Загальні закономірності будови присінково-завиткового аналізатора

Аналізатор	Рецептор	Провідник	Центри
			проміжні	вищі
Присінковий	плями рівноваги в маточці (еліптичний мішечок) і круглому мішечку та гребені рівноваги в ампулах півколових каналів, сприймають зміни положення тіла в просторі	VІІІ пара черепно-мозкових нервів → присінковий нерв (відростки нейронів присінкового ганглія)	вестибулярне ядро Дейтерса довгастого мозку → ядро вершини і кора мозочка (черв’як)	вискова частка кори великих півкуль головного мозку
Завитковий	спіральний або кортіїв орган, розміщений у завитці (внутрішнє вухо), сприймає звук	VІІІ пара черепно-мозкових нервів → завитковий нерв (відростки нейронів спірального ганглія завитки)	завитковий нерв проходить крізь внутрішній слуховий хід у дорсальні та вентральні ядра завиткового нерва → каудальні ядра покрівлі середнього мозку → медіальне колінчасте тіло таламуса	слухові центри вискової частки кори великих півкуль головного мозку

Присінково-завитковий аналізатор складається із зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха.

Схема 11.

Схема 12.

Схема 13.

Звернути увагу, що рецептором нюхового аналізатора є нюховий нейроепітелій дорсо-каудального відділу слизової оболонки носової порожнини, від якого починаються провідні шляхи – нюховий нерв (І пара), що проходить крізь продірявлену пластинку решітчастої кістки. Аналіз імпульсу відбувається послідовно: нюхові цибулини (первинні нюхові центри) → нюхові тракти → нюхові трикутники і нюхові закрутки (вторинні нюхові центри) → грушоподібні частки і гіпокамп (вищі асоціативні нюхові підкіркові центри) → центри кори великих півкуль.

Акцентувати увагу, що рецептором смакового аналізатора служать смакові сосочки язика: грибоподібні, листочкоподібні, валикоподібні. Механічні сосочки (ниткоподібні) також здатні сприймати кислий і солений смак. Крім того, рецептори смакового аналізатора лежать у слизовій оболонці глотки, м’якого піднебіння, надгортанника і навіть вздовж вільного краю голосових складок та називаються смакові бруньки. Провідні шляхи – V, VII і IX пари черепно-мозкових нервів несуть імпульси до центрів – біполярні нейрони колінчастого ганглія VІІ пари і кам’янистого ганглія IX пари (перша група клітин) → смакове ядро довгастого мозку (друга група клітин) → зорові горби (третя група клітин) → вискова частка кори головного мозку.

Шкірний аналізатор сприймає подразнення завдяки екстерорецепторам – різноманітні вільні інкапсульовані нервові закінчення, якими особливо багаті ділянки рогівки, губи, кінчик носа, рило в свині, вінець у коня, а також чутливе волосся – вібріси. Провідні шляхи – на периферії – спинно- та черепно-мозкові нерви, в центральній нервовій системі – з дорсальних рогів спинного мозку висхідні провідні шляхи проводять імпульси в підкіркові – довгастий мозок, мозочок, таламус та вищі центри – кора великих півкуль головного мозку. Відповідь на подразнення – певні локомоторні і секреторні реакції.

Необхідно відмітити, що рефлекторно шкірний аналізатор пов’язаний із сенсорними системами внутрішніх органів, що дозволяє діагностувати їх захворювання (зони Захар’їна-Гєда), використовуючи лікувальні методи дії на біологічно активні точки шкіри (акупунктура).

Зміст і послідовність самостійної роботи студентів за темою.

Спочатку повторіть будову камʼянистої частини вискової кістки, яка є основою для зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха.

Далі розгляньте будову зовнішнього вуха – auris externa, яке частково розміщується в барабанній частині камʼянистої кістки (схема 11). Знайдіть зовнішній слуховий хід – meatus acusticus externus. На черепі розгляньте лійкоподібну кісткову основу, звужений внутрішній отвір якої спрямований у порожнину середнього вуха і утворює косо поставлене барабанне кільце – anulus tympanicus, закрите барабанною перетинкою. На вологому препараті зовні від кісткової основи знайдіть хрящову основу у вигляді кільцеподібного хряща – cartilagо anularis, з якого й починається зовнішній слуховий хід. Згадайте, що у великої рогатої худоби зовнішній слуховий хід довгий, лежить майже горизонтально, в коня – порівняно короткий, лійкоподібний, у свині – довгий і вузький, а в собаки – дуже короткий, а зовнішній його отвір широкий.

