6. Уява як психічний процес. Фізіологічні основи уви

Уява – це процес створення людиною нових образів на основі попереднього досвіду. Це психічний процес, який передбачає відхід від минулого досвіду, перетворення даного і породження на цій основі нових образів, які є продуктами творчої діяльності людини та прообразами для неї. Уява — це специфічно людський психічний процес, що виник і сформувався у процесі праці. Людина не може розпочинати виконувати будь-яку діяльність, попередньо не уявивши її результат. Існують індивідуальні, типологічні особливості уяви (пов’язані зі специфікою п’амяті, сприймання і мислення). В одних людей переважає конкретне, образне сприймання світу (художній тип ), у інших — оперування абстрактними символами, поняттями (розумовий тип).

Функції уяви. 1. Представляє дійсність в образах (уява пов’язана з мисленням і органічно входить до його складу). Уява активізує наочно-образне мислення. 2. Регулює емоційні стани (за допомогою уяви деякою мірою задовольняються потреби, знімається напруження). 3. Довільно регулює пізнавальні процеси і стани людини (за допомогою образів людина може керувати сприйманням, спогадами, висловлюваннями). 4. Створює і реалізує внутрішній план дій (спроможність виконувати їх «про себе», маніпулювати образами). 5. Планує та програмує діяльність і поведінку. Керує фізіологічними станами (ритм дихання, частота пульсу, кров'яний тиск). Уява лежить в основі аутотренінга, ідеомоторних актів (уява про рух викликає у людини саме рух, який не контролюється ні органами чуття, ні свідомістю).

Види уяви. Залежно від участі волі в діяльності уяви її поділяють на мимовільну та довільну. Мимовільна уява характеризується тим, що створення нових образів відбувається без спеціальної мети уявити певні об’єкти чи події. Довільна уява представляє створення образів з постановкою мети, спостерігається переважно у творчій діяльності людини.

Процеси уяви мають аналітико-синтетичний характер. Синтез уявлень у процесах уяви здійснюється у таких формах.1. Аглютинація – створення нового образу на основі сполучення елементів, узятих з різних об’єктів. 2. Гіперболізація характеризується збільшенням предмета чи кількості його частин. 3. Літота – характеризується зменшенням предмета. 4. Підкреслення (загострення) – акцентування певної частини образу або якості. Відтворюваний образ набуває особливої виразності. 5. Схематизація використовується для зглажування розбіжностей між порівнюваними об’єктами. 6. Типізація – виділення істотного в однорідних об’єктах і втілення його у новому образі, який поєднує їх суттєві риси.

Уява дитини починає розвиватися наприкінці другого, на початку третього року життя. Особливість образів, які створюють діти, полягає в тому, що вони не можуть існувати самостійно, їм необхідна зовнішня опора в діяльності. Розвиток уяви молодших школярів характеризується поступовим переходом від репродуктивних форм до творчої переробки уявлень. Репродуктивна уява розвивається на уроках, коли учні відтворюють в уяві умову задачі, описану картину в оповіданні тощо. Однак у дітей спостерігається схильність до зміни комбінації образів, що обумовлює розвиток творчої уяви. Нові образи будуються на основі логічно обґрунтованої їх побудови. Дитина стає вимогливою до створених нею образів і намагається, щоб вони були максимально схожими на реальні об’єкти. Одночасно діти активно створюють образи фантазії, у яких втілюються нереалізовані бажання молодших школярів. Молодший шкільний вік – це сенситивний період для розвитку писемної творчості учнів. У підлітковому віці розширюється змісту образів уяви, оскільки вона бере участь у процесах розуміння художніх творів, технічних креслень, описів історичних подій, у переходах думки від конкретного до абстрактного, в різних видах творчої діяльності тощо. Про розвиток творчої уяви у підлітків свідчать продуктивність, оригінальність, самостійність процесу уяви, а також зміна домінування її видів: від мимовільного (пасивного) до довільного (активного), від репродуктивного до творчого. Підліток усе частіше починає звертатися до творчості. Дехто починає писати вірші, серйозно займатися образотворчим мистецтвом та іншими видами творчості.

Старшокласник, рання юність знаменується відкриттям для себе власного внутрішнього світу, розвитком здатності заглиблюватися в себе, у світ власних переживань і психічних станів. Значне місце у психічному житті в цьому віці посідають мрії, які стають особливо конкретними і дієвими. Складний навчальний матеріал вимагає від старшокласників досконалішої репродуктивної уяви, і водночас, у них розвивається і творча уява, що виявляється у різноманітних видах творчої діяльності.

Фізіологічну основу уяви складає утворення нових сполучень з тих тимчасових зв'язків, які вже сформувалися в минулому досвіді. При цьому проста актуалізація вже наявних тимчасових зв'язків ще не веде до створення нового. Створення нового припускає таке поєднання, яке утворюється з тимчасових зв'язків, раніше не вступали в поєднання один з одним. При цьому важливе значення має друга сигнальна система, слово. Процес уяви являє собою спільну роботу обох сигнальних систем. Всі наочні образи нерозривно пов'язані з ним. Як правило, слово служить джерелом появи образів уяви, контролює шлях їх становлення, є засобом їх утримання, закріплення, зміни.