У рамках необмеженої монархії можна виділити такі її різновиди:

- деспотична монархія, за якої влада монарха обожнюється, а він сам офіційно визнаний божеством або напівбоже-ством. Така форма правління характерна для рабовласницьких держав, насамперед стародавнього сходу (Єгипет, Вавилон, Ассірія, Китай);

- абсолютна монархія - це форма правління, за якої влада монарха зумовлюється його приналежністю до правлячої династії, але йому не надаються божественні почесті (Саудівська Аравія). Обмежена монархія - це форма правління, за якої влада монарха обмежена дією законів чи повноваженнями державних органів. Різновидами обмеженої монархії є:

- дуалістична монархія - це така монархія, за якої глава держави не має законодавчої влади, що перейшла до парламенту, але формує склад уряду, яким керує особисто або через призначеного ним прем'єр-міністра;

- парламентська монархія - це така монархія, за якої влада монарха суттєво обмежена у всіх сферах здійснення державної влади, за ним лише формально зберігається статус глави держави, який, як правило, обмежується лише представницькими функціями. Більшість сучасних монархій є парламентськими, їх існування зумовлене національними традиціями (Англія. Японія. Швеція).

Республіка - не така форма правління, за якої вища державна влада здійснюється виборними органами, котрі обираються наро-лом на певний строк.

Основними ознаками республіки є:

- виборність на певний строк глави держави та інших вищих органів державної влади;

- здійснення державної влади не за власним правом, а за дорученням народу;

- юридична відповідальність глави держави у випадках, які передбачені законом;

- загальнообов'язковість рішень верховної державної влади для всіх інших державних органів;

- захист прав та інтересів громадян, взаємна відповідальнісгь особи і держави.

Сучасні республіки поділяються на парламентські, президентські та змішані.

Парламентська республіка - це форма правління, за якої вищу державну владу здійснює парламент, який формує повністю відповідальний перед ним уряд (Італія, Австрія, Індія. Греція).

Президентська республіка - це форма правління, за якої вищу державну владу здійснює президент, котрий поєднує повноваження глави держави і глави уряду (США, Аргентина, Мексика).

Змішана республіка (президентсько-парламентська або парламентсько-президентська) поєднує в собі ознаки парламентської і президентської республіки. За такої форми правління парламент набуває повноважень контролю президента щодо формування уряду та здійснення ним виконавчої влади (Франція, Україна, Фінляндія).

1.2. Структура та ознаки держави.

Виникнення держави як соціального інституту відобразило процеси ускладнення суспільного життя, диференціації економічних, соціальних, культурних інтересів і потреб, що складають суспільство індивідів і груп.

Освіта держави обумовлено необхідністю відображення загальних потреб та інтересів, які колишні інститути задовольнити не могли: до них відносяться потреби в безпеці, дотримання прав і свобод індивідів, збереженні громадянського миру та правопорядку і т.д.

Переваги держави в реалізації спільних цілей і інтересів були пов'язані з тим, що воно відрізняється високою спеціалізацією і розподілом праці між правлячими. Так, законодавці виробляють правові норми, адміністратори застосовують їх до членів суспільства, судді контролюють виконання правових норм з боку громадян і влади.

Крім того, держава має великими матеріальними та іншими ресурсами для здійснення своїх рішень.

Наприклад, тільки держава володіє сучасною армією та поліцією, здатними виявитися вирішальним аргументом у разі відкритого соціального конфлікту. Нарешті, в розпорядженні держави є повна і організована система санкцій, що дозволяє йому домагатися покори від своїх членів.

Держава як політичний інститут має набір атрибутивних ознак, які відрізняють його від недержавних політичних організацій (партій, рухів і т.д.), що роблять істотний вплив на суспільство.

1. Держава виступає як єдина територіальна організація політичної влади в масштабах всієї країни. Державна влада поширюється на все населення в межах певної території. Цілісність суспільства і взаємозв'язок його членів забезпечує інститут громадянства, або підданства. Саме в наявності інституту громадянства виявляється суть держави для окремого індивіда. Здійснення влади на певній території потребує встановлення його просторових меж - державного кордону, яка відділяє одну державу від іншої.

В межах даної території держава має верховенство і повноту законодавчої, виконавчої та судової влади над населенням.

2. Держава являє собою особливу організацію політичної влади, що володіє спеціальним механізмом, системою органів і установ, які безпосередньо керують суспільством. Механізм держави представлений інститутами законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Для підтримки нормальних умов існування суспільства держава застосовує також примус, здійснюване за допомогою органів насильства - армії, служб охорони громадського порядку і безпеки.

3. Держава організує громадське життя на основі права. Тільки держава має право на регулювання життя суспільства за допомогою законів, що мають загальнообов'язковий характер. Вимоги правових норм держава проводить в життя за допомогою своїх спеціальних органів (судів, адміністрації).

4. Держава являє собою суверенну організацію влади. Суверенітет державної влади виражається в її верховенстві та незалежності від будь-яких інших влад всередині країни або у взаємовідносинах з іншими державами.