48

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України

29 березня 2012 року № 384

Форма № Н-6.01

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Академія митної служби україни

Кафедра адміністративного та митного права

_____________________________________________________________________________________________

(повна назва кафедри)

Курсова робота

з Митного права

(назва дисципліни)

на тему: Митний режим як різновид адміністративно-правового режиму

Студента (ки) _3____ курсу _П10-3____ групи

напряму підготовки_ «Право» ______

спеціальності_«Правознавство»________

(прізвище та ініціали)

Керівник_доцент, к.ю.н., Мазур А.В.___

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала _______________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали

м. Дніпропетровськ - 2013 рік

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. МИТНИЙ РЕЖИМ: ПРАВОВА ПРИРОДА, ПОНЯТТЯ, ФУНКЦІЇ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ………………………………………………….5

1. Співвідношення категорій: правовий режим, адміністративно-правовий режим, митний режим. Легальний дефінієнс останнього………………………5

2. Функції митних режимів……………………………………………………...10

3. Митні режими: проблеми класифікації………………………………………13

Висновок до Розділу 1…………………………………………………………….....15

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ МИТНОГО РЕЖИМУ………………………………………..17

2.1 Поняття «зміст митного режиму»………………………………………………..17

2.2 Умови заявлення товарів у митний режим……………………………………..19

2.3 Вимоги та обмеження як структурні одиниці змісту митного режиму………23

2.4 Пільги як змістовний елемент митних режимів………………………………..27

Висновок до Розділу 2………………………………………………………………..30

РОЗДІЛ 3. НОВЕЛИ МИТНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ 2012 РОКУ ЩОДО МИТНИХ РЕЖИМІВ……………………………………………………………….32

3.1 Новелізація переліку митних режимів у Митному кодексі України 2012 року……………………………………………………………………………………32

3.2 Порівняння окремої групи митних режимів (Митний кодекс України 2002 року VS Митний кодекс України 2012року)……………………………..………………..34

Висновок до Розділу 3……………………….………………………………………..41

Висновок……………………………………….………………………………………43

Список використаної літератури…………..…………………………………………45

Вступ

Актуальність теми. Більш ніж двадцять років в Україні здійснюється процес розбудови демократичної, соціальної, правової держави, змістом і спрямованістю діяльності якої є забезпечення прав і свобод людини, безпосередньо пов'язаний із необхідністю вдосконалення механізму правового регулювання в певних сферах суспільних відносин, які потребують спеціальних заходів для забезпечення якісного життя людей та функціонування державних інститутів. Таке завдання, в основному, виконується через застосування системи адміністративно-правових режимів, зокрема, митних у митній сфері.

Аналізуючи чинне законодавство, можна зазначити, що в цілому проблема застосуванням адміністративно-правових режимів в Україні на сьогодні вирішена. Але це не означає, що питання, які пов’язані з митними режимами не потребують детального вивчення та удосконалення. Адже митні режимі безпосередньо пов’язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності, тобто зачіпають права суб’єктів ЗЕД, а також пов’язані із захистом економічних інтересів держави, які є основою для набуття Україною статусу «розвиненої» країни.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є всебічна правова характеристика, аналіз та вдосконалення положень митного режиму як різновиду адміністративно-правового режиму.

Окреслена мета дослідження визначила низку завдань:

Визначити поняття митного режиму, а також місце останнього серед адміністративно-правових режимі; окреслити функцій митних режимів; дослідити підходи до класифікації митних режимів; дослідити поняття «зміст митного режиму»; з’ясувати умови поміщення товарів у митний режим; встановити обмеження, вимоги та пільги як складові елементи змісту митного режиму; проаналізувати причини новелізації переліку митних режимів у Митному кодексі України 2012р.; здійснити порівняння окремої групи митних режимів(Митний кодекс України 2002 року VS Митний кодекс України 2012 року).

Обєктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у сфері функціонування адміністративно-правових режимів.

Предметом дослідження є митний режим як різновид адміністративно-правового режиму.

Методи дослідження. Використано як загальні, так і спеціальні методи пізнання правових явищ: формально-логічний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий, системно-структурний та інші методи.

Науково-теоретичною базою дослідження послужили праці: С.С.Алексєєва, Д.М.Бахраха, Ю.П.Битяка, О.П. Гребельника О.М.Козиріна, А.В.Малька, Н.І.Матузова, О.А. Мостового, В.П. Науменка, В.Я.Настюка, М.І. Резника та інших.

Емпіричною основою дослідження стали Конституція України, Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур, Конвенція про тимчасове ввезення, Митний кодекс України 2012 року, Податковий кодекс України, а також інші закони Верховної Ради України, нормативні акти Державної митної служби України та інших центральних органів виконавчої влади.

