу інвалюту, то її балансова вартість дорівнює балансовій вартості проданої інвалюти;

4. якщо іноземна валюта надійшла на валютний рахунок у попередньому податковому періоді, то для поточного податкового періоду її балансова вартість визначається за курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день попереднього звітного періоду.

Оскільки підприємство може розраховуватися з постачальником за конкретну партію товарів інвалютою, загальна сума якої складається з окремих сум, що надійшли на підприємство в різний час і з різних джерел, то необхідно вести оперативний облік для визначення балансової вартості інвалюти.

Для цілей податкового обліку вартість товарів (робіт, послуг), постачальниками яких є нерезиденти, що знаходяться в офшорній зоні (або рахунки яких розташовані в офшорній зоні), включається до складу валових витрат тільки в розмірі 85% (п.18.3 Закону про прибуток).

Заборгованість в іноземній валюті, що виникла при здійсненні імпортної операції (дебіторська або кредиторська, залежно від того, яка подія сталася раніше - перерахування валюти або отримання товарів (отримання результатів робіт, послуг)), також бере участь у формуванні об'єкта обкладення податком на прибуток (пп.7.3.3, 7.3.6 Закону про прибуток).

Що стосується обкладення податком на додану вартість імпортованих товарів (робіт, послуг), то згідно з п.7.3.6 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із вказівкою в ній суми податку, що підлягає сплаті.

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання грошових коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом, залежно від того, яка з подій сталася першою.

База обкладення податком на додану вартість визначається згідно з п.4.3 Закону про ПДВ. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (пп.7.4.5 Закону про ПДВ).

Платники ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання (податковий вексель), один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу податкового органу за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку.

Сума, зазначена в податковому векселі, включається до суми податкових зобов'язань платника податку в звітному (податковому) періоді, в якому вексель підлягає погашенню. При цьому податковий вексель вважається погашеним. У наступному звітному (податковому) періоді сума, зазначена в податковому векселі, включається до складу податкового кредиту платника податку. За умови здійснення оплати векселя шляхом перерахування коштів до строку погашення векселя, до податкового кредиту зазначена сума коштів включається у тому звітному періоді, в якому відбулося таке погашения. Обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються.

Застосування нульової ставки ПДВ для операцій з продажу послуг з транспортування експортних вантажів можливе тільки за умови підтвердження транспортними організаціями факту надання послуги міжнародного перевезення і фактичного перетинання цими вантажами митного кордону України.