До зовнішнього слухового ходу проксимально спрямованим звуженим кінцем прикріплюється шкірна складка лійкоподібної форми – вушна раковина – auricula, в основі якої лежить еластичний хрящ – cartilago auriculae, а її косо зрізана основа опущена дистально. Знайдіть частину раковини, яка виступає над поверхнею шкіри – човен – scapha і проксимальну її частину, що розміщена під шкірою вискової ділянки голови – завитку (основу) – concha (pars conchalis).

На човні вушної раковини виділіть зовнішню й внутрішню поверхні. Зовнішня опукла поверхня – спинка вушної раковини – dorsum auriculae – проксимально переходить у виступ завитки, а дистально закінчується верхівкою – apex auriculae. Внутрішня поверхня формує човникову ямку – fossa scaphoidea, в яку веде вушна щілина – fissura auriculae, обмежена двома краями. Відносно прямий передній та опуклий задній краї сходяться проксимально (ближче до черепа) у спайці вушної раковини – commissura auriculae, а дистально – на верхівці – apex auriculae. Човникова ямка проксимально переходить у ямку завитки – fossa conchae, а остання – в зовнішній слуховий хід. Зауважте, що шкіра вушної раковини пігментована, в ділянці спинки вкрита коротким волоссям, а човникової ямки – довгим. Згадайте, що в шкірі човникової ямки є залози – gl. ceruminosae, які виділяють вушну сірку.

Завитка розміщена на жировій подушці – corpus adiposum auriculae, що забезпечує рухливість вушної раковини, неоднакову в різних видів свійських тварин. В основі завитки лежить вкритий шкірою хрящ вушної раковини, краї якого заходять один за другий, формуючи завиткову ямку. Зауважте, що окремі ділянки хряща утворюють шість випинів – два ростральних і чотири каудальних: козелок, антикозелок, напівкільцеподібний хрящ, грифелеподібний відросток. Опорою спайки вушної раковини є козелок, навпроти якого лежить антикозелок. З кільцеподібним хрящем зовнішнього слухового ходу вушна раковина зʼєднується напівкільцеподібним хрящем, вентро-латеральний кінець якого несе грифелеподібний відросток.

Зупиніться на видових особливостях вушної раковини. Відзначте, що у великої рогатої худоби вушна раковина широка і спрямована вбік, на її внутрішній поверхні шкіра утворює чотири поздовжні складки, вушна щілина широка і повернута вперед. У коня вушна раковина довга, на її внутрішній поверхні є гребені, верхівка чітко окреслена і спрямована вгору, вушна щілина вузька і повернута вперед. У свині вушна раковина велика, залежно від породи може бути опущена вниз, спрямована вгору або вбік, вушна щілина обернена дещо вперед і назовні, передній край потовщений, а на задньому є випин – мочка (сережка). У собаки вушна раковина за розміщенням, формою і розміром дуже різноманітна, що залежить від породи. На задньому краї вушної щілини є шкірна кишенька, значення якої до кінця не визначено.

Зверніть увагу, що мʼязи вушної раковини чисельні та сильно розвинуті, забезпечують її рухливість. Вони починаються частково на черепі, частково на хрящовій пластинці, що лежить спереду від вушної раковини – щитку і закінчуються з різних боків вушної раковини (спереду, ззаду, знизу і зверху). Ростральні мʼязи підіймають вушну раковину вгору, вперед, опускають її донизу, дорсальні – тягнуть вушну раковину досередини і вперед, каудальні – забезпечують обертання човноподібної ямки назовні, беруть участь у відтягуванні вушної раковини назад, вентральні – вкорочують слуховий хід, беруть участь у збільшенні його отвору, опускають вушну раковину. Окрім того, розрізняють власне мʼязи вушної раковини, які впливають на окремі складові вушної раковини, звужуючи чи розширюючи хрящовий слуховий хід.

Тепер зупиніться на будові середнього вуха – auris media, яке розміщується в барабанній частині камʼянистої кістки (схема 12). На муляжі знайдіть барабанну перетинку, барабанну порожнину та слухові кісточки.

Зауважте, що барабанна перетинка – membrana tympani – кругла, конусоподібно випинається в барабанну порожнину, побудована із щільної волокнистої сполучної тканини, зовні вкрита епідермісом, а зсередини – одношаровим плоским епітелієм.

