- •5. Мислення як психічний процес. Фізіологічні основи мислення
- •6. Уява як психічний процес. Фізіологічні основи уви
- •7. Емоції і почуття. Їх фізіологічні основи та соціальна природа
- •8. Воля. Фізіологічні основи та соціальна природа волі
- •9. Темперамент. Фізіологічні основи темпераменту
- •10. Здібності. Фізіологічні основи та соціальна природа здібностей
- •11. Особистість, структура, спрямованість
- •12.Характер. Соціальна природа характеру.
- •13. Свідомість. Структура свідомості. Самосвідомість
10. Здібності. Фізіологічні основи та соціальна природа здібностей
ЗДІБНОСТІ - це поєднання сприятливих Індивідуально-своєрідних особливостей та властивостей психіки, які виявляються у швидкості, результативності та якості виконання відповідної діяльності за мінімальних силових, енергетичних і часових затрат.
Фізіологічні основи. Вихідною передумовою для розвитку здібностей є ті природні задатки, з якими дитина з'являється на світ. Водночас біологічно успадковані властивості людини не визначають її здібностей. Мозок концентрує в собі не ті чи інші специфічні людські здібності, а лише здатність до формування цих здібностей (СЛ. Рубінштейн).
Рівень розвитку здібностей залежить:
• від якості знань і вмінь, від міри їх об'єднання в єдине ціле;
• природних задатків людини, якості природних нервових механізмів елементарної психічної діяльності;
• більшої чи меншої "тренованості" самих мозкових структур, які беруть участь у здійсненні пізнавальних і психомоторних процесів.
Види. Загальні - виявляються у всіх видах її діяльності. Загальні здібності забезпечують відносну легкість і продуктивність у засвоєнні знань та виконанні різних видів діяльності.Такими є здібності до навчання, загальні розумові здібності людини, ЇЇ здібності до праці. Вони спираються на загальні вміння, необхідні в кожній галузі діяльності, зокрема такі, як уміння усвідомлювати завдання, планувати й організовувати їх виконання, використовуючи наявні в досвіді людини засоби, розкривати зв'язки тих речей, яких стосується діяльність, оволодівати новими прийомами роботи, переборювати труднощі на шляху до мети. До спеціальних здібностей належить зарахувати й здібності до практичної діяльності: конструктивно-технічні, організаційно-управлінські, педагогічні, підприємницькі та інші. Під спеціальними здібностями розуміють здібності, що виразно виявляються в окремих спеціальних галузях діяльності (наприклад, сценічній, музичній, спортивній.
Здібності розвиваються в обдарованість, а потім талант. Поняття обдарованості не має загальновизнаного визначення. ОБДАРОВАНІСТЬ - це система здібностей людини, яка дозволяє їй досягнути значних успіхів в одній або кількох видах діяльності. ТАЛАНТ- високий рівень розвитку здібностей, насамперед спеціальних. Це сукупність здібностей, що дають змогу одержати продукт діяльності, який вирізняється новизною, високим рівнем досконалості та суспільною значущістю. Геніальність - найвищий рівень творчих проявів особистості, який втілюється у творчості, що має історичне значення для життя суспільства.
11. Особистість, структура, спрямованість
особистістю є соціалізований індивід, котрий утілює найсуттєвіші соціально значущі властивості. Особистістю є людина, котра має свою життєву позицію, що утвердилася внаслідок тривалої і клопіткої свідомої праці, їй притаманні свобода волі, здатність до вибору, відповідальність.
Особистість кожної людини має сукупність рис і особливостей, яка властива лише їй і утворює її індивідуальність. Індивідуальність - це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. Індивідуальність людини виявляється в рисах темпераменту, характеру, звичках, інтересах, особливостях сприймання, пам'яті, мислення, фантазії, у здібностях тощо.
У структурі особистості можна виділити кілька чільних підсистем: а) мотиваційно-цільову; б) регуляторну (виконує контрольні, стримуючі функції, вона допомагає людині обирати з множини альтернатив соціально позитивні дії, запалюючи “червоне світло” перед тими шляхами, які засуджуються оточенням або передбачають покарання); в) когнітивно-накопичувальну(відповідає за процес засвоєння нових знань, навчання та збереження у свідомості значень, інформації, різнопланових навичок та вмінь. До складу цього поняття включають також складні рольові комплекси, опановані людиною переважно в процесі професійної підготовки (професійні знання, навички, вміння).); г) характерологічну.
Провідна роль у структурі належить мотиваційному комплексу, що перехрещуються між собою: 1) потреби – інтереси – цілі; 2) цінності та їх шкали – ціннісні орієнтації (стереотипи) – ідеали. Базисним елементом комплексу є потреби людини.
Спрямованість особистості – поняття, що позначає сукупність домінуючих у людини мотивів і потреб, які визначають головну лінію її поведінки, діяльності і спілкування з людьми. Види спрямованості. 1. особиста (престижна, егоїстична); 2. групова (суспільна чи альтруїстична); 3. ділова (інтерес до справи, до пізнання дійсності).
Форми прояву спрямованості: потяги, бажання, інтереси, схильності, ідеали, переконання, світогляд.
