ВСТУП

Актуальність теми. Рівень результатів в сучасному спорті настільки високий, що для їх досягнення спортсмену необхідно володіти рідкісними морфологічними даними, унікальним поєднанням комплексу фізичних і психічних здібностей, що знаходяться на гранично високому рівні розвитку. Таке поєднання навіть за найсприятливішого побудові багаторічної підготовки і наявності всіх необхідних умов зустрічається дуже рідко. Тому однією з центральних в системі підготовки спортсменів вищої кваліфікації є проблема спортивного відбору і орієнтації підготовки спортсменів.

Спортивний відбір - процес пошуку найбільш обдарованих людей, здатних досягти високих результатів в конкретному виді спорту.

Спортивна орієнтація - визначення перспективних напрям-ний досягнення вищої спортивної майстерності, засноване на вивченні задатків і здібностей спортсменів, індивідуальних особливостей формування їх майстерності.

 Орієнтація може стосуватися вибору вузької спортивної спеціалізації в межах даного виду спорту (спринтер-стаєр і т. п.); визначення індивідуальної структури багаторічної підготовки, динаміки навантажень і темпів зростання досягнень; встановлення провідних чинників підготовленості та змагальної діяльності, здатних вплинути на рівень спортивних результатів конкретного спортсмена; виявлення засобів, методів, навантажень, які можуть негативно вплинути на розвиток задатків, придушити індивідуальність спортсмена і т. п. Таким чином, спортивний відбір повинен вирішувати завдання виявлення перспективних людей, з яких можна підготувати видатних спортсменів, а спортивна орієнтація - визначати стратегію і тактику цієї підготовки в системі навчання і тренування.

 А антропоморфологічні особливості організму якраз є основою для відбору і вибору спортивної орієнтації спортсменів не тільки на початковому, але і на наступних етапах підготовки. Їх дослідження дозволить нам визначити в чому ж полягають особливості успішних велосипедистів.

Мета роботи – виділити антропоморфологчні особливості які найбільш сприятливі для досягнення високих результатів у велосипедному спорті,

Завдання роботи:

1. Проаналізувати загальні відомості про антропоморфологічні особливості спортсменів.

2. З’ясувати залежність і вплив антропоморфологічних особливостей на спортивні результати і раціональний напрям спортивної орієнтації.

3. Визначити антропометричні і морфологчні особливості спортсменів, що займаються велосипедним спортом.

Об’єкт дослідження – велосипедисти гонщики 13-15 років

Предмет дослідження – особливості антропометричних і морфологічних показників гонщиків у видах велосипедного спорту.

Методи дослідження:

1.Теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної літератури.

2.Педагогічний метод дослідження.

3.Медико-біологчний метод дослідження.

4.Методи математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше:

• Отримані дані

• Смоьбиол

Доповнені дані про: рпоррлор

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що отримані результати досліджень можуть використовуватися в практичній діяльності тренерів під час планування спеціального фізичного навантаження в різних структурних утвореннях на початкових етапах тренування.

Особистий вклад студента полягає в постановці проблеми визначенні мети та завдань дослідження, методичних підходів для їх вирішення. Автор безпосередньо брав участь в проведенні тренувальних занять досліджень, сатистичній обробці даних, теоретичному обґрунтуванні і інтерпретації отриманих даних.

Структура та об’єм кваліфікаційної роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів і висновків. Загальний об’єм кваліфікаційної роботи – 54 сторінки. Робота містить 6 таблиць. Використано 434 літературних джерел

Розділ 1 морфофункціональні особливості велосипедистів гонщиків 13-15 років

Велосипедний спорт відносять до циклічних видів спорту тренування спортсменів здійснюється, як на основі загально-педагогічних принципів – свідомості і активності, наочності, доступності і індивідуалізації, міцності навчання, систематичності і поступовості так у відповідно до принципів, що базуються на міцній науковій основі з закономірностями спортивного тренування, спрямованості до вищих досягнень, поглибленої спеціалізації, безперервності тренувального процесу, єдності поступовості збільшення навантаження у тенденції до максимальних навантажень, хвилеподібності і варіативності навантажень, циклічності процесу підготовки, єдності взаємозв’язку структури тренувального процесу

1.1. Характеристика біологічних і зовнішньо середових факторів в період пубертатного зросту підлітків 13-15 років

Підлітковий вік - час змін і в житті, і в організмі людини. Всі сторони розвитку піддаються якісної перебудови, виникають і формуються психологічні новоутворення. Цей процес перетворення і визначає всі основні особливості особистості дітей підліткового віку. Підлітковий вік - це фаза-період онтогенезу (індивідуального розвитку), який є перехідним етапом-стадією між дитинством- юністю - дорослістю [1].