Використовуючи муляж середнього вуха розгляньте будову барабанної порожнини – cavum tympani, яка розміщена в барабанному міхурі барабанної частини камʼянистої кістки, заповнена повітрям. Визначте чотири її стінки: латеральну, медіальну, дорсальну й вентроростральну. На медіальній стінці порожнини знайдіть вікно присінка – fenestra vestibuli, закрите підніжкою стремінця та вікно завитки – fenestra cochleae, затягнуте вторинною барабанною перетинкою – membrana tympani secundaria, а між ними мис – promontorium, на латеральній – внутрішній отвір зовнішнього слухового ходу, закритий барабанною перетинкою. На дорсальній стінці прослідкуйте хід каналу лицевого нерва, а на вентроростральній – отвір слухової труби – tuba auditiva, яка сполучає барабанну порожнину з порожниною носоглотки, сприяє вирівнюванню тиску повітря всередині барабанної порожнини. Згадайте, що основою слухової труби є кісткова слухова труба (мʼязово-трубний канал), що проходить вздовж мʼязового відростка барабанного міхура.

В барабанній порожнині розгляньте будову слухових кісточок, які зʼєднані між собою суглобами. Серед кісточок виділіть молоточок – malleus, знайдіть на ньому – голівку і ручку, а між ними – шийку. Голівка спрямована дорсально, несе суглобову поверхню для коваделка. Ручка вправлена в барабанну перетинку від центру до периферії, прикріплена до стінки звʼязкою, а до її спеціального мʼязового відростка приєднується напружувач барабанної перетинки – m. tensor tympani, який, закріплюючись біля отвору кісткової слухової труби, напружує барабанну перетинку, зменшує розмах її коливань, що сприяє підвищенню гостроти слуху.

Далі знайдіть коваделко – incus, виділіть на ньому тіло й дві ніжки: коротку й довгу. Тіло зʼєднується з голівкою молоточка, коротка ніжка – звʼязкою з дорсальною стінкою барабанної порожнини, а довга – переходить у сочевицеподібний відросток – proc. lenticularis, який сполучається складним суглобом зі стремінцем. Роль меніска між ними виконує маленька сочевицеподібна кісточка – os lenticulare.

Останнім розгляньте будову стремінця – stapes, яке складається з голівки і основи (підніжки), що сполучаються двома ніжками. Голівкою стремінце зʼєднується з коваделком, а основа закриває вікно присінка. Окрім того, до голівки прикріплюється стремінний мʼяз – m. stapedius, який починається біля вікна завитки, напружує стремінце, послаблює коливання у ланцюзі слухових кісточок і силу звуку.

Зупиніться на видових особливостях середнього вуха. У великої рогатої худоби й свині барабанна порожнина невелика і сполучається з кістковими порожнинами барабанної частини камʼянистої кістки. Слухові кісточки короткі й товсті, слухова труба коротка. У собаки, навпаки, барабанна порожнина велика, гладкостінна, слухова труба довга. Особливу увагу зверніть на особливості середнього вуха коня. Барабанна порожнина в них велика, навколо внутрішнього отвору зовнішнього слухового ходу розміщені комірки – cellulae tympani. Слухова труба складається з короткої кісткової і довгої хрящової частин, а її слизова оболонка внаслідок значної рухливості в потиличноатлантному суглобі формує повітряносний мішок – diverticulum tubae auditivae, який розміщується між основою черепа, глоткою і гортанню. Медіально стінки правого й лівого повітряносних мішків стикаються одна з одною, а латерально прикриті привушною слинною залозою та крилоподібним мʼязом.

Насамкінець, розгляньте будову внутрішнього вуха – auris interna, яке лежить у скелястій (камʼянистій) частині вискової кістки (схема 13). Зверніть увагу, що воно складається з кісткового лабіринту і вкладеного в нього перетинчастого лабіринту. Обидва простори заповнені лімфоїдною рідиною, перетинчастий – ендолімфою, а щілиноподібні простори, які залишаються між перетинчастим і стінками кісткового – перилімфою.

Запамʼятайте, що кістковий лабіринт – labyrinthus osseus – це система кісткових порожнистих утворів, замурованих у кісткову речовину скелястої частини кам’янистої кістки. На муляжі знайдіть його складові частини – кістковий присінок, кісткові півколові канали та кісткову завитку.

