- •1201 - «Архітектура», 0501 - «Економіка на підприємстві»
- •1. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
- •1.2. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності.
- •1.3. Середовище життєдіяльності людини.
- •1.4. Ризик, як оцінка небезпек.
- •2. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори.
- •2.1. Джерела забруднення навколишнього середовища.
- •2.2. Класифікація небезпечних та шкідливих виробничих факторів.
- •2.3. Вплив виробничого пилу на працездатність людини.
- •2.4. Засоби та заходи захисту від виробничого пилу, організація по вітрообміну в приміщеннях.
- •3. Виробничі випромінювання.
- •3.1. Виробничий шум, вібрація, їх вплив на людину. Захист від шуму та вібрації.
- •3.2. Шкідливі випромінювання та захист від них.
- •3.2.1. Іонізуюче випромінювання.
- •3.2.2. Кількісні характеристики іонізуючих випромінювань.
- •3.2.3. Вплив іонізуючого випромінювання на живий організм.
- •3.2.4. Радіоактивне забруднення води та продуктів харчування
- •3.2.5. Вплив електромагнітних полів і випромінювань на живий організм.
- •3.2.6. Негативна дія електричного струму.
- •4. Основи виробничої санітарії та фізіології праці. 4.1. Умови життєдіяльності людини.
- •4.2. Основи фізіології та комфортних умов праці.
- •4.3. Мікроклімат робочої зони.
- •4.4. Освітлення виробничих приміщень
- •5. Діяльність людини як джерело небезпек.
- •5.1. Види надзвичайних ситуацій та їх класифікація.
- •5.2. Природні небезпеки.
- •5.3. Загальні положення охорони праці та техніки безпеки при виконанні будівельно-монтажних робіт.
- •5.3.1. Влаштування доріг і транспортування вантажів.
- •5.3.2. Небезпечні зони на будівельному майданчику.
- •5.3.3. Зберігання та складування матеріалів і виробів.
- •5.3.4. Санітарно-побутове обслуговування робітників.
- •5.3.5. Техніка безпеки при виробництві земельних робіт.
- •5.3.6. Вимоги безпеки при експлуатації машин та механізмів.
- •5.3.7. Посудини, що працюють під тиском.
- •Список використаних джерел
3.2. Шкідливі випромінювання та захист від них.
3.2.1. Іонізуюче випромінювання.
Іонізуючим випромінюванням називають випромінювання, під впливом якого у газоподібному, рідкому, твердому середовищах, живих істотах, із нейтральних атомів і молекул утворюються іони (позитивні та негативні частинки).
Класифікація іонізуючих випромінювань наведена нижче.
Джерелами іонізуючого випромінювання є ядерні вибухи, енергетичні ядерні установки (реактори), рентгенівські апарати, радіоактивні ізотопи, уранова промисловість, радіоактивні відходи, тощо. Ультрафіолетове і рентгенівське випромінювання використовуються у медицині.
Гамма-випромінювання завдяки великій енергії легко іонізує різні речовини і здатне самостійно викликати деякі ядерні реакції. Може проникати крізь великі товщі речовини. Використовується у медицині (променева терапія), для стерилізації приміщень, апаратури, ліків, продуктів, для опромінення насіння.
Альфа-випромінювання - це потік позитивно заряджених частинок. Проникаюча здатність їх мала. Найбільшу небезпеку становить проникнення їх у середину організму з їжею.
Бета-випромінювання - це потік електронів або позитронів.
3.2.2. Кількісні характеристики іонізуючих випромінювань.
Кількісною характеристикою джерела випромінювання є активність, що виражається числом радіоактивних перетворень в радіоактивні речовини за одиницю часу. У системі СІ за одиницю активності прийнято одне ядерне
перетворення за секунду (розпад/с) - беккерель (БК). Позасистемною одиницею є кюрі (Ки) 1 Ки = 3,7* 1010Бк.
Дія іонізуючого випромінювання у будь-якому середовищі залежить від величини поглинутої енергії випромінювання та оцінюється дозою іонізуючого випромінювання. Розрізняють експозиційну, поглинуту та еквівалентну дози.
Експозиційна доза характеризує іонізуючу здатність випромінювання у повітрі. За одиницю дози в СІ прийнятий кулон/кг (Кл/кг) - це така доза випромінювання, за якої в 1 кг сухого повітря виникають іони, що несуть заряд 1 кулон електрони кожного знака. Позасистемна одиниця - рентген (Р) 1Р=2,58*10-4 Кл/кг.
Поглинута доза характеризує енергію іонізуючого випромінювання, що поглинута одиницею маси опроміненого середовища (живою істотою). Одиниця вимірювання - грей (Гр), в СІ - джоуль на кілограм (Дж/кг), позасистемна одиниця - рад. 100 рад. = 1 Дж/кг = 1 Гр.
Співвідношення доз випромінювання (у рентгенах) і доз поглинання (у радах): при дозі випромінювання IP поглинута доза у повітрі 0,87 рад., у воді та живій тканині 0,93 рад., можна вважати приблизно однаковими дози випромінювання (рентген) та поглинання (рад). 1 Р = 1 рад.
Еквівалентна доза іонізуючого випромінювання визначає вплив різних видів іонізуючих випромінювань на організм людини. Вона дозволяє приводити біологічний ефект будь-якого іонізуючого випромінювання до впливу, що спричинюють гамма-промені:
Д = К*Дγ, (11)
де К - коефіцієнт, що вказує, у скільки разів біологічний ефект даного виду випромінювань відрізняється від такої самої дії γ-випромінювання. К = 1 для рентгенівського випромінювання; К = 10 для нейтронів; К = 20 для альфа-частинок.
Еквівалентна доза в СІ вимірюється у зивертах (Зв). Позасистемна одиниця - бер (біологічний еквівалент рентгену) 1 бер = 0,01 Зв
При виключенні попадання радіоактивного пилу у середину організму можна вважати, що експозиційна, поглинута та еквівалентна дози практично однакові: 1 бер = 1 рад = 1 Р. Різні частини тіла не однаково реагують на отриману дозу опромінення.
За рівномірного опромінення всього тіла із 100% дози червоний кістковий мозок здатний поглинути 12%, молочні залози 15%, легені 12%), яєчники чи сім'яники 25%, щитовидна залоза 3%, косна тканина 3%, інші тканини 30%о. Наведені цифри - коефіцієнти ризику даних органів.
Сумарний ефект опромінення організму характеризується ефективною еквівалентною дозою, яку дістають шляхом підсумовування доз, отриманих усіма органами, помножених на коефіцієнти ризику (вимірюються в Зв).
Рівень радіації, що характеризує ступінь забруднення місцевості, вказує, яку дозу може дістати людина, перебуваючи на забрудненій території за одиницю часу. Вимірюється у Р/рік, рад/рік, бер/рік.
