Допомога дітям

Основні причини дитячої смертності, зумовлені як біологічними чинниками, так і факторами навколишнього середовища, змінюються з віком дітей. Варто вважати, що внаслідок недостатнього розвитку діти надчутливо переносять будь-які травми і пошкодження. Прийнято вважати, що травми дитини віком до 5 років розцінюються як вдвічі небезпечніші, ніж аналогічні травми дорослого.

Також дитячий організм має свої характерні особливості, на які варто звертати увагу: малий об’єм крові, що робить крововтрату більш небезпечною; недорозвинутість структур (хрящі замість кісток, що підвищує шанс травматизму при наданні допомоги; незаросле тім’я у малих дітей; велика голова, що збільшує ризик травми шиї), схильність до гіпотермії; неспіввідношення розмірів тіла рятувальника до дитини, що вимагає обережних і точних рухів при наданні ПДМД.

Принцип надання допомоги дітям дещо відрізняється, але залишається незмінним в контексті роботи рятувальника в зоні небезпеки. Звісно ж, підсвідомо рятувальник намагатиметься будь-якою ціною врятувати життя маленькій дитині, але варто оцінювати виправданість ризику. Хороший рятувальник – живий рятувальник.

Що стосується особливостей надання допомоги, варто звернути увагу на наступні моменти.

Перекриття дихальних шляхів. Якщо грудна дитина: укласти на своє передпліччя животом униз. Для дітей віком 1-8 років: укласти собі на стегно, голова нижче тулуба, і нанести 5 ударів основою долоні поміж лопатками. Перевернути на спину і зробити 5 поштовхів на грудину нижче лінії сосків. Якщо стороннє тіло видно в ротоглотці і немає ризику проштовхнути його глибше, роблять спробу його видалення. Забезпечити прохідність ДШ та за потреби провести СЛР.

Серцево-легенева реанімація. Д іти старше 8 років: методика проведення реанімації не відрізняється від тієї, що застосовується для дорослих.

Маленьким дітям реанімація проводиться двома пальцями, натисканням в ділянку грудини по лінії сосків. Глибина натискання – 1/3 грудної клітки; частота – 100-120/хв. Немовлятам – 140/хв.

При проведенні СЛР дітям необхідно перевірити відсутність дихання, відкрити дихальні шляхи, покласти на рівну поверхню. Немовлят кладемо собі на стегно. Зробити 5 рятувальних вдихів. Виконуємо 15 натискань на грудну клітку. Охоплюємо ніс і рот дитини губами і робимо 2 вдихи за 5 сек. Повторюємо натискання та 2-кратний вдих.

Використання АЕД. Діти до 1 року: не використовуємо автоматичний дефібрилятор. Діти 1-8 років: використовуємо дитячі електроди. Діти старше 8 років: використовуємо дорослі електроди.

Евакуація

Існує два види евакуаційних робіт:

1) з небезпечної зони у безпечну для надання долікарської допомоги;

2) з безпечної зони до лікарського засобу.

Вони характеризуються різними специфічними особливостями, на які потрібно звертати увагу, однак є й загальні принципи виконання дій.

ВАЖЛИВО! В процесі евакуації кількість потерпілих не повинна зростати. З цього випливає перший принцип – безпека рятівника важливіша безпеки постраждалого. Гарний рятівник – неушкоджений рятівник.

Для ефективних евакуаційних дій пам’ятаємо про чотири речі:

1. небезпеку, яка стала причиною травми потерпілого;

2. неадекватність самого постраждалого чи його близьких;

3. біологічну небезпеку (кров, слина, сеча, блювота та ін.);

4. можливість зміни ситуації.

Правила виконання дій:

• Плануємо усі рятувальні дії з метою унеможливлення травмування рятувальника. Наприклад, не йдемо доставати постраждалого зпід завалу, не ліквідувавши можливість повторного руйнування конструкції.

• Обов’язково використовуємо захисне спорядження: рукавички, окуляри та ін.

• Працюємо ГОЛОСОМ: встановлюємо голосовий контакт з постраждалим, голосно промовляємо всі наші дії, щоб нас розуміли оточуючі, заспокоюємо постраждалого та його близьких.

• Пам’ятаємо, що евакуація доречна лише, якщо місце небезпечне. Приклад, ДТП.

Порядок виконання дій:

1. оцінка ситуації, аналіз, розробка плану;

2. забезпечення необхідної підтримки;

3. оцінка часу, що буде витрачено нами на рятівні дії;

4. одягання захисту та підготовка евакуаційного спорядження;

5. евакуація.