Наукова новизна полягає у тому, що в даній роботі:

• визначено місце митних режимів у системі адміністративно-правових режимів в Україні, через співставлення ознак останніх;

• запропоновано внести зміни в Митний кодекс України 2012 року щодо класифікації митних режимів;

• проаналізовано поняття «зміст митного режиму» та уточнено структурні елементи останнього;

• проаналізовано причини новелізації переліку митних режимів;

• здійснено порівняння Митного кодексу України 2012 року та в Митного кодексу України 2002 року, в частині митних режимів.

РОЗДІЛ 1. МИТНИЙ РЕЖИМ: ПРАВОВА ПРИРОДА, ПОНЯТТЯ, ФУНКЦІЇ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ

1. Співвідношення категорій: правовий режим, адміністративно-правовий режим, митний режим. Легальний дефінієнс останнього.

Для того щоб повно, всебічного, об’єктивного та логічно дослідити категорію «митний режим» та чітко окреслити теоретичне підґрунтя, на якому розбудовується остання, необхідно визначитися з такими категоріями як «правовий режим» та «адміністративно-правовий режим». Оскільки між ними існує діалектичний взаємозв’язок загального, особливого та часткового, адже, як відомо, основою методологічного підходу до розкриття будь-якого поняття є розкриття часткового через загальне.

Отже, спочатку необхідно зупинитись на змістовних ознаках узагальнюючої категорії «режим», а потім - «правовий режим», «адміністративно-правовий режим» та «митний режим».

Етимологічно поняття «режим» походить від французького «regime» - порядок та латинського - «regimen» - управління. У загально вживаному значенні останнє означає систему заходів і правил, запроваджених для досягнення певної мети або певні умови, необхідні для забезпечення роботи, функціонування, існування чого-небудь [22, с.1021].

Тобто, можна зазначити, що режим вводить якусь діяльність у певні рамки завдяки встановленню системи правил, створення певних умов, що в кінцевому витоку спрямовано на досягнення мети діяльності.

На розвиток зазначеного поняття було сформульовано поняття «правовий режим». Останнє є дуже широке юридичне поняття. І не дивлячись на те, що вчені, в тому числі адміністративісти, досить давно займаються цими проблемами, єдиної точки зору відносно сутності даного явища не склалося.

У юридичній літературі правовий режим визначається:

1. як порядок регулювання, виражений у комплексі правових засобів, що характеризують особливе сполучення взаємодіючих між собою дозволів, заборон і позитивних зобов’язань і створюють особливу спрямованість регулювання [18, с.185].

2. як система норм права, яка регулює діяльність та відносини між людьми з приводу визначених об’єктів [19].

3. як систему умов і методів правового регулювання, так би мовити “розпорядок” дії права, його функціональну характеристику [30, 17–18].

Перший з вищенаведених дефінієнсів сформульований С.С. Алексєєвим та вважається фундаментальним у правовій доктрині. С.С. Алексєєв перший класифікував правові режими на первинні, або загальні (загальнодозвільні та загальнозабороняючі) та вторинні, або спеціальні (режим конкретних об’єктів). Перші – являють собою такий комплекс правових засобів, який виражає загальні та вихідні співвідношення способів правового регулювання на даній ділянці соціального життя; другі – являють собою відомі модифікації загальних режимів, що вносять або особливі пільги та переваги, які містяться в додаткових правах, або особливі обмеження, які полягають в додаткових заборонах. Крім того, С.С. Алексєєв зазначає, що окремо необхідно виділити галузеві режими, які є базою для загальних та являють собою сукупність відповідних правових засобів регулювання, що обумовлюють особливий напрямок регулювання правовідносин, які входять в предмет правого регулювання відповідної галузі. [18, с.187].

З вищенаведеного, можна зазначити, що категорія «правовий режим» є загальнотеоретичною, тому не відображає галузевої специфіка права. Через це, адміністративним правом використовується більш вузьке поняття «адміністративно-правовий режим».

Необхідно зазначити, що поняття адміністративно-правового режиму в адміністративно правовій доктрині розглядалося лише в контексті охорони державної безпеки. Вважалося, що адміністративно-правовий режим у наведеному контексті пов’язаний з екстраординарним обмеженням прав та свобод людини, які закріплені Конституцією України, і не може поширюватися на ситуації нормального функціонування соціально-економічних і політичних інститутів [34].

Однак протягом тривалого часу в науці склалася тенденція до більш ширшого розуміння цієї категорії.

Так, В.В. Ласточкін кваліфікує адміністративно-правовий режим як сукупність правових засад і необхідних організаційних управлінських заходів, що забезпечують порядок реалізації окремими громадянами своїх прав та обов’язків, а також такий порядок діяльності державних органів, який найадекватніше відповідає інтересам безпеки й охорони громадського порядку на суворо обмеженій ділянці державного управління. [30, с. 55–56].

Ю. П. Битяк визначає адміністративно-правовий режим як певне об’єднання адміністративно-правових способів регулювання, що проявляється у централізованому порядку, імперативному методі правового впливу та асиметрії суб’єктів правовідносин [20, c.276].

