План заняття:

1. Група в контексті організації.

2. Лідер та керівник організації (групи).

3. Теорії та моделі лідерства.

4. Лідерські стилі.

Провідна тема для обговорення: «Чи дійсно потрібні лідери?»

Перелік основних понять:

Група; групова динаміка; лідерство; керівництво; стилі лідерства.

Теми рефератів:

• Лідерство і влада.

• Керівник в організації: соціально-психологічний аспект.

• Лідер, менеджер, керівник: диференціація понять. Роль керівника в організації. Формальне та неформальне лідерство.

• Характерні риси ефективних лідерів. Внесок теорії рис до дослідження лідерства.

• Ситуаційні підходи до лідерства (орієнтація на обставини: модель Ф.Фідлера; модель ситуаційного керівництва П.Герсі Бланчарда; модель керівництва «шлях-мета» Р.Хауса; модель прийняття рішень В.Врума.)

• Поведінкові підходи до стилів лідерства.

• Нейтралізатори, обмежувальні та підсилюючі фактори впливу керівника на персонал.

• Управлінські орієнтації керівників.

• Керівники і підлеглі: організаційна сутність управління.

Тема 7. Роль команд у функціонуванні організацій. Основні тези лекції:

• В останні десятиліття у виробничій сфері все більше зростає потреба в кооперації та співробітництві на робочому місці. Організації поглиблюють спеціалізацію, технологічні процеси потребують інтеграції, обмін інформацією набуває глобального характеру. Для багатьох організацій ідея командної роботи виявилась привабливою, але не стала критичним моментом успіху.

• Команду визначають як діяльність декількох індивідів, що діють спільно при виконанні якогось завдання. Команда – це невелика група партнерів, які взаємодоповнюють один одного у своїх професійних якостях та навичках, вирішують спільне неординарне завдання, розподіляють між собою робочі операції, формулючи для себе перелік ретельно обдуманих і узгоджених цілей, і беруть на себе спільну відповідальність за результати роботи. Члени команди взаємозалежні у роботі, тобто для досягнення цілей вони потребують діяльності інших людей.

• Створення справжньої команди можливе тільки за умови наявності декількох важливих умов: 1)кваліфіковані працівники, чиї професійні якості і вміння доповнюють один одного; 2)неординарні цілі, які приймаються усіма співробітниками і суміщаються із їх особистими цілями; 3)спільні цінності, які підтримуються організаційною культурою; 4)правила поведінки, які приймають і виконують всі працівники; 5) готовність працівників як до індивідуальної, так і колективної відповідальності.

• Існує декілька типів команд. На думку Д.Макінтош-Флетчер, існує два головних типи команд: крос-функціональні та інтактні команди. Крос-функціональна команда формується з представників різних підрозділів формальної організації та відображає їх інтереси. Для команд цього типу характерним є наявність конкретного, разового завдання, що позначає результат, проблему або можливість. Інтактна команда (інтактний – неушкоджений, цілий) є виробничим підрозділом або тривало існуючою робочою групою, що виробляє продукт чи послугу. В залежності від поставлених цілей, команди можуть бути: дорадницькими, виробничими. В залежності від ефективності взаємодії членів групи, команди можуть бути: робоча група, псевдокоманда, потенційна команда, реальна команда, високоефективна команда.

• Використання команди є доцільним тільки тоді, коли робота потребує взаємопов’язаних дій, що не можуть бути виконані ефективно при індивідуальній роботі, а також, коли є достатньо часу для вирішення завдання. Для визначення необхідності у командній роботі можна використовувати трьохрівневу модель командоутворення. Відповідно до цієї моделі, рівень А – згуртована робоча група формується тоді, коли вимагається мінімум спільної роботи. На цьому рівні люди працюють в одній групі, але робота кожного з них не залежить від роботи іншого. Рівень В – ефективна робоча команда формується тоді, коли робота членів групи є взаємозалежною та вимагається робота самокерованої команди. Рівень С – ефективний організаційний комплекс формується тоді, коли для досягнення організаційних цілей вимагається взаємодія декількох команд. На цьому рівні кожна команда залежить від роботи інших команд.

