56 Мікеланджело живопис

Мікеланджело Буонарроті  6 березня 1475, Капрезе — 18 лютого 1564, Рим  італійський скульптор, художник, архітектор, поет й інженер. Його твори вважалися найвищими досягненнями мистецтва Відродження ще за життя самого майстра^[1][2]. Ромен Роллан писав про нього: «Нехай сам він був створений із цього пороху земного. Але із тліні спалахнув вогонь, що очищує все, — вогонь генія»^[3]. Мікеланджело прожив майже 89 років, цілу епоху, від періоду Високого Відродження до початків Контрреформації. За цей період змінилося тринадцять Пап Римських — він виконував замовлення для дев'яти із них. Збереглося багато документів про його життя та творчість — свідчення сучасників, листи самого Мікеланджело, договори, його особисті й професійні записи. Мікеланджело також був першим представником західноєвропейського мистецтва, чия біографія була надрукована ще за його життя мистецтво Мікеланджело — це мистецтво, що розпочинається і завершується зображенням людського тіла. Першим живописним замовленням Мікеланджело було тондо „Свята родина”.  Художник, виконуючи живописні роботи, мислить як скульптор. Цю картину він створює у повній відповідності до своїх більш ранніх рельєфів.  Роботи: розпис Зали Великої Ради у Палаццо Веккьо, розпис склепіння Сікстинської капели,  „Обернення Савла” (1542 – 1546) та „Розп’яття Св. Петра” (1546 – 1550).

57 тіціан

Тиціан Вечелліо ( рік народження точно невідомий, бл. 1480-1485, П'єве ді Кадоре — 27 серпня 1576, Венеція) – італійський живописець епохи Високого та ПізньогоВідродження у Венеції. У 20-х роках замовниками майстра були дожі та інші високі чиновники Венеції, єпископи і посланці папи. В творчій майстерні його правою рукою в художніх і адміністративних питаннях був другий син Ораціо. Якщо вірити відомостям , що дійшли до нас, то відомо, що Тиціан звільняв художників, що працювали занадто самостійно, і, як усі великі, створив штат надійних співробітників. Його яскраво виражений підприємницький дух постійно змушував його вимагати виплати належних йому грошей, просити про чини для себе і двох своїх синів, які з успіхом займатися торгівлею деревиною. Весь прибуток Тиціан закладав у придбання земельних угідь. Після 1560 на передній план все більше виступають релігійні теми. Він брався писати портрети і добре це робив. Здається, Тіціан сам отримував задоволення від спостережень за першою неголеною бородою (Вінчєнцо Мості, Палаццо Пітті, Флоренція), рухливим підлітком, швидким, наче миша (Раннучо Фарнезе, Вашінгтон), за розкішними шатами дівчини, ім'я якої забулося, а звуть яку тепер просто La Bella «Красуня» (Палаццо Пітті). Під час звірства в 1575/76 роках жахливої епідемії чуми в Венеції 27 серпня 1576 згасло життя Тиціана

58 І. Босха

Ієронімус Антоніссун ван Акен більше відомий як Ієро́німус Босх  нідерландськийживописець, один з найвідоміших майстрів Північного Відродження.

Більшість робіт Босха нині втрачено. Зокрема, картини, що були виконані на замовлення церкви, розписи міського собору св. Іоанна, зруйнували протестанти під час руху Реформації. Науковець Чарльз Тольней у 1935 році запропонував хронологію робіт Босха, яку приймають з деякими уточненнями й тепер.

До ранніх робіт Босха Тольней відніс «Поклоніння волхвів» (1-й варіант), «Пир у Кані Галілейській», «Ессе homo», «Операція глупоти», «Фокусник», «Сім смертних гріхів». Їх створено десь у 1470-1480-ті роки. Французький науковець Жак Комб вважає роботу «Розп'яття» як межу між раннім і середнім періодами творчості (датує 1475 —1480-ми роками). Усі ці полотна сполучає наближеність до жанрових сцен, невеликі розміри, проста композиція, наявність на полотні небагатьох фігур, яскраві локальні кольори, новаторське перспективне рішення та манера пейзажу. Дослідники знаходять неточності в техніці живопису, що пояснюють раннім етапом творчості автора. З цього таки етапу й робота «Човен дурнів».