Первинна домедична допомога

Мета: навчити слухачів ефективно рятувати життя потерпілих на догоспітальному етапі.

Вступ

Працівники поліції зобов’язані надати потерпілому першу домедичну допомогу або організувати її надання. Лише за умови, що біля потерпілого знаходяться спеціалісти швидкої допомоги, полісмен може перейти до виконання інших завдань.

Хороший полісмен – живий полісмен. Не завжди надання допомоги є хорошою тактикою дій. Пам’ятай про особисту безпеку. Тактика, спецзасоби, рукавички, алгоритм дій. Пріоритет №1 – це виконання завдання та нейтралізація загрози для унеможливлення подальших жертв.

На жаль, не завжди швидка може ефективно надати допомогу потерпілому, адже основні небезпечні стани вимагають оперативної реакції та термінової допомоги табельними чи підручними засобами за лічені хвилини.

Для ефективного надання домедичної допомоги використовують алгоритм, який розкриває критичність залежності часу від механізмів травми.

• С (critical bleeding) Критична кровотеча

• A (airways) Дихальні шляхи

• B (breathing) Дихання (травма грудної клітки)

• C (circulation) Циркуляція, шок та травми

Виклик швидкої здійснюється за наступним списком:

• ЩО трапилось (ДТП, вибух, падіння, утоплення тощо)

• ДЕ місце події з точними орієнтирами

• СКІЛЬКИ потерпілих

• ЯКІ потерпілі і яка їм надана допомога

Диспеччер першим кладе слухавку!

Підхід до потерпілого та перевірка свідомості за алгоритмом РЕГБІ:

Р еакція

Голос

Біль

Інертний

Під час роботи на місці події завжди варто керуватися алгоритмами дій, щоб ефективніше і правильніше надати допомогу потерпілим.

Якщо Ви прибули на місце події з одним потерпілим, який, можливо, потребує Вашої допомоги, завжди допомогу надає один поліцейський, інший відповідає за безпеку напарника, адже в роботі поліцейського тактична ситуація важливіше медичної.

Часто інформацію про подію чи характер травми можна отримати від свідків та перехожих, тому варто встановити деталі (обставини, характер травми, час, додаткові деталі, що можуть бути корисними для надання допомоги).

Оцініть місце події, чи нічого нам не загрожує, що могло зашкодити потерпілому, чи не зашкодить це Вам. Зверніть увагу на положення потерпілого, одразу візуально оцініть характер пошкоджень та наявність критичної кровотечі.

Підходити рекомендується з голови, пам’ятаючи про безпеку, Ваша зброя повинна бути поза межами досяжності для потерпілого.

Спочатку перевірте, чи потерпілий при свідомості і чи реагує на Вас. Це можна зробити за допомогою простих запитань:

– Що з Вами трапилося? – Вам потрібна допомога?

Ближче до потерпілого голосно перепитайте, чи з ним все гаразд, оцінюючи, чи він реагує на різкий голос.

Після цього ближньою до себе рукою перевірте чутливість до болю натисканням між 1 і 2 пальцем руки потерпілого або стисканням трапеції.

Якщо він не реагує, то він без свідомості або інертний.

Дальньою рукою убезпечте себе від можливої агресії.

У ІНЕРТНОЇ ЛЮДИНИ ЗАВЖДИ ПЕРЕВІРЯЄМО НАЯВНІСТЬ ДИХАННЯ.

Якщо потерпілий непритомний, а тактична ситуація не дозволяє почати надання домедичної допомоги, потерпілого слід перевернути на бік.

ОГЛЯД ПОТЕРПІЛОГО

Огляд проводиться з метою виявлення небезпечних для життя станів, які можна попередити та які можуть призвести до смерті ще до приїзду швидкої.

Власне весь огляд і відбувається за алгоритмом САВС.

Обов’язково перед роботою з потерпілим необхідно одягти медичні рукавички.

(С) КРИТИЧНА КРОВОТЕЧА

Ще в момент підходу до потерпілого слід звертати увагу на наявність критичної кровотечі з кінцівок чи шиї.

Ознаками можуть бути:

1. пульсуюча або швидко витікаюча кров з рани:

2. пляма на одязі, що швидко розповзається;

3. калюжа крові навколо потерпілого;

4. ампутація чи відрив кінцівки.

За наявності будь-якої ознаки в області кінцівок необхідно затиснути місце поранення, щоб виграти час, поки буде підготовлений джгут для накладання, та накласти джгут. Якщо місце поранення не дозволяє накласти джгут, тоді застосуйте тиск до приїзду швидкої.

Джгут є єдиним засобом, який використовується в небезпечній зоні.

Для зупинки критичної кровотечі за звичай використовуються три типи джгутів: джгут турнікет, гумовий джгут, імпровізований джгут.

Накладання турнікету

• Турнікет накладається ТІЛЬКИ на кінцівки та лише в чотирьох точках (максимально високо на стегні та на плечі).

• Просуньте кінцівку через петлю стрічки-липучки джгута або обгорніть стрічку-липучку навколо кінцівки та просуньте знову через пряжку.

• Розмістіть джгут максимально вище рани кінцівки.

