Тема 4. Економіка суспільства як сукупність видів

економічної діяльності .

План .

1.Потреби як рушійний мотив виробничої діяльності.

2.Фактори суспільного виробництва.

1.Потреби як рушійний мотив виробничої діяльності .

Як відомо, підприємець буде виробляти ту продукцію на яку різко зростає потреба у суспільстві.

Особливо яскраво ця тенденція проявляється в наш час – епоху глобалізації, міжнародної кооперації та формування світової економіки .

Потреби набувають інтернаціональних форм . Вони вже практично не мають меж . А це вимагає уніфікувати й виробництво . Тобто нові потреби вимагають виробництва нових благ. Цей процес неможливо ні зупинити ні призупинити . Його можна лише взяти під контроль, тобто управляти ним.

Для того, щоб задовольнити потреби людей, необхідно продукувати блага . А для цього необхідні ресурси . Це земля, капітал, людські ресурси .

Земля як чинник продукування благ має обмежені, лімітовані можливості .

( площа під посіви має межі,площі лісів, запаси корисних копалин, тощо . )

Зробити, нагромадити землю неможливо, вона – природний чинник .

Під капіталом розуміють засоби виробництва ( сировина, матеріали, машини, устаткування, будинки, споруди, транспорт, зв'язок ) . Всі вони є продуктом праці і тому мають обмежений характер . Крім того капітал старіє, зношується і тому частина новоствореного капіталу йде на заміну старого . Тому процес подолання обмеженості цього ресурсу стикається з великими труднощами .

Людські ресурси також, як чинник створення продукції, має свої межі. Людські ресурси у виробництві – це знання, вміння, кваліфікація що сформувалися відповідно до рівня культурно – історичного розвитку суспільства, тобто вони обмежені .

Таким чином, як ми вже знаємо, потреби людей постійно зростають, вони розширюють свої межі, тобто людські потреби безмежні, а ресурсів для їх задоволення недостає, в цьому і полягає суть закону обмеженості ресурсів .

Більшість речей, які люди хочуть мати, виробляються в недостатній кількості

( за винятком позаекономічних благ ) . Отже, кількість товарів завжди обмежена і повинна якимось чином розподілятися ( нормуватися ) або за допомогою цін, або іншими способами .

Альтернативна вартість – це один із інших способів нормування кількості товарів які люди хочуть мати . Суть альтернативної вартості полягає в тому, що це теоретичний показник того, на скільки одиниць треба зменшити виробництво одного товару, щоб за рахунок вилучених факторів виробити одиницю іншого товару .

Альтернативна вартість завжди існує тільки там де є альтернативний вибір . Вона може бути постійною ( один до одного ) і зростаючою ( один до двох – трьох – і т.д. ) .

Одночасне виробництво альтернативних товарів можна зобразити графічно і його називають ,, кривою виробничих можливостей ’’ :

недосяжні

комбінації

досяжні

комбінації

Військові продукти

Це приклад зростаючої альтернативи. Зменшуємо виробництво цивільних продуктів на одну одиницю і отримуємо збільшення виробництва військової майже на три одиниці.