Злочини проти здоров’я
Тілесне ушкодження – протиправне умисне або необережне заподіяння шкоди здоров’ю іншої людини, що виявляється у порушенні анатомічної цілісності або фізичної функції органів і тканин тіла людини.
КК розрізняє тілесні ушкодження трьох ступенів:
Тяжкі (ст. ст. 121, 123, 124, 128 КК);
середньої тяжкості(ст. ст. 122, 128 КК);
легкі ( ст. 125 КК).
Характер і ступінь тілесних ушкоджень на практиці визначаються за результатами судово-медичної експертизи, на підставі Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ від 17 січня 1995 р. №6 та відповідних положень КК (ст. 121, 122, 123, 124, 125 і 128).
Не є тілесними ушкодженнями (ст. 126 КК):
удар – одноразовий різкий вплив на тіло людини за допомогою певного предмета або частини тіла (руки, ноги, голови), що завдає фізичного болю;
побої – багаторазове (два та більше разів) завдання ударів по тілу потерпілого, що не спричинило тілесних ушкоджень;
інші насильницькі дії – фізичний вплив на людину (крім удару та побоїв), який викликає болісні відчуття (наприклад, викручування кінцівок, защемлення різних частин тіла будь-якими пристроями, виривання волосся, тощо), однак не спричиняє тілесних ушкоджень;
Об’єктивна сторона тілесних ушкоджень:
1) діяння – протиправний вплив на організм іншої людини;
2) наслідки – настання тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості;
3) причинний зв’язок між указаним діянням і наслідками.
Злочини, пов‘язані з заподіянням тілесних ушкоджень є закінченими з моменту настання у потерпілої особи відповідного ступеня ушкоджень.
∆ Наприклад: Від удару (дія) рукою в обличчя потерпілої особи можуть настати різні наслідки, зокрема: фізичний біль (ст.126 КК), синець, який висновком експертизи відноситься до легкого тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 125 КК), забій головного мозку, який висновком експертизи відноситься до середньої тяжкості тілесного ушкодження (ст. 122 КК), втрата зору на обидва ока, що висновком експертизи відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (ст. 121 КК)
Таблиця 3:
Також, небезпечними для життя є ушкодження (ст. 121 КК), що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю.
∆ Наприклад: проникаючі поранення черепа, грудної клітки, черевної порожнини (зокрема й без ушкодження внутрішніх органів) відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність за «Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження» (ст. 128 КК). За необережне легке тілесне ушкодження кримінальна відповідальність не настає.
Залишення в небезпеці (ст. 135 КК)
Потерпілий — особа, яка перебуває в небезпечному для життя стані та позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану.
Злочин закінчений з моменту ненадання допомоги (залишення в небезпеці) незалежно від того, чи настали тяжкі наслідки, чи ні.
Небезпека такої бездіяльності підвищується, якщо особа сама поставила іншу особу в небезпечний для життя стан, або причетна до події, у якій особа опинилась в небезпечному для життя стані.
Людина може опинитись у небезпечному для життя стані через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану – сп’яніння, приступ хвороби, дії стихійних сил природи, перевтома тощо; не має значення, внаслідок чого людина опинилася в небезпечному для життя стані, тобто коли вона сама, без допомоги іншої людини, не може вийти з такого стану.
Обов’язок піклуватися про цю особу може випливати:
1) із закону або інших нормативних актів. Так, батьки зобов’язані піклуватися про дітей, а діти – про батьків;
2) із шлюбно-сімейних відносин, коли чоловік повинен піклуватися про дружину, і навпаки;
3) із характеру професії (пожежники, працівники поліції, рятівники на воді тощо);
із договору (керівник туристичної групи, тренер);
коли особа своїми діями поставила іншу особу в небезпечний для життя стан.
Крім обов’язку особа повинна мати можливість надати допомогу. Якщо особа через фізичну неспроможність (наприклад, не може врятувати людину, яка тоне на воді, тому що не вміє плавати) або тому, що сама знаходиться в безпорадному стані чи з інших причин не може надати допомогу, то кримінальна відповідальність не настає.
Не має значення, що хтось інший надав допомогу залишеному в небезпеці.
∆ Наприклад: Гр. А. порушив правила дорожнього руху, здійснив наїзд на пішохода, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження. З місця пригоди зник, залишивши потерпілого на узбіччі дороги без допомоги. Дії гр-на А. слід кваліфікувати за ст.ст. 286 і 135 КК.
Ненаданням допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ст. 136 КК)
На відміну від злочину передбаченого ст. 135 КК, у ст. 136 КК – суб’єктом злочину є особа, на якій не лежить спеціальний обов'язок піклуватися про потерпілого і яка не поставила його своїми діями в небезпечний для життя стан.
З об'єктивної сторони злочин виражається лише в бездіяльності (невтручанні), за якої особа не надає допомоги потерпілому, який опинився в небезпечному для життя стані, внаслідок небезпеки, яка виникла не через поведінку винного.
Це полягає в:
а) ненаданні допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, коли винний міг це зробити;
∆ Наприклад: якщо той, хто вміє добре плавати, не надає допомоги тому, хто тоне в річці.
б) або неповідомленні про такий стан потерпілого належним установам або особам;
∆ Наприклад: той хто не вміє плавати, не повідомляє про людину, яка тоне, спортсменам-плавцям, які знаходяться поруч.
в) та спричиненні внаслідок ненадання допомоги або неповідомлення тяжких тілесних ушкоджень (ч. 1) або смерті (ч. 3).
Відповідальність за бездіяльність виключається, якщо особа не мала можливості надати допомогу або була позбавлена можливості повідомити про тяжкий стан потерпілого іншим особам або установам.
Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи
Зґвалтування (ст. 152 КК) – це статеві зносини, пов’язані з ігноруванням волі потерпілої особи, тобто такі, що обов’язково поєднуються із:
застосуванням фізичного насильства;
погрозою його застосування;
використанням безпорадного стану потерпілої особи.
∆ Наприклад: гр. К., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, завів свою знайому Б. в паркову зону. Де, погрожуючи ножем, вступив із нею в статеві зносини поза її волею. При цьому, гр. Б. опору не чинила, побоюючись за власне життя.
Зґвалтування є закінченим злочином із моменту початку насильницьких статевих зносин незалежно від моменту завершення самого статевого акту.
Не є зґвалтуванням статеві зносини за згодою, але шляхом введення особи в оману чи зловживання довірою (освідчення у коханні, обіцянка укласти шлюб, обіцянка сплатити потім за сексуальні послуги тощо).