• Важливим є питання, як провести межу між дуже хорошими робочими групами і командами. Того, що члени коменди цінують один одного, довіряють один одному і вільно спілкуються між собою, не достатньо, щоб бути командою. Відмінні особливості команди:

1. істинна команда може виникнути тоді, коли група вирішує складне, може навіть унікальне, суперечливе завдання; за умови відсутності такого завдання, команда перетворюється в звичайну робочу групу.

2. команди формуються в організаціях, де домінує мотивація успіху;

3. яскраво виражена індивідуальна відповідальність кожного працівника; завдяки тому, що кожний учасник команди бере на себе відповідальність за результати всієї групи, він отримує право висловлювати свою думку на всіх етапах робочого процесу, вимагати, щоб до нього дослухались;

4. вміння діяти спільно, дисципліновано: працівники повинні сформулювати спільне завдання, домовитись про найкращий варіант його вирішення, визначити спільну стратегію роботи і розвивати необхідні робочі навички, разом несучи відповідальність за результати роботи.

• Робоча група спирається на особисті досягнення і результати окремих працівників, в той час, як команда спрямована на колективну відповідальність і кумулятивний ефект діяльності всіх її членів. В робочій групі ніхто не відчуває свою відповідальність за професійні успіхи колег. Діяльність робочих груп пов’язана з меншим ризиком. Їм потрібно менше часу для з’ясування завдання, цілей і змісту своєї діяльності (довготривалі дискусії і спільний пошук спільної стратегії, які притаманні команді, замінюються рішенням керівника робочої групи).

• Існує думка, що в діяльності команд керівник не потрібний, адже роль лідера може переймати на себе будь-який член команди в певні моменти. Однак ця думка справедлива лише для малих команд, в яких працюють дуже досвідчені і зрілі люди. Керівник у команді не шукає всі відповіді сам, не приймає важливі рішення самостійно, оскільки команда може стати успішною завдяки вкладу кожного в спільну справу. Функції керівника в команді: 1) слідкує за тим, щоб основне завдання, робочі цілі були зрозумілими і актуальними; 2) заохочує активність і впевненість членів команди; 3) слідкує за тим, щоб члени команди мали можливість реалівзовувати свій потенціал і підвищувати його; 4) відповідає за зовнішню політику команди; 5)приймає участь в щоденній роботі, тощо. Чим більше команда розвивається, тим більше керівник відходить на задній план.

• Не кожна група є командою і не кожна команда є ефективною. Ефективність групи та команди можна оцінювати з точки зору отриманих результатів. Результат може бути кількісним, вираженим в числовій формі, та якісним. Ефективність команди включає групову спроможність до виживання, досягнення системно-базованих цілей, задоволення потреб членів цієї команди. Частково на командну ефективність впливають контекст, в якому існує команда, командний дизайн, в тому числі підтримуюче середовище, залежні та добре сформульовані завдання та оптимальний командний розмір (група в кількості від 2 до 12 осіб є оптимальною для сворення ефективної команди). Члени команди мають бути вмотивовані до роботи в групі, повинні мати широкі компетенції, необхідні для виконання завдання. Успіх командної роботи визначається, в першу чергу, не притаманним для працівників почуттям «МИ», а виконання ними видів діяльності, які з одного боку, служать цілям організації, а з іншої – сприяють розкриттю потенціалу кожного члена команди.

• Команди розвиваються через стадії формування, збурення, нормування, виконання та розформування. Вони розвивають норми для регулювання та орієнтації поведінки своїх членів.

• Прив’язаність – це ступінь привабливості команди для людей та їхня мотивація залишатися членами команди. Прив’язаність посилюється, якщо члени групи є подібними, якщо великою є кількість інтеракцій. Чим меншим є розмір групи, тим важче вступити в цю групу, тим успішнішою є ця група, тим загрозливішим є оточуюче середовище. Групи потребують певного рівня прив’язаності для того, щоб вижити, але високий рівень прив’язаності може стати на перешкоді виконанню завдання.

• Побудова команди – це будь-яка формальна інтервенція, спрямована на розвиток та функціонування роботи команди. Чотири стратегії побудови команди – це визначення ролей, процес міжперсональної взаємодії, постановка цілей та прийняття рішень.

_{Семінарське заняття «Роль команд у функціонуванні організацій».}