Середньорічне поголів'я визначають за формулою

С = (Н₁+Н₂):2

Δ:П

Після вибору оптимального варіанта способу виробництва визначають розмір комплексу і розраховують кількість скотомісць.

Визначення вимог до приміщень для вирощування молодняку. До приміщень для вирощування молодняку ставлять такі вимоги: вони повинні забезпечувати вільний доступ тварин до годівниць і напувалок, а їх устаткування має полегшувати роздавання кормів і чищення годівниць; необхідно, щоб тут були виділені місця для відпочинку тварин і щоб полегшувалося спостереження за ними. Слід визначити оптимальні розміри боксів (стійл) для молодняку різного віку, розробити вимоги до санітарного стану приміщень і устаткування, а також до мікроклімату (табл.1).

При розрахунках керуються нормами площі для молодняку, відношенням площі вікон до площі підлоги.

Таблиця 2.1.

Розміри боксів, см

Вікові групи телиць, міс.	Ширина	Довжина	Висота роздільників
1—3	50	110—120	80
3—6	60	130	80
6—10	75	140	80
10—15	80	150	90
15—20	85	170	90
20—24 (нетелі)	90	180	90

До складу підприємства для розміщення телиць і нетелів входять: виробниче приміщення, кормоцех, сховища зернофуражу, сінажні і силосні споруди, навіси для сіна, ветсанпропускники, карантинне відділення, санбойня, дезбар'єри, склади для ветеринарних засобів, пункт технічного обслуговування, гараж і майданчик для зберігання техніки, блок адміністративно-побутових приміщень.

При визначенні організаційних режимів виробництва складають карти організації праці на робочих місцях, у яких містяться організаційно-технологічні вимоги: умови виробництва, оснащення робочого місця, обов'язки виконавців, розпорядок робочого дня, послідовність виконання трудового процесу, норми праці.

Вибір засобів виробництва. Конкретизують засоби виробництва при технології вирощування телят у молочний період, вирощуванні телиць і нетелів, при виборі засобів водопостачання і годівлі, при роздаванні кормів, прибиранні гною, а також зоогігієнічні вимоги. Технологію годівлі і утримання молодняку проектують по періодах: з 15— 20-денного до 3-місячного віку, з 3- до 6-місячного, з 6- до 14-місячного, з 14 до 20-місячного і з 20- до 24-місячного віку.

Визначення вимог до технології вирощування молодняку. При розробці таких вимог виходять з приблизних рекомендацій по вирощуванню телиць і нетелів у спеціалізованих господарствах (фермах) залежно від періодів.

Карантинний період утримання теличок починається з 15—20-денного і продовжується до 3-місячного віку. Кожну секцію (їх має бути не менше чотирьох) використовують у 3 стадії: протягом 12—14 днів секції комплектують поголів'ям, протягом 35— 37 днів у них розміщують телиць і протягом 7—10 днів їх звільняють від тварин, очищають і дезінфікують. Тому середній вік телиць при виході з карантинного приміщення складає 52—64 дні.

Передбачається утримання телиць в індивідуальних клітках і в напівбоксах на прив'язі, годівля їх замінником незбираного молока (ЗНМ), а там, де його нема, — незбираним молоком і молочними відвійками. Для випоювання тваринам ЗНМ, молока й молочних відвійок доцільно використовувати установки УВТ-20 та ін. Телят рано привчають до сіна і концентратів. Концентрати і сіно (сінну січку) роздають за допомогою ручних візків чи електромобільних кормороздавачів. Система видалення гною автономна.

Вирощування телиць з 3- до 6-місячного віку. Утримують їх у групових станках (по 10—20 тварин) у секціях, обладнаних індивідуальними боксами і груповими годівницями; фронт годівлі 0,34—0,40 м на тварину, ширина кормо-гнійного проходу 1,5—1,7 м. Силос, сінаж, сіно, зелену масу тваринам роздають стрічковими транспортерами чи мобільними кормороздавачами. Для напування використовують індивідуальні автонапувалки ПА-1. Гній із приміщень прибирають скреперними установками, бульдозерами, мобільними транспортними засобами; застосовується його видалення самосплавом. Вигульні майданчики ділять на секції місткістю 40—60 тварин, у розрахунку на кожну тварину 4—5 м .

