1) За юридичними наслідками розрізняють такі юридичні факти:

- правоутворюючі - такі, з якими норми фінансового права пов'язують виникнення фінансових правовідносин (наприклад, рішення податкового органу про накладення штрафу за порушення правил ведення податкового обліку);

- правозмінюючі - такі, з якими норми фінансового права пов'язують зміну фінансових правовідносин (наприклад, рішення Національного банку України про зміну облікової ставки);

- правоприпиняючі - юридичні факти, з якими норми фінансового права пов'язують припинення фінансових правовідносин (наприклад, рішення Міністерства фінансів України про зупинення операцій з бюджетними коштами розпорядника цих коштів);

2) За вольовою ознакою суб'єктів юридичні факти поділяють на:

- діяння (дія чи бездіяльність) - це обставини, що відбуваються за волею суб'єктів, тобто це вольова поведінка суб'єктів фінансових правовідносин, з якими пов'язане їх виникнення, зміна та припинення (наприклад, затвердження Державного бюджету України, повідомлення податкового органу платникові податку про необхідність сплати суми податку);

- події - юридичні факти, на підставі яких виникають, змінюються та припиняються фінансові правовідносини незалежно від волі суб'єкта (смерть платника податку, народження дитини, стихійне лиХО.\

Діяння суб'єктів у фінансових правовідносинах залежно від того, чи відповідають вони вимогам закону, нормативних актів або ж порушують їх, поділяються на дві групи:

1) правомірні діяння - вольова поведінка суб'єкта фінансових правовідносин, що відповідає вимогам закону, нормативних актів;

2) неправомірні діяння - вольова поведінка суб'єкта фінансових правовідносин, яка не відповідає вимогам закону, нормативних актів.

Правомірні діяння, у свою чергу, поділяються на юридичні вчинки та юридичні акти.

Юридичні вчинки - це дії, з якими норми фінансового права пов'язують виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Наприклад, юридичним вчинком буде надання свідчень посадовою особою платника податків щодо сплати податків.

Юридичні акти - юридично значущі дії, що здійснюються органами державної влади, місцевого самоврядування з метою створення правових норм, з якими пов'язане виникнення, зміна чи припинення фінансових правовідносин. Юридичні акти можуть бути індивідуальними. Наприклад, таким є кошторис бюджетної установи, податкова декларація платника податків, акт ревізії, складений контролером Рахункової палати України, тощо.До неправомірних дій, зокрема, відноситься несвоєчасне подання податкової звітності платником податків, нецільове використання бюджетних коштів тощо;

3) залежно від закріплення у нормативному акті можна класифікувати юридичні факти, що закріплені у:

- законах України; - указах Президента України; - постановах Кабінету Міністрів України; - наказах та розпорядженнях міністерств, відомств; - нормативних актах органів місцевого самоврядування.

4) за тривалістю породженого юридичним фактом наслідку перший може бути:

а) одноразовим; б) строковим.

5) За наслідком впливу:

а) факти однократної дії – обставини, з якими норми права пов’язують юридичні наслідки тільки в одному певному випадку. Такі юридичні факти існують лише обмежений проміжок часу, потім зникають, породжуючи ті чи інші правові наслідки;

б) факти безперервної дії (стани) – життєві обставини, які існують тривалий час, на підставі яких безперервно чи періодично виникають юридичні наслідки.

6) В залежності від місця в механізмі правового регулювання:

а) початкові – юридичні факти, які відносяться до початкових ланок механізму правового регулювання, передбачають виникнення правовідносин;

б) заключні – юридичні факти, які виступають як заключна ланка в механізмі правового регулювання, припиняють правовідносини.

7) За складністю:

а) прості юридичні факти – окремі життєві обставини, які породжують наслідки визначені нормою права;

б) складні юридичні факти (фактичний склад) – життєві обставини, які включають комплекс явищ, які тільки в єдності породжують правові наслідки.

Крім зазначеного, у фінансовому праві юридичні факти виконують активну інформативну або прогностичну функцію. "Суб'єкт права на основі закріплених в нормі юридичних фактів з високим ступенем ймовірності може скласти прогноз тих наслідків, які повинні настати, якщо він своїми діями" матеріалізує "дану нормативну модель факту". Прогностична функція юридичних фактів у фінансовому праві проявляється дуже яскраво, що обумовлено, в кінцевому підсумку, суперечностями між публічними та індивідуальними інтересами, закладеними в самій сутності фінансових правовідносин. У фінансовому праві ціла категорія суб'єктів, орієнтуючись на норми, в яких зафіксовані юридичні факти, намагається їх уникати, а значить - не допустити виникнення фінансових правовідносин. Ця категорія - платники податків. Вони намагаються уникати як тих юридичних фактів, які утворюють податкове правопорушення і пов'язані з охоронними правовідносинами, так і тих, що утворюють об'єкт оподаткування та основу правовідносин по сплаті податку. Існує навіть спеціальний вид професійної діяльності - "податкове планування", метою якого є мінімізація оподаткування на підприємстві. Звідси будь-яка неточність, некоректність фіксації юридичних фактів у фінансово-правовій нормі загрожує тим, що платник податків використає її на свою користь. Виходячи з цього слід мати на увазі, що основна функція юридичних фактів - забезпечення виникнення, зміни та припинення фінансових правовідносин - у фінансовому праві часто поглинається їх інформативною або прогностичною функцією. Крім усього зазначеного, юридичні факти у фінансовому праві, як, втім, і в інших галузях, виконують функцію гарантій законності. Вони є не тільки передумовою виникнення фінансових обов'язків і прав, але і гарантією, що дозволяє усунути свавілля зобов'язаних осіб в частині ухилення від сплати податків, безпідставного виділення бюджетних кредитів, здійснення фінансового контролю і т. д. Можна говорити і про стимулюючі функції юридичних фактів у фінансовому праві. Багато юридичних фактів направляють суб'єкта фінансових правовідносин на ті види діяльності, які соціально необхідні, значущі. Головним чином, ця функція проявляється у юридичних фактах, у зв'язку з якими виникають правовідносини з приводу податкових пільг.