5. Особливості оподаткування виплат фізичним особам згідно з трудовим договорами та договорами цивільно-правового характеру

Почнемо з роботодавця, за трудовим договором на зарплату штатного співробітника йому, залежно від установленого класу професійного ризику, доведеться нараховувати Єдиний соціальний внесок (далі ЄСВ) в розмірі від 36,76 до 49,7 %, а при укладанні цивільно — правового договору такі нарахування робляться у фіксованій і меншій сумі — 34,7 % (не залежно від конкретного виду цивільно — правового договору). Утримання ЄСВ із заробітної плати штатного співробітника роботодавець зобов’язаний зробити у розмірі 3,6 %, а з винагороди за цивільно — правовим договором всього 2,6 %. І хоча оподаткування податком на доходи фізичних осіб в обох випадках відбувається за загальними правилами (за ставкою 15 % або 17 % залежно від виплачуваної суми), економія коштів очевидна. Всі понесені витрати у зв’язку з виплатою винагороди замовник має право включити у свої витрати, як і звичайну заробітну плату.

Само собою зрозуміло, що якщо з виконавця беруть менші утримання при виплаті винагороди, то й «на руки» він отримає більше. І хоча у нього не буде соціальних гарантій у вигляді лікарняного або відпустки, його пенсійний стаж не яким чином не постраждає і буде йти пропорційно сумі виплаченої винагороди.

Читайте також Зміни у Податковий кодекс для підприємців на загальній системі. Або як впливають види діяльності на оподаткування

Оподаткування підприємців за договорами цивільно — правового характеру

На практиці бувають випадки, коли в цивільно- правовому договорі в якості виконавця виступає фізична особа, зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності. Тоді, залежно від статусу виконавця (ФОП на загальній чи спрощеній системі) оподаткування винагороди може помінятися. У разі, коли виконавець — підприємець сплачує податки на загальних підставах і надав про це відповідні документи при укладанні договору, то сума винагороди взагалі не оподатковується при виплаті у замовника. Її остаточне оподаткування відбувається за підсумками звітного періоду, з урахуванням документально підтверджених витрат такого виконавця — підприємця.

У висновку хотілося б зауважити, що роботодавець повинен чітко розрізняти штатних співробітників і виконавців за цивільно — правовими договорами. Інакше, якщо при перевірці буде встановлено, що роботи, які виконуються за укладеними цивільно — правовими договорами відповідають вакантній посаді, виконуються регулярно, а виконавець підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку замовника, то договір можуть визнати трудовим, а всі виплати по ньому — зарплатою, з усіма витікаючими наслідками.

До складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Крім витрат, передбачених пунктом 142.1 цієї статті, до складу витрат платника податку включаються обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим цього пункту.

Якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя, договору довірчого управління або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник цього податку зобов'язаний сплачувати за власний рахунок страхові платежі (страхові премії, страхові внески), пенсійні внески до недержавних пенсійних фондів та внески на рахунки учасників фондів банківського управління найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право включити до складу витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, загальний обсяг якої не перевищує 25 відсотків заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.