Основною особливістю підліткового віку є глибока і болюча перебудова організму - статеве дозрівання. Статевий розвиток невіддільний від загального і відбувається безперервно, починаючи з народження. Однак в підлітковому віці він різко прискорюється і протягом порівняно короткого періоду часу настає статева зрілість [2].

У медичній літературі періодизація підліткового віку проводиться з позицій фізичного і статевого дозрівання. Весь етап дорослішання тут визначається як пубертатний (лат. Pubertas - полова зрілість), і його зазвичай поділяють на три періоди:

- Предпубертатний - підготовчий період;

- Власне пубертатний період - бурхлива внутрішня перебудова з настанням статевої зрілості (здатність до розмноження);

- Постпубертатний - досягнення повної біологічної зрілості.

Пубертат є індивідуальною ознакою і може коливатися в деяких межах залежно від расових, географічних та інших умов життя. Умовно, таким, прийнято вважати вік від 13 до 17 років.

Пубертат контролюється комплексом нейроендокринних факторів, що забезпечують ряд гормо-нальних змін, що призводять до фізичної, психічної та репродуктивної зрілості організму. Від того, наскільки повноцінно у підлітка протікає і наскільки благополучно завершується пубертат, багато в чому залежить остаточне становлення репродуктивних функцій у дорослому віці [5].

Терміни настання пубертату у хлопчиків дуже сильно розрізняються залежно від спадкової схильності, характеру харчування, перенесених захворювань і т.д. Отже, оцінюючи рівень загального і статевого дозрівання, можна орієнтуватися тільки на середній вік появи ознак статевого дозрівання у більшості підлітків в популяції, а його значне запізнення розглядати як затримку статевого розвитку.

Аналіз літератури показує, що встановлення певних термінів підліткового віку для всіх дітей має вельми сумнівне значення: дійсні для однієї групи, вони абсолютно не підходять для іншої групи підлітків [4]. Строки настання пубертату, як і форми його протікання, залежать від статі дитини, численних генетичних і зовнішніх чинників-вони надзвичайно мінливі і індивідуальні [6].

Тимчасові рамки дорослішання не мають чітких меж, вони залежать від спадковості, статі, зовнішніх природних факторів, національності та місця проживання, способу життя, загального стану здоро-в'я та якості життя.

Вважається доведеним, що пубертатний період відноситься до числа тих життєвих процесів, котрі не пов'язані з хронологічним (календарним) віком індивідуума і доцільність виділення цієї вікової групи ¬ обумовленя ​​соціальними і біологічними детермінантами підліткового віку [7].

Пубертатний період є вкрай важливою (рубіжної) фазою розвитку людини, коли організм піддається ряду змін, що сприяють настанню його статевий і фізичної зрілості.

Деякі автори відзначають, що зміни в соціальній сфері, а також негативний вплив довкілля зумовили формування двох полярних за ознаками течії пубертату груп підлітків: перша група має тенденцію до раннього пубертату, а другу групу складають підлітки з ретардацією (затримкою) статевого і психосексуального розвитку . Прискорений і сповільнений статевий розвиток спостерігався й раніше, однак сьогодні зросла кількість малодиференційованих конституціональних форм, не обумовлених конкретними органічними причинами. В цілому число дітей з нормально протікаючим пубертатним розвитком в популяції зменшилася [9].

Ще одним великим внеском тих же авторів (W. Marshall і J. Tanner, 1965) в розуміння процесів статевого розвитку стала концепція про вплив факторів зовнішнього середовища [15]. Практичне її значення за-лягає у зниженні віку початку статевого розвитку при поліпшенні рівня життя населення.

Вік початку і завершення соматичних перетворень, характерних для цього періоду, в значній мірі генетично детермінований. Однак цілий ряд факторів впливає на час появи і темпи пубертатного розвитку.

Час початку підліткового віку варіює і більше залежить від кісткового віку (фізіологічного), ніж від хронологічного, а також визначається спадковими і середовищними факторами.