Евакуація одним рятувальником

«Дай мені свій годинник» «Дай мені свій годинник. ДТП»

«Пожежник» «Мішок»

Евакуація двома рятувальниками

«Дай мені свій годинник»

«Ремінь з підтримкою»

ВАЖЛИВО! Для кращої роботи команди рятівників з більш ніж двох чоловіків рекомендується розподілити ролі, серед яких основні – це роль КООРДИНАТОРА(старшого групи) та МЕДКЕРІВНИКА.

Координатор відповідає за відстеження змін навкруги, забезпечення взаємодії з іншими командами та службами, складання графіка, заповнення документації.

Медкерівник керує роботою зі стабілізації потерпілого.

УВАГА! Нехай лікар займається лікуванням. Поліцейський повинен контролювати ситуацію.

Оцінка ситуації –це насамперед відповідь на запитання ТАК чи НІ?

Так – проводимо евакуацію у безпечне місце та надаємо першу домедичну допомогу, викликаємо медиків, веземо чи відправляємо до лікарні.

Ні – не йдемо до небезпечної зони без захисного спорядження, кличемо спеціалістів даного напрямку небезпеки (приклад, саперів), які зроблять зону умовно безпечною для нашої праці (не дамо шансу поповнити собою кількість потерпілих).

Аналіз ситуації – дає відповіді на питання:

• що саме трапилося (ДТП, потопельник, вибух, падіння, і т. д.); які травми характерні для таких ситуацій;

• чи є загроза для роботи команди;

• кількість постраждалих;

• чи достатньо ресурсів у розпорядженні Вашої команди;

• чи потрібна допомога спеціалістів та якого характеру.

Правильний розподіл сил. Якщо постраждалий важить 120 кг, а Ви – 60, коли постраждалих декілька, навряд чи Ви зможете евакуювати його/їх без допомоги.

Контакт і координація. Якщо Ви вирушили рятувати постраждалого та отримали тяжку травму, про це можуть просто не знати наступні рятівники. Вашого постраждалого врятують, Вас можуть не знайти.

Час і логістика. Ви з напарником провели миттєву евакуацію у безпечне місце, надали допомогу і чекаєте півгодини евакуаційний транспорт або швидку, яка застрягла у натовпі зівак.

ЗВ’ЯЗОК ТА КООРДИНАЦІЯ ДІЙ –НАШЕ ВСЕ!

Підготовка індивідуального захисту та евакуаційного спорядження коментарів не потребує. Якщо Ви не подумали, з чим будете працювати ДО виїзду на місце події, то частина рішень Вам недоступна, частина дуже затратна фізично, а частина небезпечна саме для вас, якщо, наприклад, ви забули медичні рукавички.

Фіксація голови потерпілого – за можливості, а голосовий контакт з пораненим при перенесенні для моніторингу динаміки його стану обов’язковий.

ВАЖЛИВО! Якщо немає необхідного спорядження для переносу та зігрівання постраждалого, озирніться навколо, можливо, ви зробите заміну з підручних засобів.

ВАЖЛИВО! Дивитися на обличчя постраждалого, розмовляти з ним, заспокоювати його. Дивитися навкруги, можливо, стало зле близькій людині постраждалого або комусь зі спостерігачів і вони теж потребують вашої допомоги; можливо, ситуація різко змінилася та з’явилася нова загроза; і РОЗПОДІЛИТИ У КОМАНДІ, ХТО КУДИ ДИВИТЬСЯ!

Друга частина евакуаційних робіт – евакуація медиками. Пам’ятаємо про те, що:

1. передача постраждалих в евакуаційний транспорт робиться у безпечній зоні;

2. місце передачі забезпечуємо охоронним периметром (за можливості);

3. на ношах поранених носимо ногами вперед, в машину загружаємо головою вперед;

4. постраждалий фіксується (закріплюється) на ношах;

5. постраждалий зігрітий (укутаний) на ношах. ВАЖЛИВО! Обличчя – відкрите!

6. передаємо супровідну документацію – карту постраждалого.

робота при ДТП

ВАЖЛИВО! НЕ ДІСТАВАЙТЕ ЛЮДЕЙ З ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ, за винятком ситуацій, коли знаходження в транспортному засобі веде до прямої загрози життю.

Приклад: машина горить, хитається над прірвою, застрягла по середині залізнодорожнього переїзду, або потерпілий не дихає і ви не можете провести СЛР в автомобілі, і т.д.

Порядок наших дій у звичайній ситуації ДТП з постраждалими у транспортному засобі.

