КОЛЕДЖ ЕКОНОМІКИ І ТЕХНОЛОГІЙ

ЧЕРНІГІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Циклова комісія товарознавчих дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни

КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

на тему: «Форми і методи продажу товарів в магазині і умови їх застосування»

роботу виконано за матеріалами «»

Студента II курсу групи КД- 31

Напряму підготовки 030510 «Маркетинг»

спеціальності 5.03050702 «Комерційна діяльність»

ЛИСИЧ Р.М.

Керівник: викладач Філоненко О.О.

Національна шкала ________________

Члени комісії

_____________ О.О. Філоненко

(підпис)

_____________ Д.Я. Осінковська

(підпис)

_____________ О.І. Козлачкова

(підпис)

м. Чернігів – 2015 рік

І Вступ

1.1 Роль і функції торгівлі в умовах конкуренції

В ринковій економіці торгівля є найбільш розповсюдженою сферою підприємницької діяльності та сферою застосування праці.

Призначення торгівлі полягає в тому, що вона забезпечує доведення споживчих товарів і послуг від виробника до споживача посередництвом купівлі-продажу.

Торгівля – форма економічного зв’язку між виробництвом і споживанням, що здійснюється безпосередньо ринком.

Торгівля виникла на відповідному етапі розвитку суспільства, а саме тоді, коли окремі виробники почали виготовляти продукції більше, ніж їм було потрібно для своїх власних потреб. Попередником торгівлі був натуральний обмін продуктами праці, який виник ще в надрах первісно-общинного ладу.

Важливим стимулом розвитку обміну був перший великий суспільний розподіл – це відокремлення скотарства від землеробства. Відповідно обмін ставав частішим явищем. Перехід від випадкового до регулярного обміну виник унаслідок другого великого суспільного розподілу праці – відокремлення ремесла від землеробства.

Значний поштовх у розвитку обміну дало виникнення міст. Поряд із цим, важливою економічною передумовою розвитку регулярного обміну була поява приватної власності на знаряддя та засоби виробництва і предмети праці.

У різних державах, з різним рівнем розвитку суспільних фондів споживання, де продукти праці виробляються як товари, їх рух із сфери виробництва у сферу споживання здійснюється з допомогою товарного обміну. Наявне товарне виробництво і товарно-грошові відносини обумовлюють наявність товарного обігу. Товарний обіг має три форми:

• матеріально-технічне постачання народного господарства;

• закупівля сільськогосподарських продуктів і сировини;

• торгівля товарами народного споживання;

На макроекономічному рівні товарний обіг виступає як об’єктивна необхідність процесу відтворення. Якщо товари не будуть реалізовані, то виробництво не відшкодує свої витрати, не будуть вивільнені вкладені у товари грошові засоби. Торгівля сприяє реалізації виробленого суспільством сукупного суспільного продукту за певний період. Нормальне функціонування сфери товарного обігу означає, що потреби населення задовольняються.

Торгівля здійснює обіг товарів народного споживання. За своїм матеріальним змістом торгівлясамостійною галуззю народного господарства.   представляє обмін одного виду праці – товарів на інший еквівалентний праці – гроші. В організаційному відношенні торгівля є

Вона є однією з могутніших галузей економіки будь-якої держави як за обсягом діяльності, так і за чисельністю зайнятого в ній персоналу, а підприємства цієї галузі є найбільш масовими.

Торгівля, реалізуючи вироблену продукцію, звільняє виробників від цієї функції (або зводить її до мінімуму) і забезпечує процес просування товару від виробника до споживача.

Торгівля є найважливішою сферою формування і стабілізації споживчого ринку, координуючою ланкою в системі міжгалузевих, регіональних та міжрегіональних зв’язків, дієвим механізмом задоволення соціальних потреб.