За даними П.П. Боннського, на терміни пубертату вплив можуть мати різні кліматичні умови проживання [3]. За даними інших авторів, кліматичні умови, якщо вони не є екстремалиьними (високогір'ї, тропіки), не роблять значного впливу на процес росту і розвитку.

Ще одним фактором, що впливає на вік дозрівання, є умови життя. Підлітки, що живуть в хороших умовах, розвиваються набагато раніше, ніж їх однолітки, які живуть у важких умовах (недостатнє харчування, важка робота і т.п.), а також підлітки-спортсмени, які мають високу фізичну напругу [3].

Напружений графік навчання, значний обсяг навчального навантаження, дефіцит часу для засвоєння інформації є вираженими психотравмуючими факторами для дитини, що в поєднанні зі зменшенням тривалості сну і прогулянок, зниженням фізичної активності здійснюють стресовий вплив на розвиток дитячого організму [10]. Тривале перебування дітей в таких умовах сприяє закріпленню негативних зрушень у фізіологічних реакціях організму, що формує невротичні розлади з наступною їх соматизацією і переважанням в клінічній картині вісцеральних синдромів у вигляді порушень діяльності серця, шлунка, кишечника та інших органів.

Статевий розвиток нерозривно пов'язане з фізичним розвитком - лінійним ростом, наростанням м'язової маси, дозріванням кісткової тканини і формуванням пропорцій тіла, характерним для чоловічої статі. Існує два ростових стрибка: перший у віці 9-10 років, другий - в 13-14 років.

Негативний вплив на статевого розвитку надають порушення харчування, низька рухова активність, з одного боку, і значні фізичні навантаження - з іншого, відсутність мотивації до здорового способу життя.

Терміни фізіологічного проходження стадій пубертату варіабельні і залежать від багатьох факторів, включаючи генетичні і соціальні. Спадкові фактори чітко впливають на терміни статевого дозрівання: стадії статевого дозрівання і вік менархе в дослідженнях однояйцевих близнюків практично ідентичні. Ослаблення взаємозв'язку спостерігається вже навіть у двуяйцевих близнюків і тим більше у сестер або представників різних поколінь. Тим часом ожиріння або, навпаки, різка втрата маси тіла можуть надавати негативний ефект на статевий розвиток підлітків, сповільнюючи його [12].

Фактори, що впливають на терміни статевого дозрівання, принципово поділяються на дві основніні групи: не здатні до модифікації (такі як генетичні) і здатні до модифікації (наявність надлишкової маси тіла, рівень фізичного навантаження, соціальні умови). Останні потенційно піддаються корекції [12].

За даними І.Б. Водолазова і ін. [20], з метою вивчення факторів ризику репродуктивних розладів, інформованості підлітків з питань, пов'язаних з проблемами репродуктивного здоров'я та здорового способу життя було проведено анкетування 1200 учнів шкіл і професійних училищ у м. Северодвінську (Росія) і детальне обстеження 701 хлопчика-підлітка у віці від 12 до 18 років. Було виявлено, що у 59,9% хлопчиків-підлітків мають місце фактори ризику розвитку репродуктивних розладів, у 40,1% обстежених ознаки потенційного ризику розвитку репродуктивних розладів не виявлено. У групі хлопчиків-підлітків з ризиком розвитку репродуктивних розладів критичні елементи анамнезу мали місце в 23,3% випадків, пороки розвитку зовнішніх статевих органів виявлено у 15,6%, ознаки запальних захворювань зовнішніх статевих органів і / або інфекції, що передаються статевим шляхом, - у 5,3%, хірургічні захворювання мошонки - у 20,5%, затримка статевого розвитку - у 2,4%, некритичне уповільнення пубертату - у 16,7%, інші форми варіантного стану вторинних статевих ознак.

Характерними особливостями є недостатня проінформованість підлітків, а часто і їх батьків, про анатомію, фізіології і гігієну статевих органів; недостатня психоемоційна і соціальна зрілість підлітків і відсутність в зв'язку з цим достатніх і стійких мотивацій, направлених на збереження свого репродуктивного здоров'я (раннє статеве життя, нехтування засобами захисту від зараження статевими інфекціями, куріння, вживання алкоголю, токсикоманія, наркоманія, випадкові травми і т.д.); недостатня «репродуктивна настороженість» і обізнаність лікарів про вплив медикаментозних та інших ятрогенних факторів на репродуктивну систему в період її функціонального становлення [20].

