5 Розробка теоретичних схем базування

При виборі технологічних баз реалізується принцип сталості бази, що дає можливість досягнення найбільш точної обробки, тобто обробка ведеться від однієї бази з однієї установки.

Правильний вибір технологічних баз є основою розробки раціонального варіанта технологічного процесу. В залежності від обраних баз можуть змінюватися методи обробки, конструкції пристосувань і точність опрацювання. Вибір баз впливає на собівартість продукції, на продуктивність праці. Базами можуть застосовуватися плоскі, циліндричні і криволінійні поверхні.

Обробка деталі починається з поверхні, що служить установочною базою для подальших операцій. Для обробки цієї поверхні, чорновою базою приймають необроблену, котра повинна бути по можливості чистою. Далі, коли установочна поверхня оброблена, обробляються інші поверхні, дотримуючи при цьому визначену послідовність. Базові поверхні повинні бути простими за формою і мати достатню довжину; повинні забезпечувати можливість обробки з однієї установки максимальної кількості поверхонь. Для точної обробки установочною базою вибираємо основну базу.

Розглянемо засоби базування для конкретних операцій.

Фрезерувально-центрувальна

Базовими поверхнями є зовнішні циліндричні поверхні 10, 28.

Заготовка (рис.5.1) встановлюється в пристрій на призми, затискається пневматичними прижимами. Призми забезпечують точки розміщення деталі відносно ріжучого інструмента, не даючи рухатись деталі при обробці. З точки зору теоретичної схеми базування призми лишають деталь чотирьох ступенів вільності – по дві кожна.

Рисунок 5.1 – Схема базування при фрезерно-центрувальній операції

Токарна

Базовими поверхнями служать поверхні центрових отворів та торці 1 та 32, зовнішні циліндричні поверхні 10 та 28.

Заготовка (рис. 5.2) встановлюється в токарний патрон.

Рисунок 5.2 – Схема базування для токарної операції

Шпонково-фрезерувальна

Базовими поверхнями є зовнішні циліндричні поверхні 10 та 28, торцева поверхня 1.

Заготовка (рис.5.3) встановлюється в пристрій на призми, затискається пневматичними прижимами; пристрій має торцевий упор для базування деталі у подовжньому напрямі.

Призми забезпечують точки розміщення деталі відносно ріжучого інструмента, не даючи рухатись деталі при обробці.

Рисунок 5.3 – Схема базування при шпонково-фрезерувальної операції

Шліфувальна

Заготовка (рис.5.4) встановлюється в передній і задній центр обертовий. Обертання надається деталі за допомогою повідкового патрону.

Повідковий патрон при такій схемі базування передає обертальний момент навколо вісі. Ця схема являє собою найточніший спосіб базування при обробці поверхонь, які вимагають високої точності розмірів після обробки поверхонь. Базовою поверхнею служать торцеві поверхні 1, 32 поверхні центрових отворів.

Рисунок 5.4 – Схема базування при шліфувальній операції

6 Аналіз та розрахунки похибок обробки на окремих операціях

6.1 Загальний аналіз факторів, які впливають на точність розмірів, форми, взаємного розташування поверхонь та якість поверхневого шару

Розрахунок похибки обробки полягає в розрахунках співвідношення, оцінки точності параметра, що встановлюють шляхом підсумовування чинників, що враховують при аналізі даного параметра (розміру, відхилення форми, розташування отворів).

Розраховуємо похибку обробки для токарної операції поверхні  _.

За таблицями допусків та посадок знаходимо замість полів допусків відхилення: d₁= =18-2=16мкм.

Визначимо вихідні данні для розрахунку сумарної похибки:

Приймаємо токарно-гвинторізний верстат моделі 1М63, найбільший діаметр обробляємої заготовки над супортом 350 мм, відстань між центрами 2800 мм.

Вибираємо прохідний прямий різець з кутом у плані =90, =10, =0 [2], перетин держака bh=2025 мм, матеріал ріжучої частини Р18 [2].

Приймаємо, що тонке точіння виконується за один прохід. Тоді глибина різання

Визначимо подачу у залежності від діаметра деталі (d1=50 мм), глибини різання ( =0,131 мм) та перетину держака bh=2025 мм S=0,2 мм/об. Враховуючи, що тонка обробка виконується після чистового точіння та що в якості заготовки прийнятий прокат, тобто малоймовірність різання з ударами, приймаємо остаточно робочу подачу S=0,2 мм/об.