На сучасному етапі розвитку держави передбачається функціонування торгівлі на основі наступних принципів:

• організаційно-господарська незалежність;

• відкритість (доступність торговельних послуг для всіх категорій споживачів, пріоритетне врахування їх інтересів, запобігання дискримінації покупців);

• цивілізованість (високий рівень торговельного обслуговування);

• самоокупність (повернення суб’єктами господарювання витрат у процесі торговельної діяльності, запобігання банкрутству і фінансової неплатоспроможності підприємств);

• конкурентоспроможність суб’єктів господарювання;

• урегульованість (відповідне реагування торговельної сфери на вплив координуючих і корегуючих зовнішніх факторів через систему правових, науково-технічних, інвестиційних, соціально-політичних та інших механізмів державного регулювання);

• контрольованість – попередження і профілактика порушень та зловживань.

Функції торгівлі

Торгівля як галузь господарської діяльності має розгорнуту мережу оптових і роздрібних підприємств, забезпечує зберігання, транспортування і реалізацію товарної продукції, предметів споживання. Рівень розвитку торгівлі характеризує обсяг і структуру споживання в країні. Торгівля інформує і впроваджує нові товари, виробництво яких тільки починається, які для споживачів є ще невідомими. Таким чином, розвиток торгівлі, будучи обумовлений рівнем і темпами розвитку виробництва товарів, в свою чергу, здійснює вплив на промисловість, сільське господарство з одного боку , і на споживання людей – з іншого. Важливе значення торгівлі в тому, що вона сприяє особистій матеріальній зацікавленості людей у підвищенні продуктивності праці, в збільшенні виробництва, в більш повному задоволені потреб.

Під поняттям “функція” слід розуміти коло питань, які відносять до господарської діяльності, що вирішуються тільки цією галуззю народного господарства.

Торгівля виконує наступні функції:

1. доведення товарів до споживачів;

2. продовження процесу виробництва у сфері товарного обігу (сортування, комплектування, пакування);

3. зміна форм вартості з товарної на грошову;

4. надання торгових послуг населенню в процесі реалізації товарів.

1.2Принципи і чинники розвитку комерційної діяльності в сучасних умовах.

Принципи – це вихідні положення, основні правила, які відображають природу комерційної діяльності і визначають особливості її організації на ринку товарів і послуг. Принципи виражають вимоги законів ринку збуту, вони є визначальними в організації взаємодії і побудови взаємовідносин суб’єктів ринку.

Можна виділити такі основні принципи комерційної діяльності: економічна свобода, конкурентоздатність, адаптованість, ризикованість, ефективність.

Принцип економічної свободи означає, що суб’єкти комерційної діяльності вільні у виборі об’єктів, форм і методів взаємодії, самостійно визначать масштаби й умови здійснення комерційних операцій, характер взаємовідносин, міру відповідальності. Реалізація цього принципу можлива лише в умовах ринкових відносин, коли відсутні ліміти, фонди, квоти, прикріплення покупців до постачальників, плани розподілу продукції, фіксовані ціни.

Створення умов і стимулів дії цього принципу у вітчизняній економіці дозволяє значно розширити й активізувати комерційну діяльність, прискорити та оптимізувати процес товарно-грошового обігу в народному господарстві.

Суть цього принципу – конкурентоздатності полягає в тому, що комерційна діяльність здійснюється в умовах монопольної конкуренції, тобто коли на ринку функціонує багато продавців з ідентичним асортиментом товарів. Ясно, що на такому ринку посилюється конкурентна боротьба. Свої конкурентні переваги продавці досягають методами як цінової конкуренції (зниження цін, сукупних витрат), так і нецінової – оптимізацією асортименту, впровадженням робочого часу, підвищенням рівня культури торгівлі.

Важливо підкреслити, що комерційна діяльність не тільки розвивається в конкурентні сили, зміцнює конкурентні основи ринку товарів і послуг.

Реалізація принципу конкуренції вдосконалює і динамізує комерційну діяльність, підвищує якість обслуговування покупців, посилює вимоги до якості й цінності товару.