Спочатку розгляньте будову середньої частини лабіринту – кістковий присінок – vestibulum osseus – порожнина кулястої форми, діаметром до 0,5 см. Визначте чотири його стінки: латеральну, медіальну, каудальну й ростральну. На латеральній стінці присінка знайдіть вікно присінка, закрите стремінцем, медіальній – перфороване дно внутрішнього слухового ходу, каудальній – чотири отвори трьох кісткових півколових каналів, а ростральній – початок спірального каналу стрижня кісткової завитки, ростровентрально від якого починається водопровід присінка, що прямує на медіальну поверхню камʼянистої кістки.

Дорсо-каудально від присінка знайдіть три дуже тонких дугоподібних кісткових півколових канальця – canales semicirculares ossei, які лежать у різних площинах: дорсальний – у сагітальній, латеральний – у фронтальній, каудальний – у сегментальній і відкриваються чотирма отворами в кістковий присінок.

Ростровентрально від присінка розгляньте кісткову завитку – cochlea. Знайдіть на ній конусоподібної форми стрижень – modiolus, а навколо нього – спіральний канал – canalis cochlearis.

Розширена основа стрижня медіально межує з дном внутрішнього слухового ходу, а його звужена верхівка (купол) обернена латерально до мису на стінці барабанної порожнини. Навколо стрижня знайдіть спіральну пластинку – lamina spiralis cochleae, яка закінчується під куполом завитки гачком – hamulus cochleae, а в її основі лежить спіральний ганглій завитки – gnl. spirale cochleae.

Спіральний канал стрижня утворює навколо осі стрижня 1,5-5 завитків. Зауважте, що спіральна пластинка поділяє його на присінкові сходи – scala vestibuli, які починаються з присінка і барабанні сходи – scala tympani – від вікна завитки з барабанної порожнини, лежать ближче до основи осі завитки, з них виходить водопровід завитки, котрий прямує на медіальну поверхню камʼянистої кістки. Обоє сходів під куполом завитки переходять одні в одні.

Наприкінці, у порожнині кісткового лабіринту розгляньте систему перетинчастих мішечків – перетинчастий лабіринт – labyrinthus membranaceus. На муляжі знайдіть його складові частини – еліптичний мішечок з трьома перетинчастими півколовими каналами, круглий мішечок з перетинчастою протокою завитки і ендолімфатичну протоку.

У кістковому присінку визначте еліптичний мішечок (маточку) – utriculus, від якого починаються три перетинчасті півколові канали – canales semicirculares, що лежать у кісткових півколових каналах. На межі з маточкою знайдіть розширення кожного каналу – перетинчасту ампулу – ampula membranaceae.

Поряд з маточкою у кістковому присінку розгляньте круглий мішечок - sacculus, який сполучною протокою – ductus reuniens – зʼєднується з перетинчастою протокою завитки.

Зауважте, що на стінках маточки, круглого мішечка і ампул розміщені плями рівноваги – crista statica і гребені рівноваги – maculae statica, нейроепітелій яких є рецептором присінкового аналізатора.

У кістковій завитці знайдіть трубку зі сліпими кінцями, яка повторює хід спірального каналу – перетинчасту протоку завитки – ductus cochlearis та її кінці: сліпий мішок присінка – caecum vestibulare – поблизу круглого мішечка в присінку і сліпий мішок купола – caecum cupulare – під куполом кісткової завитки. Зауважте, що протока має трикутну форму, так як її зовнішня стінка навпроти стрижня прилягає до стінки спірального каналу, а верхня та нижня зʼєднуються під кутом із спіральною пластинкою стрижня, межуючи із присінковими і барабанними сходами.

Зверніть увагу, що на нижній стінці перетинчастої протоки завитки розміщений рецептор завиткового аналізатора – спіральний, або кортіїв орган.

Зауважте, що ендолімфатична протока – ductus endolymphaticus, яка заповнена ендолімфою, бере початок з маточки й круглого мішечка, через водопровід присінка виходить на медіальну поверхню кам’янистої кістки, розширюється, набуває вигляду мішечка та розміщується між листками твердої мозкової оболонки, тобто простір замкнутий.

Перилімфатичний простір, який заповнений перилімфою, через водопровід присінка і завитки з’єднується з підоболонковими порожнинами головного мозку, тобто він не замкнутий.

Насамкінець, згадайте закономірності будови нюхового, смакового й шкірного аналізаторів, їх рецептори, провідні шляхи, підкіркові та кіркові центри.