Різноманіття внутрішніх і зовнішніх впливів, що впливають на репродуктивну сис-тему в період її становлення, визначає складність, важливість і пріоритетність розвитку дитячого і підліткового напрямків в андрології, невідкладність заходів в профілактичної підліткової репродуктологіі [20].

Дані досліджень учених з Університету Арканзасу (США) [21], які виконали критичний аналіз 45 емпіричних статей з вивчення кореляції між термінами маніфестації симптомів пубертату і почуттям страху / тривоги в цей період у підлітків, показали, що частіше це стосується дівчаток, ніж хлопчиків . Серед хлопчиків була виявлена ​​позитивна кореляція між рівнем гонадального і адренального гормонів з почуттям страху / тривоги. Автори рекомендують подальше дослідження цього питання в силу його мало вивченості.

Є повідомлення [22] про вивчення впливу депресії на розвиток пубертатного періоду у 158 хлопчиків і дівчаток. За даними авторів з Університету Чикаго (США), є важливі відмінності серед показників віку, пубертатного статусу, часу пубертату і сприйняттям початку підліткової депресії. Ясно, підкреслюють вони, що ці знахідки вимагають подальшого більш широкого вивчення і розуміння зв'язку між фізичними, соціальними та психологічними процесами, що виражаються в статеві відмінності підліткової депресії.

Згідно з більш раннім повідомленням [23], вивчення родоводів хворих (12 сімей) з конституціональною затримкою пубертату і розвитку з визначенням сімейних випадків і моделювання спадкової передачі виявило аутосомно-домінантний тип передачі захворювання з неповною пенетрантністю.

На пубертатний стрибок росту, в свою чергу, можуть впливати такі чинники, як інфекція Helicobacter pylori і залізодефіцитна анемія [24].

Інші автори [25] висунули дві конкуруючі гіпотези взаємовпливу алкоголізму і материнської ролі в соціумі на формування статевого дозрівання, сексуальну поведінка і шкільну адаптацію хлопчиків. За даними канадських учених, є зв'язок між сімейним оточенням в дитинстві, розвитком поведінки, статевого дозрівання і сексуальним розвитком. Вони знайшли парадоксальні факти, що показують, що батьківський алкоголізм веде до затримки маніфестації пубертату у хлопчиків, з чого вони роблять припущення про пригноблення гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної осі при стресі. Разом з тим сини батьків-алкоголіків мають більше сексуальних партнерів, що говорить на користь теорії соціалізації. Високий соціальний материнський статус надає захисний вплив на успіх адаптації хлопчиків в школі, у яких батьки - алкоголіки. Ці результати є ключем до розуміння гіпотези про еволюційної теорії соціалізації чоловіків.

Автори з Франції [27] вказують, що в більшості випадків затримка пубертату є функціональною. На їхню думку, вроджений гіпогонадотропний гіпогонадизм (ГГ) - явище рідкісне. Вони вважають, що генетичні дослідження таких хворих більше розширять наше розуміння факторів ризику захворювання, так як затримка пубертату має генетичні компоненти патогенезу.

Такої ж думки дотримуються фінські автори [28], які на підставі дослідження 492 підлітків з конституціональної затримкою пубертату (95 хлопчиків і 29 дівчаток, а також їхні найближчі родичі) виявили аутосомно-домінантний характер передачі захворювання.

За даними інших зарубіжних авторів [29], частота затримки пубертату - 3%. Крім функціональної затримки пубертату, вони виділяють конституційну форму захворювання, а також гіпергонадотропний і гіпогонадотропний гіпогонадизм. Вони підкреслюють, що співпраця з молекулярними біологами дозволить краще зрозуміти механізм аномалій гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної осі та нейроендокринну фізіологію початку пубертату.

Автори з Польщі [30], вивчивши дані 69 хлопчиків з конституціональної затримкою росту і пубертату (КЗРП), відзначають, що кінцевий ріст цих хворих прямо пропорційний вазі при народженні, росту батьків і віком змін. При цьому інші автори з США [31] підкреслюють, що між хлопчиками з КЗРП і з надмірною масою тіла є відмінності в патогенезі затримки пубертату. Так, вивчення двох груп хворих в їх дослідженні показало, що у дітей з надмірною масою тіла має місце менша затримка кісткового віку (p <0,01), велика SDS для хронологічного віку і для кісткового віку в порівнянні з дітьми з КЗРП.

