4.Заробітна плата, її форми та функції .

Заробітна плата – це грошове вираження вартості, ціни та результативності функціонування товару робоча сила .

Функції зарплати :

1.відтворювальна ( фізичне і моральне відтворення здатності працювати ) ;

2.стимулююча ( більше працюєш – більше заробляєш ) ;

3.розподільча ( по галузям ) ;

4.соціальна ( соц. справедливість ) .

Форми зарплати :

1.Почасова – оплата вартості і ціни робочої сили за її функціонування

впродовж певного робочого часу .

2.Відрядна ( поштучна ) – оплата вартості і ціни товару робоча сила залежно

від розмірів виробленої продукції за одиницю часу .

3.Акордна – оплата вартості і ціни товару робоча сила за обумовлений об’єм роботи необмежений в часі .

Системи заробітної плати :

1.Тарифна – оплата вартості і ціни товару робоча сила в залежності від кваліфікації ( освіта, досвід роботи, професійна підготовка ) , розумових та фізичних зусиль, матеріальної відповідальності, специфічних умов праці (тяжкі, непривабливі).

2.Преміальна – оплата вартості і ціни товару робоча сила в залежності від тарифної ставки і нормами витрат праці за які передбачається виплата премій ( за поліпшення ефективності праці та зростання прибутків ), ( машиніст електровоза ) .

Преміальна система зарплати може бути :

• Відрядно – преміальною – за норматив береться найменший можливий обсяг виробітку, а все, що вище норми – преміюється .

• Погодинно – преміальною – за норматив береться обсяг роботи робітника середньої кваліфікації за одну годину, а перевиконання норми веде до пропорційного зростання зарплати, але не вище 15 – 20 %

3.Колективна – оплата вартості і ціни товару робоча сила в розмірі фіксованої частки в загальній вартості умовно чистої продукції .

Найпоширенішою формою колективної оплати праці є система участі у прибитках ( частина прибутку виплачується працівникам, буває акціями ) .

Розрізняють : 1. Номінальну зарплату – грошова сума, яку отримує робітник

від працедавця за продаж своєї робочої сили .

2. Реальну зарплату – кількість спожитих вартостей ( товарів і

послуг ), які робітник може придбати за свій грошовий

заробіток за певного рівня цін після сплати податків .

Отже реальна зарплата залежить від :

1.номінальної зарплати ;

2.рівня цін на предмети споживання ;

3.податків .

5. Сутність капіталу. Виробництво додаткової вартості.

Капіталіст певну частину свого капіталу витрачає на придбання засобів виробництва, а іншу на придбання робочої сили .

Уявімо, що капіталіст витратив на придбання засобів виробництва 20 грн. Потім домовився з робітником про термін на який той продає свою робочу силу – робочий день – 10 год. , і оплату робочої сили за 1 робочий день – 5 грн.

Робітник за 10 год. Роботи перенесе вартість витрат капіталіста

25 грн. На новостворений продукт, тобто відтворить вартість ( авансованого капіталу ) .

Але капіталісту це невигідно, таке виробництво для нього втрачає сенс, оскільки він не має прибутку . Тому він ставить робітника в такі умови, що той за 1 год. роботи буде створювати вартість, що рівняється 5-и грн.

І таким чином робітник за 5 год. роботи перенесе вартість витрат капіталіста 25 грн. на новостворений продукт, тобто відтворить вартість .

Але за домовленістю робітник повинен працювати 10 год. , тобто на 5 год. більше ніж це необхідно для відтворення вартості . За цих 5 год. робітник створить вартість що рівняється 25 грн.

Таким чином за 10 год. робочого дня робітник переніс вартість витрат капіталіста – 25 грн. і створив нову вартість – 25 грн. , всього 50 грн. , а 50 грн. – 25 грн. = 25 грн. – це додаткова ( додана вартість ) .

Різниця між вартістю виробленої продукції і витратами на її виробництво становить додаткову вартість ,, m ”