2. Особливості оподаткування промислових підприємств

Промислові виробничі підприємства є платниками великої кількості податків, зборів та обов'язкових платежів (рис. 4.2). Таке різноманіття сплачуваних податкових платежів зумовлене специфікою діяльності підприємств промисловості.

Кожен з наведених податкових платежів регулюється відповідним законодавчим актом.

Кожен з наведених податкових платежів промислових виробничих підприємств є об'єктом податкового контролю. Всі вони є специфічними та мають певні особливості.

Податкові платежі виробничих промислових підприємств:

• податок на прибуток підприємств;

• податок на додану вартість;

• податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

• земельний податок;

• плата за користування надрами для видобування вугілля кам’яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини;

• збір за забруднення навколишнього природного середовища;

• збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики.

Так, об'єктом оподаткування діяльності промислових виробничих підприємств при нарахуванні податку з прибутку підприємств є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду:

• на суму валових витрат платника податку;

• суму амортизаційних відрахувань.

Прибуток платників податку оподатковується за ставкою 25 % до об'єкта оподаткування.

Збір за виконані геологорозвідувальні роботи справляється з надрокористувачів незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної економічної зони родовищах з попередньо оціненими запасами, які за згодою зацікавлених надрокористувачів передані їм для промислового освоєння.

Нормативи збору за виконані геологорозвідувальні роботи встановлюються окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин у гривнях до одиниці видобутку чи погашення у надрах запасів корисних копалин згідно з додатком.

Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств.

Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 % річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів — учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Плата за користування надрами для видобування вугілля кам'яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини утримується з промислових виробничих підприємству розмірах, встановлених законодавчо.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється: за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі — викиди) стаціонарними і пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів.

Нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлюються як фіксовані суми в гривнях за одиницю основних забруднюючих речовин та розміщених відходів.

Збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об'єктів загальнодержавного і місцевого значення, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв, та скидання в них зворотних вод.

Об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Обсяг використаної води визначають водокористувачі самостійно на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів.

Нормативи збору за спеціальне використання водних ресурсів установлені окремо для поверхневих вод, підземних вод; нормативи збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту встановлені окремо для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Нормативи збору за спеціальне використання води з поверхневих водних об'єктів та підземних вод установлюються в копійках за кубічний метр; за користування водами для потреб гідроенергетики — в копійках за 100 кубічних метрів води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій; за користування водою для потреб водного транспорту — в копійках за одну тоннаж-добу експлуатації вантажних суден та одне місце-добу експлуатації пасажирських суден.