13. Свідомість. Структура свідомості. Самосвідомість

Свідомість– це вища форма відображення дійсності, котра властива лише людям і зв’язана з їх психікою, членороздільною мовою, абстрактним мисленням, цілепокладанням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачуванням результатів останньої.

Структура свідомості. – знання; - емоції; - воля; - мислення; - увага; - пам’ять;

Функції. Пізнавальна – накопичення інформації про власні якості, властивості, прояви. Оцінкова – формування ставлення до власних якостей., властивостей, проявів. Регулятивна побудова власної поведінки на основі знань та ставлень до себе. Захисна – послабдення або усунення травмуюючих негативних емоційних переживань у психіці людини.

Самосвідомість - це усвідомлення людиною себе як особистості, усвідомлення своєї здатності приймати самостійні рішення і вступати на цій підставі у свідомі відносини з людьми та природою, нести відповідальність за прийняті рішення й дії. Інакше кажучи, це цілісна оцінка самого себе, свого морального обличчя, власних знань, думок, інтересів, ідеалів, мотивів поведінки, дій, моральних властивостей та ін.; за допомогою самосвідомості людина реалізує ставлення до самої себе, здійснює власну самооцінку як мислячої істоти, здатної відчувати. У цьому разі об'єктом пізнання для суб'єкта є він сам і його свідомість. Отже, людина - самооцінююча істота, яка без цієї характеристичної дії не змогла б визначити себе і знайти своє місце в житті.

Функції свідомості. - пізнавальна;- оціночна;- регуляторна;- цілепокладальна;- прогностична;- комунікативна.

Етапи самосвідомості. Самовідчуття характерне для дітей першого року життя, зароджує самосвідомість і проявляється у спроможності немовляти фіксувати відчуття, що ідуть з власного організму і виражають його потреби. Самосприймання виявляється з раннього віку (близько трьох років) через спроможність дитини впізнавати свій зовнішній фізичний образ (наприклад, на фото чи в дзеркалі) та називати себе займенником "Я". Саморозуміння - прості форми надання собі певних характеристик з'являються ще в дошкільному віці (близько 4-х років) - діти вже знають свою стать, позначають себе як хорошу чи погану дитину залежно від власних вчинків та реакції на них значимих дорослих. Впродовж всього подальшого життя людина все більше вивчає себе, однак через власні зміни цей процес є динамічним.

Структура самосвідомості. - Образ "Я"( я-фантастичне, я-реальне, я-ідеальне) - це система уявлень та знань людини про свої власні особливості, ознаки та якості; - самооцінка; - рівень домагань; - психологічний захист;

У дитини протягом першого року розвивається свідомість. Як результат, дитина виокремлює предмети, які мають певне спонукальне значення та намагається вирішити задачі, пов’язані з ними. Виникає розуміння того, що люди й предмети існують. У ранньому віці (від 1 до 3 років) відбувається подальший розвиток мовлення й рухових здібностей, удосконалюється усна мова; розвивається здатність до вивчення світу, виникають зачатки самоконтролю.. На другому році життя діти проявляють здатність діяти не тільки під впливом безпосередніх вражень, але й під впливом образів, що відтворюються в пам’яті, та уявлень. У 2,5–3 роки формуються свідомі емоції (гордість, сором). Діяльність дитини спрямована не тільки на зовнішній світ, але й на самого себе, результатом чого є виникнення елементів самосвідомості. У дошкільному віці (від 3 до 6 років) розвиваються самосвідомість та самооцінка. Соціальна ситуація складається таким чином, що дитина прагне до самостійності й незалежності від дорослого, ускладнюються взаємини з оточенням, що розширює можливості самоусвідомлення, оцінювання себе та інших. В ігровій діяльності дошкільник пізнає світ, відтворює сутність трудової діяльності, норми та правила міжособистісних стосунків, поведінку людей, пізнає свій внутрішній світ, вчиться саморегуляції. У молодшому шкільному віці (від 6/7 до 10/11 років) продовжується становлення самосвідомості, її структура укріплюється, наповнюючись новими ціннісними орієнтирами. Підлітковий вік (від 11/12 до 14/15 років) характеризується прагненням до самоствердження своєї самостійності та індивідуальності, формуванням самооцінки, пошуком ідентичності, виникненням соціальної свідомості та самосвідомості. Юнацький вік (15/16 – 20 років) – етап формування самосвідомості, власного світогляду, прийняття відповідальних рішень щодо вибору професії та особистісного самовизначення. Відбувається становлення самосвідомості та «Я-концепції», Відбуваються зміни в цілісному сприйнятті образу «Я». У період ранньої дорослості (від 20 до 40 років) продовжується розвиток самосвідомості, самооцінки і «Я-концепції» під впливом самовизначення особистості, професійної діяльності, сімейного життя. На даному етапі особистість обирає цілі та способи їх досягнення відповідно до компонентів власного «Я» та оцінює успішність виконання відповідно до «Я-концепції». У період середньої дорослості (від 40 до 60 років) самосвідомість збагачується новими образами, самооцінка набуває узагальненого характеру, «Я-образ» пов’язується з розвитком дітей, співробітників та інших людей. У зрілому віці «Я-концепція» стає більш реалістичною до оцінки життєвих перспектив та можливостей. Людина стає більш вибірковою у виборі своїх цілей та шляхів їх реалізації. Усвідомлення себе сприяє прийняттю особистісної відповідальності за власний розвиток.У період пізньої зрілості (після 60 років) людина інтегрує своє минуле, теперішнє і майбутнє, змінюється соціальний статус людини, відбувається адаптація до вікових змін.