2.3. Бюджет як основний фінансовий план держави

Бюджет як фінансовий план характеризується складом доходів і видатків, які характеризують фінансову діяльність держави. Визначальну роль при цьому відіграють видатки. Вони об`єднуються в такі групи:

• соціальний захист населення;

• фінансування соціально-культурних закладів, установ та заходів;

• фінансування науки;

• народне господарство;

• національна оборона;

• управління державою та її зовнішньополітична діяльність;

• обслуговування державного боргу;

• інші видатки.

Правова характеристика бюджету пов'язана із розглядом його як фінансового плану, що представляє собою розпис доходів і видатків основного централізованого фонду фінансових ресурсів держави. Правове регламентування бюджету здійснюється за двома напрямами. Перший -встановлення законів, що регламентують окремі статті доходів і видатків. Стосовно доходів це основний закон - "Про систему оподаткування" і закони, які регламентують справляння окремих податків: "Про податок на добавлену вартість", "Про акцизний збір", "Про податок на прибуток підприємств" та інші. По відношенню до видатків таких прямих законів не існує, але є закони, які визначають основи і приорітети фінансування, наприклад, "Закон про освіту". Другий напрямок - це щорічне прийняття закону про державний бюджет і відповідних рішень місцевих органів влади про місцеві бюджети. Прийняття цих актів представляє собою законодавче затвердження бюджету як основного фінансового плану. Розглядаючи бюджет як фінансовий план, слід відзначити, що його вертикальна структура (за рівнями органів влади і управління) відповідає структурі бюджетного устрою. Оскільки в даний час немає єдиного бюджету країни, то відсутній і відповідний єдиний фінансовий план. Зведений (консолідований) бюджет України як фінансовий план не затверджується, хоча в законі "Про бюджетну систему України" і зазначено, що вона базується на принципі єдності. Зведений бюджет використовується як статистичне узагальнення планових і фактичних показників. Це довідковий документ, який показує суму ресурсів, що мобілізуються і перезподіляються через бюджет, роль і місце бюджету в економічній системі. З позиції фінансового плану розглядається сукупність державного бюджету України, Республіканського бюджету Криму, місцевих бюджетів. Державний бюджет є фінансовим планом центральних органів влади і управління. Він відображає загальнодержавні потреби в фінансових ресурсах, джерела їх формування, розподіл і перерозподіл. Саме Державний бюджет в першу чергу характеризує економічну соціальну політику держави. Республіканський бюджет Криму та місцеві бюджети виступають фінансовими планами регіональних органів представницької та виконавчої влади і характеризують їх фінансову діяльність.

Бюджет може складатись у вигляді одного чи декількох фінансових планів. Скажімо, в царській Росії свого часу існувало два бюджети - звичайний і надзвичайний, які відрізнялись своєю відкритістю (надзвичайний був закритим і дані про нього не публікувались). В сучасних умовах в окремих країнах поділ бюджету відбувається за напрямками використання коштів - поточні і капітальні витрати. Відповідно створюється поточний бюджет і бюджет розвитку. При цьому проводиться і розподіл доходів між ними. Як правило, поточний бюджет забезпечується поточними, насамперед, податковими надходженнями і має бути збалансованим. Бюджет розвитку може бути дефіцитним. Джерелом покриття дефіциту виступають державні позики, в тому числі цільові. Такий поділ бюджету проводився в бувшому СРСР на початку 90-х років. У даний час законодавством України передбачається формування видатків бюджетів за вказаними ознаками.

В Україні, бюджет як фінансовий план відрізняється від бюджету як економічної категорії, оскільки до складу державного бюджету при затвердженні включаются також фонди цільового призначення. Так, до Державного бюджету на 1997 р. були включені Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Державний іноваційний фонд, Фонд охорони навколишнього природного середовища, Державний фонд сприяння зайнятості населення, Фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу, Фонд соціального захисту інвалідів та аналогічні їм за змістом відрахування і збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування. До 1997 р. у Державний бюджет включався Пенсійний фонд. Сума цільових фондів у 1997 р. складала 21 % у складі доходів і 16 % у складі видатків. До 1997 р. фонди цільового призначення складали біля третини Державного бюджету. Такий підхід не є правомірним, хоча і має свої причини: таким чином встановлюється законодавче регулювання формування і використання вказаних фондів. В зв'язку з цим, посилюється контроль за цільовим і раціональним використання коштів. Однак включення цільових фондів до бюджету змінює структуру його доходів і видатків і не дає можливості точно проаналізувати фінансову політику держави.

2.4. Методи, джерела і принципи формування доходів

Державні доходи — це сума коштів, що мобілізується державою на забезпечення своєї діяльності. За рівнем їх розміщення вони поділяються на централізовані й децентралізовані (схема 20). Централізовані концентруються в бюджеті держави і фондах цільового призначення. За методами мобілізації вони поділяються на податкові, позикові, надходження від державного майна та угідь. Децентралізовані доходи розміщуються на державних підприємствах. У свою чергу, частина з них може централізуватись (і централізується) в бюджеті та фондах цільового призначення. При цьому держава стосовно своїх підприємств може застосовувати як податковий метод мобілізації коштів, так і пряме вилучення частини доходів.

Метод взаємовідносин держави зі своїми підприємствами визначається характером економічної системи. В умовах адміністративної економіки переважає пряме вилучення доходів. У ринковій економіці державні підприємства, перебуваючи у ринковому середовищі, будують свої взаємовідносини з державою на загальноприйнятих податкових засадах.