4.2. Досудова санація

Досудове врегулювання господарських спорів, а також їх розгляд в господарському суді регулюється Господарським кодексом України.

Досудове врегулювання спорів полягає у зверненні кредитора до де­бітора з письмовою претензією про відшкодування заборгованості.

У претензії зазначаються:

а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та осо­би (осіб), якій претензія пред’являється;

б) дата пред'явлення і номер претензії;

в) обставини, на підставі яких пред'явлено претензію;

г) докази, що підтверджують ці обставини;

д) вимоги заявника з посиланням на нормативні акти;

е) сума претензії та її рахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;

є) платіжні реквізити заявника претензії;

ж) перелік документів, що додаються до претензії.

Претензію підписує керівник підприємства або його заступник. її надсилають адресату рекомендованим або цінним листом чи вручають під розписку. Претензія підлягає розгляду в місячний строк від дня її одержання.

Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгля­ду, вони витребуються у заявника із зазначенням строку їх подання, який не може бути менше п'яти днів, не враховуючи часу поштового обігу. При цьому перебіг строку розгляду претензії зупиняється до одер­жання витребувальних документів чи закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строк не надійшли, пре­тензія розглядається за наявними документами.

Розглядаючи претензію, підприємства та організації при потребі звіряють розрахунки, здійснюють експертизу або вдаються дії інших дій, щоб забезпечити досудове врегулювання спору. Підприємства та організації, до яких надійшла претензія, зобов'язані задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

Про результати розгляду претензії заявника повідомляють письмо­во, наводячи таку інформацію:

а) повну назву та поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і. номер розглянутої претензії;

б) коли претензію визнано повністю або частково, — визнана сума, номер і дата платіжного доручення на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;

в) коли претензію відхилено повністю або частково, — мотиви відхи­лення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обґрунтовують відхилення претензії;

г) перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.

Коли претензію відхилено повністю або частково, заявникові мають бути повернені оригінали документів, одержаних з претензією, а також надіслано документи, що обґрунтовують відхилення претензії, якщо їх немає у заявника претензії. Відповідь на претензію, підписану керівни­ком чи заступником керівника підприємства (організації), надсилаєть­ся рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Можливі чотири варіанти дій контрагента після одержання претензії:

1. Одержувач претензії не дав жодної відповіді на претензію.

2. Заявник одержав лист-відповідь, в якому претензію відхилено по­вністю або частково.

3. Претензію визнано повністю або частково, але не повідомляється про перерахування визнаної суми.

4. Претензію визнано і заборгованість погашено — спір вважається врегульованим.

У разі, коли претензія лишилася без відповіді або була відхилена, заявник змушений звернутися до господарського суду з позовною зая­вою про стягнення заборгованості.

Якщо претензію визнано повністю або частково, але з якихось при­чин кошти на розрахунковий рахунок кредитора не надійшли, заявник претензії через 20 днів від дня одержання відповіді має право подати до банку розпорядження про списання у безспірному порядку визнаної боржником суми. До розпорядження додається відповідь боржника, а якщо в ній не зазначено розміру визнаної суми, то й копія претензії. У разі неплатоспроможності боржника кредитор через місяць з дня отри­мання позитивної відповіді на претензію (але не раніше ніж через 3 місяці з дня настання терміну платежу за договором, актом чи іншим доку­ментом) вправі звернутися до господарського суду із заявою, порушив­ши справу про банкрутство неспроможного боржника.

Якщо претензію залишено без відповіді чи відхилено повністю або частково, заявник вдається до врегулювання спору в судовому порядку. Господарський суд порушує справи за позо­вними заявами. Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою осо­бою позивача або його представником.

В одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або у рішенні. Відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати господарському суду відзив па по­зовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У разі подання позовної заяви з дотриманням усіх вимог суддя її приймає і не пізніше п'яти днів з дня надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі, у якій зазначається про прийняття позовної заяви, при­значення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки спра­ви до розгляду в засіданні.

Спір має бути розв'язано господарським судом у строк не бі­льше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем — у строк не більше одного місяця.

Позовна давність — це встановлений законодавством строк, протягом якого потерпіла сторона для захисту пору­шеного права може звернутися до суду. Загальний строк позов­ної давності стосовно захисту прав на відшкодування основного боргу, встановлений чинним законодавством, — три роки. Щодо відшкодування неустойки (штрафу, пені), то встановлено скоро­чений строк давності — один рік. Право на позов виникає з того дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення сво­го права. Наприклад, якщо строк виконання зобов'язання за до­говором чи іншим документом припадає на перше число місяця, але на цей момент його не виконано, то з другого числа поточно­го місяця сторона, законні інтереси якої порушено, має право на позов, і з цього числа починається відлік строку позовної давнос­ті, протягом якого можна звертатися до господарського суду для захисту своїх інтересів.

Справи зі спорів, що виникають із приводу виконання госпо­дарських договорів та з інших причин, розглядаються судом за місцезнаходженням відповідача.

Санація відіграє важли­ву роль при подоланні фінансової кризи на підприємстві, являючи со­бою систему заходів, спрямованих на оздоровлення фінансово-госпо­дарського стану підприємства-боржника з метою відвернення визнан­ня його банкрутом чи ліквідації.

Санація підприємства проводиться в трьох основних випадках:

1) до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство намагаючись вийти з фінансової кризи, звертається за допомогою санаторів зі своєї ініціативи чи така санація проводиться з ініціативи кредиторів чи інвесторів (досудова санація);

2) якщо саме підприємство, звернувшись до господарського суду з зая­вою про своє банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації;

3) якщо рішення про проведення санації виносить господарський суд, керуючись поданою заявою кредиторів щодо погашення заборгованості підприємством-боржником.