Адаптивність, як принцип комерційної діяльності, виражає спроможність її механізму пристосовуватися до ринкових умов, які постійно змінюються. Практично це означає впровадження гнучких форм і оперативних методів комерційної діяльності, адекватних ринковому середовищу і кон’юнктурній ситуації.

Обов’язковою умовою реалізації цього принципу є децентралізація управління, формування зв’язків, регулювання відносин безпосередньо суб’єктам ринку.

Принципи адекватності надає комерційній діяльності безперервності, постійності, що надзвичайно важливо для сталого функціонування сфери товарного обігу і забезпечення відтворювального процесу. Саме порушення принципу адаптивності може призвести до суттєвих деформацій на ринку в складних кон’юнктурних ситуаціях або до «паралічу» фази обміну на перехідних етапах.

Невід’ємним принципом комерційної діяльності є ризикованість. По-суті комерційної діяльності без ризику не буває. Для ризикової ситуації, в якій здійснюється комерційна діяльність, характерні :

• випадковий характер подій;

• зміна кон’юнктури ринку;

• невдосконаленість системи економічного і правового регулювання;

• нецивілізованість відносин.

Унаслідок цього над комерційним суб’єктами постійно нависає загроза зазнавання збитків, зменшення доходів або, навпаки, отримання неочікуваного прибутку.

Оскільки комерційну діяльність неможливо здійснити без ризику, то зусилля комерційного апарату повинні бути спрямовані на його мінімізацію. Це досягається шляхом прийняття обґрунтованих, оптимальних комерційних рішень, передавання ризику, страхування та ін.

Особливо варто підкреслити те, що намагання виключення ризику в комерційній діяльності невиправдані. По-перше, запобігання одного ризику може спричинити до виникнення другого, ще не безпечнішого ризику. Наприклад, відмова від закупівлі ризикованого товару сезонного виробництва може призвести до ризику дефіциту в міжсезонний період. По-друге, потенційно високі прибуткові операції, як правило, перебувають у зоні підвищеного комерційного ризику. По-третє, відмова від ризику поглиблює пасивність, консерватизм, застій у комерційній діяльності.

Ефективність, як принцип комерційної діяльності, пов’язана власне з метою отримання прибутку. Однак суть цього принципу значно глибша. Річ у тому, що комерційна діяльність має багатоцільовий характер. Крім отримання прибутку, вона має на меті збільшення обсягів купівлі-продажу, прискорення обігу товарів, засвоєння і закріплення на конкурентних ринках, формування іміджу фірми та ін.

Отже, до змісту цього принципу треба підходити комплексно. На одних етапах комерційної діяльності суб’єкти намагаються підпорядкувати комерційну діяльність досягненню кількісних економічних результатів (збільшенню товарообігу, зниженню витрат, зниженню запасів), на інших – отриманню ефекту соціального, економічного, психологічного. Але здебільшого ринкові суб’єкти налаштовані на отримання прибутку. Реалізація принципу ефективності залежить від багатьох факторів : апарату, форм і методів господарювання, систем податків, доступності кредитів, величини цін і тарифів.

На розвиток комерційної діяльності активно впливають кількісні і якісні фактори як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Їх зміст і характер різноманітні : є економічні, соціальна, організаційні, правові, зовнішньоекономічні, політичні чинники.(див схему 1)

Схема 1

Зовнішні чинники впливу на комерційну діяльність мають макроекономічний характер. По суті вони впливають на комерційну діяльність через умови і режими, які створюються для функціонування внутрішнього ринку.

Лібералізація економіки характеризується децентралізацією управління, розвитком підприємства, вільним рухом капіталів, товарів і послуг, ринковим ціноутворенням. Все це створює сприятливі умови для розвитку комерційної діяльності, її активізації на внутрішньому і зовнішньому ринках. Разом з тим неконтрольна лібералізація спричиняє значні деформації на ринку товарів і послуг. Так, лібералізація цін, незважаючи на рівень доходів, може створити серйозний дисбаланс між платоспроможним попитом і пропозицією.

Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності в одних випадках спричиняє масову інтервенцію зарубіжних товарів на національний ринок, в інших – неконтрольований експорт.

Товарно-грошові відносини як складова частина ринкових відносин загальновизнана для ринково-зорієнтованих економік, у тому числі й для вітчизняної. Реальним виявом товарно-грошових відносин є те, що вироблена продукція, більшість видів ресурсів визначаються товаром і обмінюються на ринку у формі купівлі-продажу. Це значно розширює сферу комерційної діяльності, структурує її в межах окремих видів ринку – ринків товарів, сировини, нерухомості, засобів виробництва, послуг.

Обмеження товарно-грошових відносин звужує комерційну діяльність, оскільки переводить обмін ресурсів, продукції у планово-розподільче русло. Рівень доходів покупців визначає платоспроможний попит, тому безпосередньо впливає на комерційну діяльність. Чим вищий рівень доходів, тим активніше функціонує ринок, тим більші масштаби купівлі-продажу. Відповідно інтенсифікується комерційна діяльність, удосконалюються форми і методи купівлі-продажу, різноманітнішими стають комерційні операції. Важливо підкреслити, що сама структура доходів впливає на платоспроможний попит. Так, висока частка натуроплати в доходах переключає попит на товари першої необхідності і звужує сферу комерційної діяльності. Як правило, за низьких грошових доходів населення попит переключається на продовольчу групу товарів і на обов’язкові послуги. Податкова система виступає важливою умовою і чинником розвитку комерційної діяльності. З посиленням податкового «пресу» комерційна діяльність знижує активність або переходить у сектор нелегальної економіки.

Значний вплив на комерційну діяльність мають внутрішньо фірмові чинники.

Об’єкт діяльності суб’єкта ринку, комерційної структури визначає форми, особливості, специфіку комерційної діяльності, її ефективність. Якщо об’єктом комерційної діяльності виступає біржовий товар, то й комерційні операції будуть відповідно біржовими за своїм змістом і характером. На ринку нерухомості є своя специфіка комерційної діяльності.

Масштаби комерційної діяльності вимагають відповідних схем. За великих масштабів обігу використовуються різноманітні комерційні операції, і не тільки основні, але й допоміжні, розширюється комерційний апарат, створюється інфраструктура.

Вузькі масштаби комерційної діяльності спрощують, максимально раціоналізують комерційний процес. Масштаби впливають і на ефективність комерційної діяльності. Доведено, що за збільшення удвічі економічного обороту, собівартість, витрати знижуються на чверть.

Ціни в умовах ринку виступають домінантним чинником успішної комерційної діяльності. Оскільки у сфері обігу, ціна формується за рахунок націнки до відпускної ціни постачальника, то успіх залежить від величини такої націнки.

Надмірна націнка послаблює конкурентні позиції суб’єкта ринку, знижує попит, а відповідно і обсяги продажу. Незначна націнка робить ціну привабливою, але низька ціна не покриває витрати обертання. Тому важливо встановити оптимальну ціну (див. табл. 1). Кваліфікація комерційного апарату відіграє провідну роль в організації комерційної діяльності, у проектуванні і здійсненні комерційних операцій, у прийняття оптимальних рішень в комерційному бізнесі.

Практика виробила низку рішень до комерційного апарату: організаційних, інтелектуальних, психологічних. Але найважливішою вимогою залишається висока кваліфікація.

(табл. №1) Оптимальна націнка для досягнення запланованого рівня рентабельності.

Рентабельність	Надбавка	Рентабельність	Надбавка	Рентабельність	Надбавка
1,00	1,01	35,00	53,85	70,00	233,33
5,00	5,26	40,00	66,67	75,00	300,00
10,00	11,11	45,00	81,82	80,00	400,00
15,00	17,65	50,00	100,00	85,00	566,67
20,00	25,00	55,00	122,22	90,00	900,00
25.00	33,33	60,00	150,00	95,00	1900,00
30,00	42,86	65,00	185,71	99,00	9900,00