1. Поняття методології. Формальне та змістовне розуміння методології.

Методологія- це вчення про засади, з яких повинен виходити дослідник психічної природи людини, про правила, яких він повинен дотримуватися в дослідженні, та про засоби, якими він користується. Методологія базується на своєрідності предмета науки, а також поділяється на технічну та філософську.

Технічна методологія вивчає зовнішні та спеціальні ознаки явищ, які потребують спеціальних прийомів дослідження. Визначає процедурні особливості методик психологічного дослідження та впливу.

Філософська методологія пізнає загальні широкі властивості та співвідношення явищ, які взагалі відрізняють одну науку від інших. Філософською методологією психології є філософія людини (філософська антропологія). Являє себе у принципах побудови психологічного дослідження - висхідних положеннях, які обумовлюють наукову взаємодію психолога із психологічно-змістовними явищами світу.

Існує кілька класифікацій методології. Одна з поширених це поділ методології на змістовну і формальну.

Змістовна містить у собі такі проблеми: структура наукового знання і наукової теорії; закони породження, функціонування і зміни наукових теорій; понятійний каркас науки, умови і критерії науковості тощо.

Формальні аспекти методології пов'язані з аналізом мови науки, формальної структури наукового пояснення з описуванням методів та ін.

2. Рівні методології: загальнонаукова методологія, методологія конкретних галузей знання, часткові теорії.

В структурі методологічного знання виділяють чотири рівні: філософський, загальнонауковий, конкретно науковий і технологічний.

Зміст першого, вищого філософського рівня методології – це загальні принципи пізнання і категоріальний склад науки в цілому. Методологічні функції виконує вся система філософського знання.

Другий рівень – загальнонаукова методологія – це теоретичні концепції, які використовуються в усіх або в більшості наукових дисциплін.

Третій рівень – конкретно наукова методологія, тобто сукупність методів, принципів дослідження і процедур, що використовуються в тій чи іншій науковій дисципліні. Методологія конкретної науки містить у собі як проблеми специфічні для наукового пізнання в даній галузі, так і ті, що висуваються на більш високих рівнях методології, як, наприклад, проблеми системного підходу або моделювання в педагогічних дослідженнях.

Четвертий рівень – технологічна методологія – це методика і техніка дослідження, тобто набір процедур, які забезпечують отримання достовірного емпіричного матеріалу і його первинну обробку, після якої він може включатися в масив наукового знання. На цьому рівні методологічне знання має чітко виражений нормативний характер. Усі рівні методології утворюють складну систему, в межах якої між ними існує певне підпорядкування. При цьому філософський рівень є змістовою основою будь-якого методологічного знання, визначаючи світоглядні підходи до процесу пізнання і перетворення дійсності.

3. Методологічний підхід (особистісний, віковий, індивідуальний, діяльнісний, системний).

Методологічний підхід у психології – теоретична позиція щодо вивчення психічного явища, його інтерпретації і впливу на нього.

Особистісний підхід полягає в тому, що вивчення, інтерпретація та вплив на психічне явище людини має здійснюватися в контексті особистості, як цілісного утворення.

Віковий підхід полягає в тому, що у дослідженні та навчально-виховній роботі необхідно враховувати особливості становлення у людини окремих складових психіки та психофізичного розвитку в цілому на певному віковому етапі, тобто вікові особливості розвитку.

Індивідуальний підхід полягає в тому, що у дослідженні та навчально-виховній роботі необхідно враховувати індивідуальні властивості людини, які визначають її індивідуальність, неповторність.

Діяльнісний підхід використовується до розуміння 1) суті психічного, форми його існування, походження, призначення, прояву; 2) формування, розвитку, корекції психічного. Відповідно, до розуміння психічного потрібно підходити як до того, що: а) існує у формі діяльності (говоримо про психічну діяльність, що має структуру зовнішньої діяльності); б) породжується в діяльності з метою регуляції цієї діяльності;

в) проявляється (та вивчається) в діяльності; г) формується (розвивається, коригується) в діяльності.

Системний підхід полягає в тому, що до вивчення психічного явища необхідно підходити як до системи, тобто цілісної структури, яка складається з елементів, що перебувають у певних зв’язках та відношеннях.