За даними авторів [32], діти з КЗРП мають тенденцію до збільшення процесів метаболізму (енерговитрат), що було підтверджено після ряду досліджень (рівні гормонів крові, подвійна енергорентгенабсорбціометрія, аналіз дієти, непряма калориметрія). У цих хворих (36 хлопчиків) мінеральна щільність кістки була менше, ніж в групі контролю (р <0,01). На їхню думку, причиною підвищення метаболізму може бути залучення темпів зростання.

Вчені з Великобританії [33] дали визначення поняттю «затримка пубертату», охарактеризувавши його як відсутність розвитку молочних залоз до 13,4 року у дівчаток і збільшення яєчок до 14 років у хлопчиків. Етіологія: 1) затримка пубертату (КЗРП або вторинна при хронічному захворюванні); 2) пубертатна недостатність з гіпогонадотропним (дефект в гіпоталамо-гіпофізарної області) гипогонадизмом, або гіпергонадотропний (вторинний через недостатність гонад) гіпогонадизм, або обидва (вторинний внаслідок хіміо- / радіотерапії).

Слід зазначити, що, за даними дослідників з дитячого госпіталю м Бостона [34], що обстежили 232 підлітків (158 хлопчиків і 74 дівчинки), в сімейному анамнезі найближчих родичів пацієнтів мала місце затримка статевого розвитку або тенденція до неї. При цьому своїх хворих автори розділили на 4 групи: 1-а група - функціональний гіпогонадотропний гіпoгонадізм (ФГГ), 2-я-перманентний гіпогонадотропний гіпoгонадізм, 3-я - перманентний гіпергонадотропний гіпoгонадізм і 4-я - без без чітких ознак класифікації. У хлопчиків частіше спостерігався ФГГ, як і в цілому КЗРП. Автори виявили 50 етіологічних факторів затримки пубертату. У хворих з ФГГ була тенденція до затримки росту. Автори також висунули гіпотезу про те, що затримка пубертату зустрічається частіше серед хворих з ФГГ і КЗРП, що може бути основою фізіології.

Мультицентрове дослідження 212 дітей показало, що обтяжливим фактором ризику, гальмуючим початок і темпи пубертату, є перинатальне зараження ВІЛ плода [35]. Такий же негативний ефект надає пересадка серця у дітей [36].

За даними дослідників з Єгипту [37], на плин пубертату може негативно впливати таке захворюапння, як таласемія. 10 хлопчиків з таласемією значно відставали в статевому розвитку при порівнянні їх з дітьми з КЗРП, поряд з більш низькими середніми значеннями тестостерону, ЛГ і ФСГ крові. МРТ турецького сідла виявило безліч патологій: синдром «порожнього» турецького сідла, гіпопла-зию / атрофію гіпофіза.

Раніше в роботах вчених з Чикаго [38] було зазначено, що хоча затримка пубертату найчастіше носить сімейний характер, проте молекулярно-генетичні аспекти порушень при цьому вивчені погано. Навпаки, генетичні порушення при гіпогонадотропного гипогонадизме вивчені краще (описані гени KAL, GNRHR і PROP1). Мутація гена DAX1 є причиною Х-пов'язаної вродженої адренального гіпоплазії і ГГ. Автори приходять до висновку, що мутація гена DAX1 є причиною ГГ і затримки пубертату. Тоді ж автори з Іспанії [39] описали план обстеження хворих з ЗП, який має включати детальний фізичне обстеження, антропометрії, особисті та сімейні показники, дослід-вання крові (общехимической і гематологічний, визначення гонадотропінів, пролактину, ТТГ, ГР та ростові фактори) , кариотипирование, МРТ гіпофіза.

Роль поліморфізму бета-гена ЛГ на початку і при прогресуванні пубертату у здорових хлопчиків була описана ще раніше [40]. За даними авторів з Фінляндії, які вивчили 49 здорових хлопчиків в період пубертату, такий варіант ЛГ не тільки негативно відбивається на перебігу пубертату, але також завжди залучає і інсуліноподібний фактор росту-1.

Таким чином, виявлено різноманітність факторів ризику, які впливають на нормальні темпи і тече-ня пубертату у хлопчиків, які потребують подальшого поглибленого вивчення. Тому своєчасне виявлення факторів ризику репродуктивних розладів, підвищення рівня інформованості підлітків з питань репродуктивного здоров'я можливо тільки при об'єднанні зусиль педіатрів, андрологів, акушерів-гінекологів, медичних працівників шкіл [20].