7. Емоції і почуття. Їх фізіологічні основи та соціальна природа

ЕМОЦІЇ - особливий клас психічних станів, які відображають ставлення людини до навколишнього світу, до інших людей, до самої себе та до результатів своєї діяльності.

Види. Примітивні (нижчі) - переживання, пов'язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб. Вищі - переживання, які виникають на ґрунті задоволення духовних потреб. Позитивні - емоції, що пов'язані із задоволенням потреб.Негативні - емоції, які викликають почуття незадоволення і вимагають зміни ситуації.Стенічні - емоції, які підвищують життєдіяльність людини, посилюють активність. Астенічні - емоції, які пригнічують життєдіяльність організму, знижують енергію суб'єкта.

Властивості. Полярність - вказує на можливість зміни будь-якої емоції, на її протилежність (задоволення - незадоволення; радість - горе; любов - ненависть). Інтегральність - домінування відносно інших станів та реакцій, охопленість всього організму. Зв'язок із життєдіяльністю організму: з органами кровообігу, дихання, травлення, залоз внутрішньої та зовнішньої секреції. Амбівалентність - одночасне переживання протилежних емоцій (сльози радості, муки творчості). Інтенсивність - властивість, яка свідчить про ступінь вираженості емоційного явища.

Почуття - одна з основних форм переживання людиною свого ставлення до явищ дійсності. Вони більш стійкі і постійні порівняно з емоціями, що виникають у відповідь на конкретну ситуацію, тобто ситуативними. Структура почуття складається не лише з емоцій, а й з більш узагальненого ставлення людини, пов'язаного з розумінням, знанням. Тісний зв'язок почуттів з емоціями виявляється передусім у тому, що кожне почуття переживається і розкривається через конкретні емоції.

Напрями змін емоцій. 1) задоволення (приємне переживання); 2) незадоволення (неприємне переживання); 3) подвійне (амбівалентне); 4) невизначене ставлення до дійсності. При цьому людина перебуває в сильному напру: ному стані.

фізіологічною основа. Як і всі психічні процеси, емоції мають рефлекторну природу і виникають під впливом будь-яких подразників. Емоції можуть з'явитися також у результаті внутрішніх подразнень, що виникають в організмі. Подразнення рецепторів зовнішнього або внутрішнього порядку передається по доцентрових нервах в центральну нервову систему, в підкіркові і коркові відділи мозку. Звідти по відцентровим нервовим провідникам імпульси збудження йдуть до різних органів тіла. При емоціях нервові процеси збудження або гальмування поширюються на вегетативні центри, що викликає різноманітні зміни в життєдіяльності організму. Такі явища рефлекторного почастішання скорочень серця при несподіваних раздражителях або рефлекторне пригнічення дихання, збліднення при страху, почервоніння при сумні.

8. Воля. Фізіологічні основи та соціальна природа волі

Воля-це психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей.

Функції. Стимулююча – виявляється через спрямування активності людини на подолання перешкод. Гальмівна – працює як стримування особистістю небажаних проявів поведінки.

Вольове зусилля - це стан психічної та фізичної мобілізації людини, спрямованої на досягнення мети через подолання перешкоди. перешкоди бувають зовнішніми - відсутність відповідних умов, предметів або навпаки, якісь заважаючі чинники, і внутрішніми - вони спричинені внутрішнім станом самого суб'єкта, його хворобою, невпевненістю, лінощами тощо.

свободи волі - здатності чи нездатності людини діяти незалежно від життєвих обставин, яку обговорювали представники: - детермінізму (воля - причиннозумовлений акт (Гоббс, Спіноза),

- індетермінізму (воля - самочинний акт, джерело людської активності (Платон, Фіхте)).

Фізіологічні основи волі включають в себе:

- діяльність рухових центрів, що знаходяться в лобних долях великих півкуль головного мозку і відповідають за регуляцію безпосередньо дій людини;

- роботу ІІ сигнальної системи, яка забезпечує усвідомлення та регуляцію цільового та мотиваційного компонентів вольової дії;

- ряду складних умовнорефлекторних зв'язків, що виробляються під впливом набуття життєвого досвіду внаслідок соціалізації дитини.