При ДТП у всіх постраждалих підозрюємо травму шиї.

1. Робимо зону умовно безпечною: виставляємо попереджувальні знаки на проїжджій частині та прикриваємось своїм транспортним засобом.

2. Одягаємо рукавички та світловідбиваючі жилети, готуємо шийні коміри та ноші.

3. Встановлюємо голосовий контакт; просимо не рухати головою, зберігати нерухомість та спокій; питаємо, скільки було людей у транспортному засобі. Можливо, когось викинуло назовні.

4. Вимикаємо запалення, ставимо автомобіль на стоянкове гальмо, за можливості знімаємо клеми.

5. Викликаємо швидку та рятівників МНС із зазначенням точної кількості постраждалих та характеру травм.

6. Фіксуємо шиї постраждалих за допомогою шийних комірів або рук прямо в автомобілі, а напарник контролює безпеку.

7. Тримаємо голосовий контакт, щоб підтримати постраждалих, та визначаємо їх пошкодження візуально та з відповідей для передачі лікарям швидкої, заповняємо карти постраждалих.

Порядок наших дій при ДТП з постраждалими лише у транспортному засобі у НАДЗВИЧАЙНІЙ ситуації, коли є пряма загроза життю потерпілих. Приклад: транспортний засіб в небезпечній зоні або надання допомоги в автомобілі неможливе.

1. Робимо зону умовно безпечною: виставляємо попереджувальні знаки на проїжджій частині, прикриваємося своїм транспортним засобом.

2. Одягаємо рукавички та світловідбиваючі жилети, готуємо шийні коміри та жорсткі ноші-щити.

3. Встановлюємо голосовий контакт, просимо не рухати головою, залишатися нерухомими, зберігати спокій, запитуємо скільки було людей у транспортному засобі.

4. Викликаємо швидку та рятівників МНС із зазначенням кількості постраждалих та характеру травм.

5. Вимикаємо запалення, ставимо на стоянкове гальмо. Звільняємо ноги постраждалих, зрізуємо ремені безпеки.

6. Витягуємо постраждалих, за можливості фіксуючи їм шийний відділ.

7. Відносимо у безпечну зону, надіваємо шийний комірець.

8. Робимо первинний огляд та надаємо допомогу за алгоритмом.

9. Зігріваємо (укутуємо) постраждалого.

10. Заповнюємо карту постраждалого.

11. Передаємо постраждалого з картою постраждалого лікарям.

ТРАВМА ХРЕБТА

Групи ризику та підозри на травму хребта: водій, вода, висота, вибух, висельник, враження струмом.

Симптоми: поколювання, затерпання або втрата чутливості в кінцівках, деформація хребта при огляді, біль в травмованій ділянці.

Допомога:

• оцінка стану за алгоритмом САВС;

• перевіряємо дихання;

• фіксуємо шийний відділ хребта;

• без необхідності не рухаємо потерпілого;

• для транспортування використовуємо жорсткий щит.

До перекладання на жорсткий щит рекомендується залучати 4 людини для надійної фіксації і рівномірного перевороту тіла.

• Перший (командир) фіксує голову.

• Другий тримає за плече і таз.

• Третій – за поясницю та стегно.

• Четвертий після перевороту підсуває дошку на яку перевертають потерпілого.

МАСОВА ТРАВМА

Випадки, у яких потерпілих більше 2-х, вимагають чіткого порядку дій та визначення пріоритетності надання допомоги.

Існують основні правила, яких варто дотримуватися при роботі з масовою травмою.

• Працюй за алгоритмом. Необхідно зупинити критичні кровотечі, забезпечити прохідність дихальних шляхів, оцінити стан пораненого та перейти до наступного, адже якщо заглиблюватись в надання допомоги одному, можуть загинути кілька потерпілих, які не дочекались Вашої допомоги.

• Рухайся швидко. Первинне сортування і оцінку стану здійснюй на основі стану свідомості, наявності кровотечі та ефективності дихання. Оптимальний час роботи з одним постраждалим – 30 секунд.

• Не повертайся і не починай огляд, поки не завершиш сортування усіх постраждалих.

• Найдосвідченіший повинен керувати роботою на місці події незалежно від звання та спеціальності.

• Попереднє планування. Склади план дій на випадок виникнення масової травми (відповідальні, функції та взаємодія, правила евакуації та надання допомоги, схеми зв’язку і т. д.).

АЛГОРИТМ ДІЙ У ВИПАДКУ МАСОВОЇ ТРАВМИ