- •Глава 1.
- •§ 1. Поняття спадкового права та спадкування
- •§ 2. Склад спадщини
- •§ 3. Відкриття спадщини
- •§ 4. Час відкриття спадщини
- •§ 5. Місце відкриття спадщини
- •§ 6. Правовий статус спадкодавця та спадкоємців
- •§ 7. Усунення від права на спадкування
- •Глава 2.
- •§ 1. Спадкування права на земельну ділянку
- •§ 2. Спадкування частки у праві спільної сумісної власності
- •§ 3. Спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі)
- •§ 4. Спадкування права інтелектуальної власності
- •§ 5. Спадкування частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю
- •Глава 3.
- •§ 1. Поняття заповіту та його правова природа
- •§ 2. Форма заповіту. Порядок посвідчення заповіту
- •§ 3. Зміст заповіту
- •§ 4. Заповідальний відказ
- •§ 5. Заповідальне покладення
- •§ 6. Обов'язкова частка у спадщині
- •§ 7. Заповіт з умовою
- •§ 8. Заповіт подружжя
- •§ 9. Секретний заповіт
- •§ 10. Тлумачення заповіту
- •Глава 4.
- •§ 1. Поняття спадкування за законом. Черговість спадкування за законом
- •§ 2. Зміна черговості одержання права на спадкування
- •§ 3. Перша черга спадкоємців за законом
- •§ 4. Друга черга спадкоємців за законом
- •§ 5. Третя черга спадкоємців за законом
- •§ 6. Четверта черга спадкоємців за законом
- •§ 7. П'ята черга спадкоємців за законом
- •§ 8. Спадкування за правом представлення
- •Глава 5.
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика прийняття спадщини
- •§ 2. Способи прийняття спадщини
- •§ 3. Строки для прийняття спадщини
- •§ 4. Відмова від прийняття спадщини
- •§ 5. Відкликання відмови від прийняття спадщини. Визнання відмови від прийняття спадщини недійсною
- •§ 6. Спадкова трансмісія
- •§ 7. Відумерлість спадщини
- •§ 8. Відповідальність спадкоємців по боргах спадкодавця
- •§ 9. Охорона спадкового майна
- •Глава 5- Здійснення права на спадкування
- •10. Управління спадщиною. Договір на управління спадщиною
- •Глава 6.
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика виконання заповіту
- •§ 2. Юридична природа відносин з виконання заповіту
- •§ 3. Виконавець заповіту
- •§ 4. Повноваження виконавця заповіту
- •§ 5. Право виконавця заповіту на плату за виконання своїх повноважень та на відшкодування витрат, пов'язаних з цим
- •§ 6. Підстави припинення правовідносин з виконання заповіту
- •Глава 7.
- •§ 1. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину
- •§ 2. Прирощення спадкових часток
- •§ 3. Оподаткування спадщини
- •Глава 8.
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика спадкового договору
- •§ 2. Юридична характеристика, форма спадкового договору
- •§ 3. Сторони та предмет спадкового договору
- •§ 4. Розірвання спадкового договору
- •Додатки
- •II. Спадкування за законом
- •1. Спадкування права на земельну ділянку
- •2. Спадкування транспортного засобу, виданого інваліду управлінням соціального захисту
- •3. Спадкування права інтелектуальної власності
- •4.Спадкування корпоративних прав
- •5. Спадкування майна після смерті реабілітованих громадян
- •6. Особливості спадкування майна, обтяженого боргом
§ 2. Спадкування частки у праві спільної сумісної власності
Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Як випливає зі ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності.
Існують два види спільної власності - спільна часткова та спільна сумісна.
Спільна сумісна власність - це власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності (ч. 1 ст. 368 ЦК України). Цією ознакою вона відрізняється від спільної часткової власності, де частки кожного із співвласників визначені.
Підставами встановлення спільної сумісної власності є: укладення шлюбу; спільна праця за спільні грошові кошти членів сім'ї (ч. 3,4 ст. 368 ЦК України); передача майна у спільну сумісну власність наймача та членів його сім'ї у процесі приватизації державного житлового фонду (ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Особливість спадкування частки у праві спільної сумісної власності встановлена у п. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Так, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні. В тому ж разі, якщо у спільному майні подружжя правовстановлювальний документ на таке майно оформлений на того із подружжя, що є живим, нотаріус вимагає його (її) письмову згоду на виділ на ім'я померлого його частки в спільному майні.
При визначенні розміру частки у праві спільної сумісної власності підлягає застосуванню ст. 370 ЦК України, відповідно до якої у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників є рівними, якщо інше не встановлене домовленістю між ними, законом або рішенням суду. В доповнення до цього Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця (п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7). Хоча нотаріальна практика у більшості випадків все ж таки тяжіє до необхідності при оформленні спадкових прав спершу визначати частку спадкодавця у спільній сумісній власності в судовому порядку.
/., П. та Р. звернулися до Ленінського районного суду м. Полтави з позовом до Полтавської територіальної громади, ПП «Інвентаризатор» про визначення часток у праві спільної сумісної власності. Позивачі посилались на те, що їм та спадкодавцю - Г. належить на праві спільної сумісної власності квартира у м. Полтава. Після смерті Г. відкрилася спадщина, проте вони не можуть отримати свідоцтво про спадщину в зв'язку з тим, що не визначені частки у квартирі. Тому просять суд визначити частки у квартирі.
Рішенням Ленінського районного судум. Полтави від 11.01.2010р. позов задоволено на тій підставі, що після смерті спадкодавця спадкоємці не мають можливості отримати свідоцтво про спадщину, оскільки не визначені частки у спільній сумісній власності^
В порядку ч. 2 ст. 1226 ЦК України суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. Практично це означає, що спадкодавець може просто вказати в заповіті, що він заповідає належне йому майно певній особі. Конкретний розмір частки у цьому випадку визначатиметься вже після відкриття спадщини.