Виконання наказу або розпорядження (ст. 41 кк)

Особа, яка одержала законний наказ, зобов’язана його виконати. Виконання законного наказу – юридичний обов’язок певних категорій осіб. Відмова від виконання наказу, його невиконання, або неналежне виконання є правопорушенням, у тому числі і злочином.

Термін «наказ» та «розпорядження» фактично є синонімами.

Виконання законного наказу, як обставина, що виключає злочинність діяння, – це правомірне заподіяння шкоди суспільним інтересам особою, яка виконала такий наказ.

Законний наказ – такий, що відданий уповноваженою особою в належному порядку та в межах її повноважень. Не повинен суперечити чинному законодавству та порушувати конституційні права та свободи людини і громадянина.

Шкода, що заподіюється охоронюваним інтересам при виконанні наказу не може бути безмежною. Її межі та час визначаються змістом даного наказу. Заподіяння шкоди в цих межах і визнається правомірним.

Перевищенням меж заподіяння шкоди при виконанні законного наказу свідчить про так званий ексцес виконання наказу.

∆ Наприклад: За заподіяння явно надмірної шкоди, ніж передбачалось наказом, особа буде підлягати кримінальній відповідальності за той злочин, який вона фактично вчинила.

Явно злочинний наказ – тобто такий, який наказує вчинити злочин.

Особа, яка відмовилась виконувати явно злочинний наказ, не підлягає кримінальній відповідальності за його невиконання. Особа, яка виконала злочинний наказ, але не усвідомлювала і не могла усвідомлювати його злочинність, не підлягає кримінальній відповідальності. У цьому випадку особа, яка виконала такий наказ, виступає своєрідними знаряддям в руках того, хто видав злочинний наказ. В таких випадках відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ. При чому така особа вважається виконавцем, зазначеного в наказі злочину.

Особа, яка виконала злочинний наказ, підлягає кримінальній відповідальності, як і особа, що віддала такий наказ.

Тема №3. Злочини проти життя, здоров’я, волі, честі та гідності особи, її статевої свободи та статевої недоторканості Злочини проти життя

Вбивство – це протиправне умисне або необережне заподіяння смерті іншій людині.

Види умисних вбивств (за ступенем суспільної небезпеки):

• загальний склад (просте) (ч. 1 ст. 115 КК), яке сталося:

• під час обопільної сварки чи бійки;

• з помсти;

• ревнощів;

• зі співчуття до потерпілого;

• на прохання чи за згодою потерпілого;

• або з інших особистих стосунків.

• кваліфікований склад (ч. 2 ст. 115 КК) за ознаками: двох або більше осіб; малолітньої дитини; вчинене з особливою жорстокістю; з корисливих мотивів; поєднане із зґвалтуванням; вчинене на замовлення тощо. Умисне вбивство за обтяжуючих обставин кваліфікується за ч. 2 ст. 115 КК, якщо встановлено хоча б одну з ознак, передбачених у пунктах 1–14 ч. 2 ст. 115 КК (цей перелік є вичерпним).

• привілейовані (пільгові) склади (ст. 116–118 КК):

• Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК) - вбивству має передувати протизаконне насильство, систематичне знущання чи тяжка образа з боку потерпі­лого.

• Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК);

• Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК) - умисне вбивство нападника з метою захисту суспільних інтересів, яке пов’язане з перевищенням меж необхідної або уявної оборони. Тобто, коли явна та очевидна невідповідність захисту(спричинення смерті) небезпечності посягання. Така сама умова притаманна і у разі умисного вбивства при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця. Детальніше див. ст.ст.36-43 КК.

Об’єктивна сторона вбивства:

1) діяння – посягання на життя іншої особи, спрямоване на порушення функцій чи анатомічної цілісності життєво важливих органів іншої людини;

2) наслідки – біологічна смерть потерпілого;

3) причинний зв’язок між указаним діянням і наслідками.

Вбивство є закінченим з моменту настання біологічної смерті особи (смерті мозку).

Погроза вбивством (ст. 129 КК) – визнається злочином, якщо були реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози (агресивна поведінка винного, демонстрація зброї або предметів, що можуть бути використані винним для заподіяння смерті потерпілому тощо).