• Затягніть вільний кінець стрічки-липучки та надійно приклейте його до липучки (якщо накладаєте на поранення руки).

• Якщо джгут накладається на поранення ноги, слід просунути стрічку крізь обидва отвори пряжки та приклеїти до решти джгута. Це не дозволить джгуту розпуститися при закручуванні.

• Закручуйте закрутку до тих пір, поки кровотеча не зупиниться. Якщо тактична ситуація дозволяє, переконайтеся, що дистальний пульс вже невідчутний.

• Запишіть, коли було накладено джгут.

• Закріпіть закрутку у ріжках-фіксаторах.

• Для більшої надійності (та завжди перед перевезенням пораненого) закріпіть закрутку білою стрічкою-фіксатором. При тонших кінцівках, просуньте стрічку крізь ріжки і також закріпіть її під стрічкою-фіксатором.

• Закрийте рану гемостатичним бинтом та стискуючою пов’язкою.

• Пацієнта слід перевозити для основного лікування з урахуванням тактичної ситуації та відповідно до правил тактичної допомоги пораненим.

НАКЛАДАННЯ ГУМОВОГО ДЖГУТА

• Шкіра під джгутом повинна бути захищена одягом.

• Перший тур максимально розтягують і накладають зсередини на зовні.

• Наступними турами «черепашкою» обвивають кінцівку.

• Фіксують джгут простим вузлом.

• Слід обов’язково записувати час накладання.

• Закрийте рану гемостатичним бинтом та стискуючою пов’язкою.

• Іммобілізуйте травмовану кінцівку.

• Пацієнта слід перевозити для основного лікування залежно від тактичної ситуації та відповідно до правил тактичної допомоги пораненим.

НАКЛАДАННЯ ІМПРОВІЗОВАНОГО ДЖГУТА

• Намагайтесь відтворити принцип роботи турнікету.

• Замість петлі турнікету використовуйте довгий шматок тканини.

• Обкрутіть двічі довкола кінцівки та зав’яжіть.

• В зовнішнє кільце вставте якийсь міцний предмет в якості закрутки.

• Прокрутіть закрутку максимально сильно.

• Зафіксуйте закрутку кінцями тканини.

(А) ДИХАЛЬНІ ШЛЯХИ

Якщо потерпілий говорить або знаходиться в свідомості та адекватному стані, значить, можна вважати, що дихальні шляхи в нього відкриті.

Якщо потерпілий непритомний, обережно відкрийте рот та огляньте ротову порожнину на наявність сторонніх тіл, крові, слизу, блювотних мас.

Схиліть голову на бік та вивчіть вміст ротової порожнини за допомогою бинта чи тканини одягу потерпілого.

Увага!!! Для захисту пальців від прикушування варто затиснути щоку потерпілого в нього між зубами або використати якусь тканину.

Для власне відкриття дихальних шляхів потрібно виконати прийом Сафара, а саме: закинути голову назад, відкрити рот і вивести нижню щелепу.

Така маніпуляція дозволяє закрити стравохід, підняти корінь язика та відкрити трахею, що дає можливість дихати потерпілому та почути наявність його самостійного дихання.

УВАГА!!! Не рухаємо голову за правилом трьох «В»: водій (дорожньо-транспортна пригода), вода (пірнальники), висота (падіння з висоти, вибух).

(B) ДИХАННЯ

Тримаючи одну руку на лобі потерпілого, щоб уникнути розпрямлення закинутої голови, іншу руку покладіть на мечоподібний відросток або на сонячне сплетення та нахиліться вухом до обличчя потерпілого.

О цініть ефективність дихання протягом 10 секунд.

Прийом називається «Бачу, чую, відчуваю»:

• бачите рухи руки і грудної клітки;

• чуєте дихання вухом;

• відчуваєте дихання щокою.

Рекомендовано рахувати до десяти через слово (500-1, 500-2, 500-3, …), щоб не збитися з рахунку кількості дихальних рухів потерпілого.

Норма дихання у непритомного становить від 2 до 5 за 10 секунд.

1. Якщо Ви отримали 1, це вважається похибкою або неефективним диханням та прирівнюється до відсутності дихання. Такий результат потребує повторної перевірки та за тактичної можливості вимагає початку реанімаційних процедур.

2. Якщо Ви отримали результат в межах 2-5, це вважається нормальним диханням, що скоріше за все виключатиме наявність критичних станів для організму (кровотеча, пневмоторакс) і за умови наявності кількох потерпілих знижує пріоритетність надання допомоги такому потерпілому в даний час. Тому ми просто перевертаємо його в безпечне стабільне положення та спостерігаємо.

3. Якщо Ви отримали частоту дихання більше 5 за 10 секунд, це означає наявність небезпечних для життя станів і може свідчити про травму грудної клітки, розвиток напруженого пневмотораксу, приховану або внутрішню кровотечу. Даний варіант зобов’язує негайно перейти до повного первинного огляду та провести пошук ознак пневмотораксу чи кровотеч, які ми одразу не виявили.

4. У притомних потерпілих запитуємо «Що з Вами трапилося?», «Де болить?» та «Яке пошкодження отримали?». Це дозволить правильно оцінити ступінь загрози, характер травми та швидко надати домедичну допомогу.