6. Пільговий режим для окремих видів діяльності

Особливе місце серед податкових систем зарубіжних держав займають податкові системи тих держав, які в силу різного роду причин йдуть шляхом встановлення на своїй території пільгового режиму оподаткування, який може поширюватися як на всю територію держави, так і на певну її частину.

До числа ознак, що вказують на наявність пільгового режиму оподаткування, в літературі відносять спрощений порядок реєстрації та функціонування господарюючих суб'єктів, відсутність податків, в рамках яких здійснюється прибуткове оподаткування, справляння різних реєстраційних зборів, пільговий режим оподаткування доходів певного виду (дивіденди, роялті, банківські відсотки ), пільговий режим оподаткування доходів, отриманих із закордонних джерел, поширення податкових пільг виключно на нерезидентів, пільгування аж до звільнення від оподаткування окремих видів підприємницької діяльності.

Держави, які встановили на своїй території пільговий режим оподаткування, можна підрозділити на три основні групи:

1. держави з нормальним рівнем податків, податкова система яких має приховані режими пільгового оподаткування;

2. держави з нормальним рівнем податків і загальнодоступними режимами пільгового оподаткування;

3. держави з низьким або нульовим рівнем оподаткування, так звані офшори (їх також називають "податкова гавань", "податковий притулок" - від англ. Tax haven).

У державах з нормальним рівнем податків, податкова система яких має приховані режими пільгового оподаткування, дискретність (прихованість) пільгових податкових режимів полягає в тому, що вони доступні, як правило, тільки для компаній та фізичних осіб - резидентів відповідної юрисдикції. Держави зазвичай не афішують приховані режими оподаткування, щоб не викликати небажаний приплив іноземного капіталу в національну економіку і уникнути звинувачень у згубній податкової конкуренції.

Відкриті режими пільгового оподаткування гарантують певні податкові переваги всім організаціям та фізичним особам, які ведуть окремі види господарської діяльності в межах держави, при загальному нормальному рівні оподаткування. Як правило, при відкритих режимах пільгового оподаткування податкові пільги надаються як резидентам, так і нерезидентам держави. Існує також інформаційна відкритість і навіть рекламування податкових пільг для потенційних податкових інвесторів.

Держави з нормальним рівнем податків, які встановлюють приховані або загальнодоступні режими пільгового оподаткування, керуються в першу чергу цілями створення сприятливого інвестиційного клімату в країні, стимулювання окремих галузей економіки, підвищення зайнятості населення та ділової активності.

Введення державами низького, або кульового, рівня оподаткування найчастіше зумовлено низьким податковим потенціалом відповідних держав і спробою збільшити надходження до бюджету держави за рахунок сплати незначних сум податків або реєстраційних внесків великою кількістю платників податків, яких приваблює можливість використовувати переваги пільгового режиму оподаткування.

Держави - "податкові гавані" (офшори) можна поділити на дві основні групи: 1) держави з низьким (в межах 5%) рівнем прибуткових податків (Нідерландські Антильські острови, острови Джерсі, Гернсі, Мен, Антигуа, Барбадос, Гренада, Сент- Вінсент) і 2) держави з нульовими ставками прибуткових податків, в яких потрібно щорічно сплачувати фіксований збір за право вести діяльність з використанням податкової юрисдикції (Багамські, Бермудські, Кайманові острови, острови Науру, Вануату). Для фізичних осіб нульову ставку індивідуального прибуткового податку пропонують Андорра і Монако.

Як правило, офшори - це невеликі острівні держави (Антигуа і Барбуда, Бермудські острови, Республіка Сейшели, Ямайка та ін.) Або материкові країни (Андорра, Гібралтар, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако та ін.). Найчастіше у відповідних державах з метою усунення потенційної конкуренції з місцевими виробниками встановлюється заборона для організацій, які застосовують пільговий режим оподаткування, здійснювати господарську діяльність на відповідній території (звідси й назва даних юрисдикцій - "офшори"). Однак до даних організаціям можуть пред'являтися вимоги, що свідчать про певну зв'язку з юрисдикцією, наприклад, наявність зареєстрованого офісу, секретаря, а також надання робочих місць місцевим жителям. Зазвичай відповідні держави встановлюють режим закритості інформації про діяльність офшорних компаній і про їх власників.

Держави з низьким або нульовим рівнем оподаткування можуть по-різному підходити до вирішення питання про те, які платники податків мають право претендувати на застосування відповідного пільгового режиму оподаткування: чи будуть відповідні пільги надані і організаціям, і фізичним особам, або тільки однієї із зазначених категорій платників податків; а в окремих державах надання пільгового режиму оподаткування пов'язане із здійсненням платником податків певного виду діяльності.

Побудова податкових систем на основі пільгового оподаткування неоднозначно сприймається іншими державами. Як правило, застосування пільгових режимів оподаткування з низьким або нульовим рівнем оподаткування оцінюється негативно і кваліфікується як згубної податкової конкуренції