У другому та третьому випадках санація здійснюється в процесі про­вадження справи про банкрутство підприємства при умові згоди кре­диторів зі строками виконання їх вимог.

Щодо першого випадку, то Законом України “Про відновлення пла­тоспроможності боржника, або визнання його банкрутом запровад­жено такий термін, як досудова санація. Нагадаємо, що під нею розу­міють систему дій з відновлення платоспроможності боржника. Щоб запобігти банкрутству вживають реорганізаційних, організаційно-гос­подарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних та правових заходів, передбачених законом, до початку порушення провадження у справі про банкрутство (рис. 1).

Рис.1. Етапи подолання неплатоспроможності підприємства

Отже, досудова санація-це система заходів щодо відновлення платоспроможності підприємства-боржника, які здійснюються органом, уповноваженим управляти майном боржника, або самим власником з метою запобігання його банкрутству до початку по­рушення провадження у справі про банкрутство.

Концепція досудової санації включає ряд послідовних дій. До них належать:

1. Реструктуризація кредиторської заборгованості з оплати праці шляхом розстрочення або проведення її на збільшення статутного фонду.

2. Реструктуризація кредиторської заборгованості щодо розрахунків з по­стачальниками та підрядниками шляхом розстрочення або переведення її на збільшення статутного фонду.

3. Реструктуризація кредиторської заборгованості з податками й плате­жами шляхом відстрочення та розстрочення.

4. У випадку неможливості проведення попередньо вказаних заходів здійснюється письмове звернення власника (власників) підприємства-боржника та кредитора (кредиторів) до органу з питань банкрутства з проханням про­вести досудову санацію.

5. Подання до органу з питань банкрутства фінансової звітності підприєм­ства-боржника станом на останню дату звітного періоду для з'ясування при­чин неплатоспроможності в визначення шляхів її подолання.

6. Коли одержана згода на проведення досудової санації, між органом з пи­тань банкрутства, власником і кредитором відбувається укладання угоди.

7. Формування робочої групи для проведення досудової санації.

8. Переведення підприємства в тимчасове управління керуючому досудовою санацією.

9. Проведення робочою групою та працівниками бухгалтерії підприємства інвентаризації його активів з метою встановлення відповідності фактичних даних наведеним у фінансовій звітності.

10. Переоцінка активів підприємства з метою приведення їх до ринкової вартості.

11. Укладання фінансової звітності відповідно до фактичного стану підприємства.

12. Проведення незалежного аудиту.

13. Виведення підприємства на рівень рентабельності, достатній для фор­мування оборотних коштів.

14. Збереження рентабельності впродовж 3-6 місяців і передача відновлено­го підприємства новоствореному власникові.

15. Постійний моніторинг діяльності підприємства з боку органу з питань банкрутства.

Ініціатива щодо проведення досудової санації може виходити від уповноважених органів, підприємств, кредиторів або інших осіб.

Пропозиції щодо проведення досудової санації подаються уповно­важеному органові. Уповноважений орган у разі виявлення ознак не­платоспроможності підприємства приймає рішення про проведення досудової санації. Про рішення щодо проведення досудової санації кре­диторів повідомляє керівник підприємства у п'ятиденний термін з дня його отримання.

Для розроблення плану досудової санації на підприємстві утворюєть­ся робоча група на чолі з керівником підприємства, до складу якої вхо­дить також представник уповноваженого органу та можуть залучатися кредитори за їх згодою.

У разі надходження пропозицій від потенційних інвесторів план досудової санації розробляється за їх участю.

План досудової санації розробляється у місячний термін з дня прий­няття рішення щодо її проведення і подається на затвердження уповно­важеному органові.

План досудової санації повинен містити:

—  реквізити підприємства (повна назва, юридична адреса, організацій­но-правова форма, орган управління) ;

—  відомості про фінансово-господарське становище;

—  заходи щодо відновлення платоспроможності (реструктуризація підприємства, перепрофілювання виробництва, закриття нерентабель­них виробництв, відчуження основних засобів, передача майна в оренду, відстрочення та розстрочення платежів;

—  переоформлення короткотермінових кредитів у довготермінові, ско­рочення чисельності працюючих тощо) і терміни їх здійснення;

—  розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів;

—  визначення джерел фінансування заходів (зобов'язання інвесторів, кре­диторів щодо погашення боргу або надання фінансової допомоги, кошти дер­жавного бюджету, кошти, отримані від оренди майна, відчуження основ­них засобів, погашення дебіторської заборгованості, кредити банків тощо);

—  умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудової санації (набуття права власності на майно підприємства відповідно до законо­давства, розпорядження частиною його продукції, оренда майна підприє­мства, задоволення вимог кредиторів шляхом переведення боргу (части­ни боргу) на інвестора тощо);

—  очікувані наслідки виконання плану досудової санації.

Термін проведення досудової санації не повинен перевищувати 12 місяців. В окремих випадках уповноважений орган може продовжити термін, але не більше ніж на 6 місяців.

Керівники підприємств несуть відповідальність згідно із законодав­ством за достовірність інформації, що подається уповноваженому ор­ганові. Уповноважений орган у місячний термін розглядає та затверд­жує або відхиляє поданий підприємством план досудової санації.

Рішення про відхилення плану досудової санації приймається уповноваженим органом, якщо запропоновані заходи не забезпечують відновлення платоспроможності підприємства.

У випадку, коли витрати на реалізацію заходів, передбачених пла­ном досудової санації, пропонується фінансувати за рахунок коштів державного бюджету, пропозиції про включення відповідних видатків до проекту державного бюджету на планований рік подаються Мінфіну та Мінекономіки.

Контроль за виконанням плану досудової санації здійснює уповно­важений орган.

Последнее изменение: Понедельник, 18 Май 2015, 13:27