2. Поняття господарської та підприємницької діяльності

Підприємництво – це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Воно має за мету, з одного боку, отримання прибутку для господарюючого суб’єкта, а з іншого – формування доходів власників, найманих осіб і держави за рахунок ефективного використання виробничих ресурсів.

Підприємництву притаманна господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у випадку, коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Термін “підприємець” вперше був уведений французьким економістом Рішаром Кантильоном на початку ХVIII ст. і мав на увазі людину, яка бере на себе ризик, пов’язаний з організацією господарської діяльності або розробкою нової ідеї, нової продукції чи нового виду послуг, що пропонуються суспільству. Він визначав підприємця як людину, котра за певну ціну купує засоби виробництва, щоб виробити товар і продати його з метою отримання прибутку, і котра, беручи на себе зобов’язання щодо витрат, не знає за якими цінами може здійснюватися їх реалізація.

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

1. вільний вибір видів діяльності;

2. залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

3. самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до законодавства;

4. вільний найм працівників;

5. залучення та використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

6. вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

7. самостійне здійснення підприємцем (юридичною особою) зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва держава:

• на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством, надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно (виробничі та нежитлові приміщення, законсервовані й недобудовані об’єкти та споруди, невикористовуване устаткування), необхідні для здійснення підприємницької діяльності;

• сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інформа-ційного обслуговування підприємців, підготовці та перепідготовці кадрів;

• здійснює первісне облаштування неосвоєних територій об’єктами виробничої та соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх у кредит підприємцям;

• надає підприємцям цільові кредити;

• надає підприємцям інші види допомоги.

Державні органи і службові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У разі видання державним чи іншим органом акта, який не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним.

Держава здійснює регулювання окремих видів підприємництва шляхом ліцензування та обмеження окремих видів підприємницької діяльності для певних організаційних форм господарювання.

Ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

1. пошук (розвідка) корисних копалин;

2. виробництво вибухових речовин і матеріалів (за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України);

3. виробництво особливо небезпечних хімічних речовин (за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України);

4. видобування уранових руд;

5. видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

6. виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного

7. каміння;

8. виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами;

9. виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами.

Підприємницька діяльність може здійснюватись за умови державної реєстрації суб’єктів господарювання.

За умови збиткового господарювання суб’єкт підприємництва може бути неспроможним здійснити розрахунки з боржниками та продовжувати підприємницьку діяльність. Такий стан підприємства називають банкрутством.

Банкрутство – неспроможність підприємства відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Суб’єкт підприємницької діяльності

1. юридична особа (підприємство)

2. фізична особа (підприємець-громадянин)

Суб’єкт господарювання припиняє підприємницьку діяльність після проведення заходів щодо його ліквідації.