М. В. Ковальова визначає адміністративно-правовий режим як форму правового регулювання, що побудована на комплексі юридичних і організаційно-технічних процедур та адміністративно-правових засобів і визначає міру можливої та належної поведінки суб’єктів і надає особливу спрямованість суспільним відносинам у сфері державного управління [25, c.80].

В.В. Конопльов під адміністративно-правовим режимом розуміє правову форму динаміки адміністративно-правових відносин у часі й просторі, що має визначену мету регулювання та забезпечена комплексом правових засобів [28, c.172].

Адміністративно-правовий режим впливає на діяльність державних органів у їхній взаємодії з громадянами та організаціями щодо реалізації кожним своїх функціональних обов’язків у регулюванні різних соціальних об’єктів і процесів. Він може бути охарактеризований як загальний режим діяльності державних органів, розрахований на повсякденну адміністративну роботу, типові управлінські ситуації. Коли ж потрібні особливі заходи виконавчої діяльності, які застосовуються щодо певного об’єкта на чітко визначеній території, тоді встановлюються спеціальні адміністративно-правові режими [35, с. 109].

Говорити про спеціальні адміністративно-правові режими можна лише тоді, коли вони отримали своє законодавче закріплення. Як правило, в законі визначаються вид режиму та його носій, умови запровадження, суб’єкт, що здійснює режимне управління, режимні заходи [29, с. 45–46].

І.В. Співак у своїй роботі зазначив, що найважливішим критерієм для здійснення класифікації адміністративно-правових режимів є об’єкт спрямування дії “режимних норм”, їх свідома спрямованість на дотримання національної безпеки [35, c.107], такої ж позиції дотримується В.В.Конопльов, при цьому акцентуючи свою увагу саме на спеціальних адміністративно-правових режимах, начебто саме останнім притаманна яскраво виражена специфіка об’єкта правового регулювання. Беручи об’єкт як критерій класифікації, автор виділяє наступні види спеціальних адміністративно-правових режимів: інформаційні режими; режими державної служби; митні режими; надзвичайні режими; режими окремих видів господарської діяльності тощо [28, c. 173].

Виходячи з наведеного, можна виділити ознаки адміністративно-правових режимів:

• застосовуються у сфері державного управління;

• базуються на правових нормах, що встановлюють особливий порядок діяльності у тих, чи інших сферах;

• являють собою особливий порядок правового регулювання із дозволів, заборон, позитивних зобов’язань;

• певною мірою трансформують правовідносини, що перебувають у сфері їх впливу;

• змінюють правовий статус суб’єктів правовідносин;

• мають специфічний об’єкт правового регулювання;

• законодавчо закріплені (вид режиму та його носій, умови запровадження, суб’єкт, що здійснює режимне управління, режимні заходи).

• охороняються державою.

Визначивши основні положення щодо адміністративно-правового режиму, логічно звернутись до митного законодавства.

Відповідно до п.25 ст.4 Митного кодексу України 2012 року (далі – МКУ 2012р.) митний режим - комплекс взаємопов’язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Для з’ясування чи є митний режим адміністративно-правовим, слід порівняти його з ознаками останнього, які нами були визначені вище.

1. Митний режим застосовується у сфері державної митної справи, заходи якої спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи як системи цілей, принципів, функцій, напрямів, засобів і механізмів діяльності держави…[4]. Отже, митний режим застосовується у сфері державного управління.

2. В визначенні митного режиму зазначено, що останній – комплекс взаємопов’язаних правових норм.

3. являє собою особливий порядок правового регулювання із дозволів, заборон, позитивних зобов’язань;

4. Кожен митний режим установлює «різні»: митну процедуру щодо товарів, що переміщуються через митний кордон України, їх правовий статус, умови оподаткування тощо. Завдяки цьому правові відносини в межах одного з видів режиму трансформуються й істотно відрізняються від правовідносин, що складаються в межах іншого виду митного режиму.

5. Шляхом застосування одного з видів митного режиму власник товарів, що перетинають митний кордон України, змінює коло своїх юридичних прав та обов’язків, тобто його правовий статус певною мірою змінюється.

6. Специфічний об’єкт правового регулювання - правовідносини щодо встановлення порядку переміщення товарів через митний кордон.

7. Відповідно до ч.2 ст.70 МКУ 2012р. митні режими встановлюються виключно МКУ 2012р. [4], тобто перелік останніх є чітко законодавчо визначений, причому одним нормативно-правовим актом, а також чітко визначений зміст кожного митного режиму;

8. охороняється державою.

З вищезазначеного можна побачити, що митному режиму притаманні всі ознаки, що характеризують адміністративно-правовий режим. Що в свою чергу дозволяє нам стверджувати, що він належить до числа адміністративно-правових режимів.