§ 4. Розірвання спадкового договору

Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Крім того, спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача (ст. 1308 ЦК України).

Ініціювати розірвання спадкового договору в суді можуть лише від-чужувач або набувач. Інші особи, в тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору.

Так, рішенням Верховного Суду України від 23.12.2009 р. скасовані рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області та ухвала апеляційного суду Івано-Франківської області в частині задоволення позовних вимог про розірвання спадкового договору, укладеного П. із Л.

Судом встановлено, що у серпні 2008 року В. звернулася до суду з позовом до П. про розірвання спадкового договору. У позові зазначалося, що 04.09.2006 р. вона та її чоловік Л. уклали спадковий договір із П. Після цього Л. помер.

Посилаючись на те, що після смерті Л. у неї з П. виникли неприязні стосунки та він перестав виконувати своїобов *язки, передбачені спадковим договором, просила розірвати спадковий договір, укладений 04.09.2006 р.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області, позовні вимоги В. задоволено та вказаний спадковий договір розірвано.

У касаційній скарзі П. просить скасувати зазначені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги В., суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що П. істотно порушив умови спадкового договору, оскільки з моменту його укладення не виконував передбачених договором обов'язків щодо позивачки, усупереч тому, що умовами спадкового договору передбачено виконання набувачем розпоряджень обох відчужувачів.

Однак погодитися з такими висновками судів не можна.

Судом установлено, що 04.09.2006 р. В. та її чоловік, Я, уклали спадковий договір із П., відповідно до якого П. як набувач зобов'язувався виконувати розпорядження відчужувачів і в разі 'їхньоїсмерті набував право власності на квартиру, належну В. таЛ. на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до п. б зазначеного договору на П. покладалися такі обов'язки: забезпечення відчужувачів належними лікувальними засобами незалежно від їх вартості та лікування в лікувальних закладах; організація щотижня прогулянок на свіжому повітрі у приміській зоні; забезпечення щоденним харчуванням, а також готування їжі; надання побутових послуг (прання постільної білизни, послуги перукарні), прибирання у квартирі, дрібний ремонт квартири; оплата в установлені строки всіх комунальних послуг; у разі смерті відчужувачів їх поховання.

Згідно із ч. 1 ст. 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Проте задоволення такої вимоги можливе за умови пред'явлення її відчужувачем. Установлено, що Л. помер.

Ухвалюючи рішення про розірвання спадкового договору, суди на зазначені вимоги закону уваги не звернули та не врахували, що П. обов'язки, передбачені спадковим договором, відносно Л. виконав належним чином, на момент звернення до суду Л. помер, а тому заявлені позивачкою вимоги про розірвання спадкового договору подружжя підлягають задоволенню лише в частині домовленості П. із В., і дійшли необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог В. про розірвання спадкового договору.

За таких обставин, оскільки фактичні обставини справи судами встановлено повно, але неправильно застосовано матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині розірвання спадкового договору, укладеного П. із Л. відповідно до вимог ст. 341ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові¹.

Напроти, вимогу про визнання спадкового договору недійсним може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так і іншою заінтересованою особою, яка не є стороною цього договору. Однак права та охоронювані інтереси особи, що заявляє вимогу про визнання спадкового договору недійсним, мають бути порушені укладенням цього договору.

У разі смерті набувача спадковий договір вважається припиненим. У цьому випадку спадкоємці набувача мають право вимагати від відчужувача відшкодування витрат, яких вони зазнали при виконанні спадкового договору в тій частині зобов'язань, які були виконані набувачем до його смерті.

Якщо відповідно до спадкового договору набувач зобов'язаний був вчинити певні дії після смерті відчужувача, то у разі смерті набувача обов'язок вчинити ці дії переходить до його спадкоємців (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7).

Наведеними у ст. 1308 ЦК України випадками підстави припинення спадкового договору не вичерпуються. Вказані у ст. 1308 ЦК України спеціальні підстави розірвання судом спадкового договору засновуються на вимозі тільки однієї сторони, тобто в даному випадку мова йде про відсутність згоди між набувачем та відчужувачем щодо припинення договірних відносин. За наявності ж згоди обох сторін спадковий договір може бути достроково розірваний на підставі загальних положень про зобов'язання (ст. 651 ЦК України). В цьому разі розірвання спадкового договору вчиняється у такій саме формі, що й укладення договору, тобто у письмовій формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням.