7) Додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб

Конституційні положення визначають головним обов’язком держави «утвердження та забезпечення прав і свобод людини».

Механізм правової охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів

особи є багатогранним: від створення належних умов реалізації прав, свобод

і законних інтересів особи під час проведення митних процедур до захисту від протиправних порушень та посягань на права, свободи і законні інтереси особи з боку представників митної служби із застосуванням легальних примусових заходів при скоєнні згаданими фізичними особами порушень митних правил.

8) Заохочення доброчесності

За допомогою принципу доброчесності закон окреслює тип правомірної

поведінки суб’єктів митних правовідносин, який передбачає не лише відсутність правопорушення, а й сумлінне, належне, взірцеве виконання норм закону.

Держава заохочує добросовісну поведінку суб’єктів ЗЕД через, наприклад, надання підприємствам статусу «уповноваженого економічного оператора». У главі 2 МК України, зазначено, що «Уповноважений економічний оператор» - це підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке відповідає певним умовам (здійснення ЗЕД не менше 3 років, відсутність заборгованості, відсутність адміністративної відповідальності посадових осіб підприємства), та має право користуватися спеціальними спрощеннями (здійснення митного контролю в першочерговому порядку; зменшений обсяг відомостей щодо товарів, транспортних засобів тощо, що необхідно надати митному органу; тимчасове зберігання товарів). Статус уповноваженого економічного оператора надається підприємству митницею шляхом видачі сертифіката уповноваженого економічного оператора та включення його до Єдиного реєстру уповноважених економічних операторів.

9) Гласності та прозорості

Максимальна відкритість та доступність в діяльності органів державної влади та їх посадових осіб, відповідний ступінь доступу до інформації. Цей принцип полягає у визнанні необхідності й вимоги обов’язкового дотримування безперешкодного доступу до інформації щодо правил переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон.

Кожному суб’єкту ЗЕД гарантується право на інформацію відносно: змін митного законодавства, нововведень щодо переміщення товарів через митний кордон України, правомірності одержання, використання та захисту інформації.

Обов’язком Державної Митної служби України є інформування громадськості та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення.

10) Відповідальності всіх учасників відносин

Сутність цього принципу полягає в застосуванні примусових заходів (відповідальності) до всіх учасників митних правовідносин щодо недотримання митних правил юридичними та фізичними особами, невиконання або неналежного виконання службових обов’язків працівниками митних органів.

Посадові особи та інші працівники митних органів, організацій, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону.

Шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, організацій або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними

своїх службових обов’язків, відшкодовується цими органами, організаціями в порядку, визначеному законом.

Види порушень митних правил (глава 68 МК України) – порушення режиму зони митного контролю; недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення; неподання митному органу необхідної документації; переміщення товарів через кордон з порушенням прав інтелектуальної власності; порушення порядку зберігання товарів на митних складах тощо.

Відповідно до ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» митне регулювання – це регулювання питань, пов’язаних із встановленням мита та митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю.

Митне регулювання – це відносини між державою та суб’єктами ЗЕД, які виникають при перетині державного кордону товарами, послугами, капіталами, робочою силою.

Складові митного регулювання:

• Мито

• Митна вартість

• Митний режим

• Країна походження товару

• Код товару згідно з УКДЗЕД

Форми митного контролю:

• Перевірка документів, відомостей необхідних для митного контролю;

• Митний огляд (громадян, транспортних засобів, товарів);

• Облік транспортних засобів, товарів;

• Усне опитування громадян та посадових осіб підприємств.

Рівні митного регулювання:

• Міжнародний (рішення спеціалізованих міжнародних організацій – ВМО, СОТ, МВФ);

• Національний (національне законодавство):

• Митний Кодекс України від 13.03.2012 (МКУ);

• ЗУ «Про митний тариф України» 19.09.13 і додаток до ЗУ;

• ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991.

ЗУ «Про митний тариф України» від 19.09.13 митний тариф – це перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Функції мита:

• Фіскальна (наповнення бюджету, стимулювання розвитку підприємств, захист від демпінгу)

• Регулююча (вплив на внутрішньодержавне ціноутворення, стимулювання товаропотоків)

• Політична (інтеграція у світовий ринок, створення тиску на конкурентів).

Способи на рахування мита:

• Адвалерне мито – у % до митної вартості товарів;

• Специфічне – грошовий розмір на одиницю товару (залежить від коливання світових цін);

• Комбіноване.

Види мита:

• Антидемпінгове (якщо ціни значно нижні внутрішніх цін України);

• Спеціальне (при імпорті в Україну товарів, що за специфічними особливостями завдають шкоди вітчизняним виробникам);

• Компенсаційне (використання субсидій у виробництві товарів).

За терміном дії:

• Постійне;

• Конвенційне (в межах митного союзу чи угод з іншими країнами);

• Змінне (при зміні світових цін).

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Товарами, повністю виробленими у даній країні, вважаються:

1) корисні копалини, добуті з надр цієї країни, в її територіальних водах або на її морському дні;

2) продукція рослинного походження, вирощена або зібрана в цій країні;

3) живі тварини, що народилися та вирощені в цій країні;

4) продукція, одержана від живих тварин у цій країні;

5) продукція, одержана в результаті мисливського або рибальського промислу в цій країні;

6) продукція морського рибальського промислу та інша продукція морського промислу, одержана судном цієї країни або судном, що орендоване (зафрахтоване) цією країною;

7) продукція, одержана на борту переробного судна цієї країни виключно з продукції, зазначеної у пункті 6 ст.38 МКУ;

8) продукція, одержана з морського дна або з морських надр за межами територіальних вод цієї країни, за умови, що ця країна має виключне право на розробку цього морського дна або цих морських надр;

9) брухт та відходи, одержані в результаті виробничих або інших операцій з переробки в цій країні, а також вироби, що були у вжитку, зібрані в цій країні та придатні лише для переробки на сировину (утилізації);

10) електроенергія, вироблена в цій країні;

11) товари, вироблені в цій країні виключно з продукції, зазначеної у пунктах 1-10 ст.38 МКУ.

У разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки.

Критеріями достатньої переробки є:

1) виконання виробничих або технологічних операцій, за результатами яких змінюється класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

2) зміна вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки у вартості кінцевого товару (правило адвалорної частки);

3) виконання виробничих та/або технологічних операцій, які в результаті переробки товару не ведуть до зміни його класифікаційного коду згідно з УКТ ЗЕД або вартості згідно з правилом адвалорної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце.

Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Цілі використання відомостей про митну вартість товарів:

1) нарахування митних платежів;

2) ведення митної статистики;

3) розрахунку податкового зобов’язання.

4) застосовувати нетарифні засоби регулювання (ліцензування, квотування).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості,;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт);

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);

4) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) страхові документи.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

• Основний метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

• За ціною договору щодо ідентичних товарів (однакові фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник)

• за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - подібними (аналогічними) товарами, є ті товари, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

• на основі віднімання вартості (від ціни одиниці товару віднімаються виплати на комісійні винагороди, звичайні надбавки на прибуток, загальні витрати з продажу товару того ж класу та виду в країні імпорту, а також суми імпортного мита, податків, зборів, інших платежів, сплачені у разі ввезення чи продажу товару в країні імпорту).

• на основі додавання вартості (за основу береться ціна, розрахована шляхом додавання вартості матеріалів та витрат підприємст-ва-виробника на виробництво цього товару, загальних затрат на транспортування, розвантаження, завантаження, страхування з країни-експортера до перетину митного кордону країни-імпортера, а також прибутку, який звичайно отримує експортер у разі імпорту таких товарів)

• резервний (встановлюється з огляду на світову практику. В такому разі не використовуються ціни внутрішнього ринку країни-експортера, ціни країни-експортера на товари, що вивозяться до третіх країн, а також довільно встановлені чи достовірно не підтверджені ціни).

Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Види митних режимів:

1) імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України;

2) реімпорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були вивезені або оформлені для вивезення за межі митної території України, випускаються у вільний обіг на митній території України зі звільненням від сплати митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Товари були у режимі тимчасового вивезення, у режимі переробки за межами митної території, були поміщені у режим експорту (остаточного вивезення) і повертаються особі, яка їх експортувала, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічного договору).

3) експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов’язань щодо їх зворотного ввезення;

4) реекспорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; Товари, що визнані помилково ввезеними на митну територію України, були у режимі тимчасового вивезення, у режимі переробки за межами митної території, були поміщені у режим імпорту (остаточного вивезення) і повертаються особі, яка їх імпортувала, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічного договору;

5) транзит - митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем митних органів (в межах України) без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

6) тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання;

7) тимчасове вивезення - це митний режим, відповідно до якого українські товари або транспортні засоби комерційного призначення вивозяться за межі митної території України з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реімпорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання;

8) митний склад (не більше 365 днів) - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

У митний режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком:

1) товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України;

2) товарів, строк придатності для споживання або використання яких закінчився;

3) товарів, що надходять в Україну як гуманітарна допомога;

4) живих тварин;

5) електроенергії, що переміщується лініями електропередачі.

9) вільна митна зона - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари ввозяться на територію вільної митної зони та вивозяться з цієї території за межі митної території України із звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а українські товари ввозяться на територію вільної митної зони із оподаткуванням митними платежами та застосуванням заходів нетарифного регулювання;

10) безмитна торгівля - це митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для вільного обігу на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, та на повітряних, водних або залізничних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт та експорт таких товарів, та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

Постачання товарів магазинами безмитної торгівлі

11) переробка на митній території -  це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки

Реморт, монтаж, демонтаж, інше;

12) переробка за межами митної території - це митний режим, відповідно до якого українські товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці за межами митної території України без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту;

13) знищення або руйнування - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари під митним контролем знищуються або приводяться у стан, який виключає можливість їх використання, з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

14) відмова на користь держави - це митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від іноземних товарів на користь держави без будь-яких умов на свою користь.

Основні митні документи та порядок їх оформлення:

До митних документів відносяться:

- документи, що опосередковують відношення між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності та митним органом;

- документи, необхідні для переміщення товару через митний кордон.

1). До першої групи документів відносяться:

• вантажні митні декларації;

• облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності;

• договір про декларування на договірній основі;

• свідоцтво на право здійснення декларування на договірній основі; сертифікат походження товару;

• документи контролю за доставкою вантажу;

• довідка-розрахунок митної вартості тощо.

Вантажна митна декларація - заява, що містить відомості про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

Сертифікатом походження товару є документ, який використовується для підтвердження походження товару, як доказ того, що товар повністю виготовлений або підданий достатній переробці в конкретній державі. Форму сертифіката походження товару визначають умови міждержавних договорів України.

Довідка про декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резидентові України і перебувають за її межами, необхідна з метою контролю за вчасним надходженням на територію України валютних коштів за експортними контрактами. Видається регіональними управліннями Національного банку України та органами податкової інспекції.

Книжка МДП (міжнародних валютних перевозок)  - міжнародний митний документ, що дає право перевозити вантажі через границі держав в опломбованих митницею кузовах автомобілів або контейнерах зі спрощенням митного очищення.

2). До другої групи документів належать різного виду дозволи органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності:

- ветеринарний сертифікат. Узгодження на ввезення ветеринарних препаратів. Узгодження на ввезення засобів захисту рослин;

- дозвіл на право ввезення відходів. Дозвіл на ввезення сільськогосподарської продукції. Дозвіл на ввезення (вивезення) підконтрольної продукції;

- ліцензія на імпорт. Ліцензія на експорт. Разова (індивідуальна) ліцензія на здійснення зовнішньоекономічної операції.

- висновок гомологічного центру. Ліцензія на ввезення цінних паперів;

- ліцензія на ввезення (вивезення) валюти;

- фітосанітарний сертифікат;

- сертифікат якості;

- ліцензія на право реалізації спеціальних технічних засобів негласного контролю;

- інші документи.

Всесвітня митна організація (ВMО) World Customs Organization (англ.) є міжурядовою міжнародною організацією зі штаб-квартирою в Брюселі, Бельгії. Членами ВМО є митні адміністрації майже всіх країн світу. Робота ВМО концентрована у сфері розробки міжнародних інструментів, конвенцій з питань класифікації товарів, митної вартості, правил походження товарів, митних зборів, безпеки ланцюгу постачання товарів, спрощення процедур міжнародної торгівлі, боротьби з правопорушеннями в митній сфері та незаконним переміщенням контрафактної продукції (захист прав інтелектуальної власності), а також боротьби з корупцією. Для досягнення своїх цілей ВМО розробила ряд наступних інструментів:

1. Міжнародна конвенція з гармонізированої системи опису і кодування товарів (ГС) була прийнята в 1983 та вступила в силу в 1988 році. Ця номенклатура використовується в різних цілях в якості основи для розрахунку митних тарифів та ведення міжнародної митної статистики. 

2. Декларація з професійної етики була прийнята в 1993 та переглянута в 2003 році. Декларація носить необов’язковий характер і представляє собою ряд основних положень для просування принципів професійної етики та боротьби з корупцією в митній сфері.

3. Система рамкових стандартів із забезпечення безпеки та сприяння глобальній торгівлі  була прийнята в 2003 році.