4. Оподаткування будівельних підприємств з іноземними інвестиціями

Згідно з Законом України «Про іноземні інвестиції» будівельні підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки, встановлені чинними на території України законами, за винятками, встановленими цим Законом.

Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу, звільняються від сплати податків на доходи протягом п’яти років з

моменту оголошення наявності першого прибутку, а в подальшому сплачують зазначені податки в розмірі 50 відсотків від ставок, встановлених законами України.

Будівельні підприємства з іноземними інвестиціями, капітал яких повністю належить іноземному інвестору, мають право на зменшення суми доходу, що підлягає оподаткуванню, на величину фактично здійснених інвестицій. В разі, коли величина фактично здійснених іноземних інвестицій перевищує суму доходу підприємства з іноземними інвестиціями за один фінансовий рік, суми доходів наступних років, що підлягають оподаткуванню, зменшуються на величину зазначеного перевищення.

Сума доходу підприємств з іноземними інвестиціями, що підлягає оподаткуванню, зменшується на величину коштів, що реінвестуються на території України.

При переказі (вивезенні) за кордон частини прибутків, що належать ноземному інвестору в результаті діяльності будівельних підприємств з іноземними інвестиціями, сплачується податок за ставкою 15 відсотків від суми, що переказується або вивозиться.

У будівельних підприємств, як і у підприємств інших видів діяльності, є ряд особливостей з питань оподаткування, а саме:

1. будівельне підприємство має право включити до складу валових

2. витрат вартість частки загальної площі знов побудованих об’єктів, переданої у власність держави;

3. операції з реалізації забудовником за договором купівлі-продажу

4. майнових прав на нерухомість оподатковуються на загальних підставах та відображаються у складі валових доходів;

5. передача майнових прав на об’єкти інвестування за договором про уступку майнових прав у податковому обліку управителя не відображається;

6. сума доходу підприємств з іноземними інвестиціями, що підлягає оподаткуванню, зменшується на величину коштів, що реінвестуються на території України.

Тема 5. Специфіка оподаткування сільськогосподарських виробників

1. Оподаткування сільськогосподарських виробників на загальній системі оподаткування

2. Особливості оподаткування сільськогосподарських виробників із застосування альтернативних систем оподаткування

1. Оподаткування сільськогосподарських виробників на загальній системі оподаткування

Сiльськогосподарськi пiдприємства в Українi оподатковуються за двома системами оподаткування незалежно вiд форми власностi:

• на загальних засадах;

• за спрощеною системою оподаткування.

При оподаткуваннi на загальних засадах сiльськогосподарськi пiдприємства-виробники сплачують такi податки та збори:

• податок на додану вартiсть;

• податок на прибуток пiдприємств;

• податок на землю;

• комунальний податок;

• збiр на геологорозвiдувальнi роботи, виконанi за рахунок державного бюджету;

• збiр на будiвництво, реконструкцiю, ремонт i утримання ав-томобiльних дорiг загального користування України;

• плата за придбання торгового патенту на здiйснення торговельної дiяльностi;

• збір до державного інноваційного фонду;

• збір на спеціальне використання природних ресурсів. Особливості нарахування, обліку та сплати ПДВ. При здійсненні операцій з продажу молока і операцій з продажу м'яса в живій вазі є деякі особливості обкладення ПДВ.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Порядку, затвердженого Постановою KM України № 805, сільськогосподарські товаровиробники, реалізовуючи переробним підприємствам м'ясо в живій вазі і молоко, нараховують ПДВ на оборот з реалізації цих продуктів за нульовою ставкою. При цьому в декларацію включають податковий кредит (ПДВ, сплачений (нарахований до сплати) постачальникам) до відшкодування.

Переробні підприємства на суму обороту з реалізації продуктів, виготовлених з м'яса і молока, прийнятого свого часу від сільгоспвиробників, нараховують ПДВ і перераховують цей податок на окремо відкритий для цього рахунок. При цьому відповідно до п. 10 Порядку, затвердженого Постановою KM України № 805, переробні підприємства для обліку ПДВ ведуть окремі субрахунки: 6411 "ПДВ з реалізації молока і молочних продуктів" і 6412 "ПДВ з реалізації м'яса і м'ясопродуктів". У бухгалтерському обліку переробного підприємства ці рахунки кореспондують при нарахуванні ПДВ з рахунком 701.

Фіксований сільськогосподарський податок. Спрощена система оподаткування передбачає сплату фіксованого сільськогосподарського податку, який введено на території України Законом "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.98 № 320-XIV із змінами та доповненнями. Законом визначено, що фіксований сільськогосподарський податок — це податок, який не змінюється до 1 січня 2004 р. і справляється з одиниці земельної площі.

Сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм можуть стати платниками фіксованого сільськогосподарського податку лише за умови, що сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 % загальної суми валового доходу підприємства. Якщо валовий дохід сільськогосподарського підприємства у звітному періоді від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції переробки становить менше 50 % загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є:

• сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законом України;

• селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції;

• власники земельних ділянок і землекористувачі, у тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників і землекористувачів земельних ділянок,

• переданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби. Сплата фіксованого сільськогосподарського податку звільняє сільськогосподарське підприємство від сплати інших податків і зборів:

1. Податок на прибуток підприємств, податку на дивіденди (ч. 3 пп. 153.3.2 ПКУ).

2. Земельний податок, але тільки за землі, які використовуються для товарного сільгоспвиробництва. За інші ділянки земельний податок сплачується.

3. Збір за спеціальне використання води.

4. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Сплату єдиного соціального внеску регулює Закон про ЄСВ. Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування", сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

1. Платники податку можуть бути тільки юридичні особи, у яких виконуються наступні умови (п. 301.1 ПКУ):

2. виробляють сільгосппродукцію та/або вирощують і виловлюють рибу в озерах, ставках чи водосховищах;

3. частка сільгосптоваровиробництва перевищує 75 %.

Частка сільськогосподарського товаровиробництва визначається, як питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу (пп. 14.1.262 ПКУ).

Не можуть бути платниками ФСП підприємства, які:

1. більше 50 % доходу отримали від продажу декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (пп. 301.6.1 ПКУ);

2. виробляють чи продають підакцизні товари (виняток - продаж виноградних виноматеріалів підприємствами первинного виноробства) (пп. 301.6.2 ПКУ).

Об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Спеціальний режим оподаткування передбачає звільнення сільськогосподарського підприємства від обов'язків сплати цього податку за ставкою 20 %. При цьому оподаткування операцій з продажу (поставки) сільськогосподарським підприємством сільськогосподарської продукції за такими ставками податку на додану вартість:

• 6 відсотків від вартості проданих (поставлених) товарів лісового господарства та рибальства, супутніх їм послуг;

• 9 відсотків від вартості проданих (поставлених) товарів сільського господарства, супутніх їм послуг.