Вирощування телиць з 6- до 14-місячного віку. Тварин утримують у секціях без прив'язі групами не менш як по 50 голів. Відпочивають тварини в боксах чи на глибокій підстилці. Різниця між тваринами в групі за віком не повинна перевищувати 15—20 днів, а за живою масою —10—15 кг. При утриманні на глибокій підстилці на тварину має бути 3,0—3,5 м площі. Фронт годівлі — 0,5— 0,6 м. Силос, сінаж і зелену масу тваринам роздають кормороздавачем КТУ-10, а комбікорм —роздавачем КУТ-3А або ручними візками УТР-0,3. Для напування телиць приміщення обладнують автонапувалками АГК-4. У літній період тварин утримують на пасовищах або на вигульних майданчиках.

Вирощування телиць з 14- до 20-місячного віку. При утриманні на глибокій підстилці на тварину має припадати 3,5—4,0 м площі. Утримання безприв'язно-боксове групами не більш як по 50 телиць. Припустима різниця у віці між тваринами групи — до 30 днів. Фронт годівлі 0,65—0,70 м на телицю, 0,70—0,80 м — на нетель. Годують тварин 2 рази на добу. Роздають корми так само, як і тваринам 6—14-місячного віку. У літній період інтенсивно використовують пасовища.

Вирощування нетелів з 20- до 24-місячного віку. Бокси для нетелів залишаються за розмірами такими ж, як і для тварин попередньої групи. Особливу увагу приділяють їх повноцінній годівлі й активному моціону, а в літній період також пасовищному утриманню. На культурних пасовищах в одному стаді може бути не більше 200—300 нетелів. Вимоги до технології конкретизують залежно від зони і господарських умов. Складають технологічні карти по основних процесах виробництва.

Визначення вимог до добору і комплектування підприємств ремонтним молодняком. При розробці вимог до добору телиць у господарствах (фермах)- постачальниках враховують стан здоров'я тварин, їх походження, систему мічення, вік, характер ветеринарної обробки. При визначенні вимог до транспортування тварин і їх приймання в господарстві керуються методичними рекомендаціями та іншими матеріалами.

Визначення вимог до росту і розвитку молодняку. Найбільш обґрунтоване інтенсивне вирощування телиць у великих спеціалізованих господарствах промислового типу. Воно забезпечує скорочення термінів вирощування і сприяє збільшенню періоду продуктивного використання тварин.

При вирощуванні телиць молочних і молочно-м'ясних порід показники середньодобового приросту живої маси у віці до 6 міс. коливаються від 700 до 1000 г, з 6- до 12-місячного віку — від 650 до 700 г і з 12- до 18-місячного — від 500 до 600 г. При цьому важливо розмежувати вимоги до розвитку молодняку і його вирощування в молочний і після молочний періоди.

Визначення вимог до племінного обліку. Вимоги до племінного обліку в господарствах (фермах) - репродукторах включають питання мічення тварин і ведення племінних записів. При цьому вказують осіб, відповідальних за ведення обліку. При надходженні тварин на комплекс у картці племінної телиці вказують кличку, інвентарний номер і номер господарства, дату і місце її народження, живу масу при народженні, породу і породність, походження. Далі відзначають показники розвитку тварини до осіменіння, час осіменіння, класну оцінку, дати ветеринарних обробок. Звертають увагу і на внесення пропозицій по застосуванню лічильно-обчислювальної техніки для обробки даних по племінному обліку.

Визначення вимог до добору і штучного осіменіння телиць. При розробці таких вимог враховують питання підбору бугаїв-плідників до телиць ферми, особливості відтворення стада при цеховій організації праці, основні заходи при осіменінні корів і телиць, особливості обліку і контролю за станом відтворення і штучного осіменіння корів і телиць, а також особливості організації штучного осіменіння телиць. При плануванні осіменіння телиць виходять з живої маси не нижче вимог 1-го класу по відповідній породі у віці 16—18 міс. Допускається і більш раннє (у віці 14—16 міс.) осіменіння тварин окремих порід при досягненні ними певної живої маси.