§ 2. Прирощення спадкових часток

Прирощення спадкових часток - процес збільшення часток спадкового майна одних спадкоємців за рахунок частки, що призначалася іншому спадкоємцю, який з тих чи інших причин вибуває з числа спадкоємців.

Прирощення спадкових частин - це перехід до інших спадкоємців частки у спадковому майні спадкоємця, який «відпав». Спадкоємець «відпадає» у разі:

неприйняття спадщини;

відмови від спадщини без вказівки, на чию користь здійснюється така відмова;

усунення спадкоємця від права на спадкування (негідний спадкоємець).

Слід враховувати положення ч. 4 ст. 1275 ЦК України про те, що у разі, якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну¹.

Скажімо, до спадкування закликаються три спадкоємці першої черги спадкоємців за законом -Д., В. та Л. Отже, кожен із спадкоємців має право на 1/3 спадкового майна.

Л. відмовляється від прийняття спадщини без вказівки, на чию користь здійснюється така відмова. А тому частка Л. (1/3) прирощується до часток інших спадкоємців -Д. та В. Після цього Д. та В. додатково отримують до своєї частки у спадщині по 1/6 частки Л. та набувають право на У2 частку спадщини кожний.

За правилом п. 208 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину. Тому спадкоємець, який висловив бажання прийняти спадщину, не може відмовитися від прирощення, оскільки воно стало для нього юридичною необхідністю як наслідок загального спадкування. У цьому разі застосовується загальне правило про неприпустимість ані часткового прийняття спадщини, ані часткової відмови від прийняття спадщини.

Прирощення не настає:

коли спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь інших осіб (ч. З ст. 1275 ЦК України);

коли було підпризначення спадкоємця, тобто коли заповідач передбачив можливість загибелі або відмови спадкоємця та зазначив іншогона цей випадок (ч. З ст. 1275 ЦК України);

спадкова трансмісія (ст. 1276 ЦК України).

Про прирощення спадкових частин може йти мова за наявності хоча б одного співспадкоємця. Якщо ж з тих чи інших причин співспадкоємця не виявиться, то може виникнути питання про визнання спадкової частки «відпавшего» спадкоємця відумерлою.

§ 3. Оподаткування спадщини

Отримання права власності в порядку спадкування пов'язане з певними матеріальними витратами, основні з яких зводяться до наступного.

Порядок оподаткування отримання доходу у вигляді спадщини передбачений ст. 13 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб»¹.

Закон з метою оподаткування поділяє об'єкти спадщини на:

а) об'єкт нерухомого майна;

б) об'єкт рухомого майна, зокрема: предмет антикваріату або витвір мистецтва; природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природногодорогоцінного каміння; будь-який транспортний засіб та приладдя до нього; інші види рухомого майна;

в) об'єкт комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісниймайновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею;

г) суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу;

д) кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Об'єкти спадщини оподатковуються:

•за нульовою ставкою податку до будь-якого об 'єкта спадщини при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення (членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так іїї чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (п. 1.20.4 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»),

•за 5 % ставкою податку до будь-якого об'єкта спадщини -

при отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення,

•за 15% ставкою податку до будь-якого об'єкта спадщини - при отриманні спадщини будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента (фізична особа-нерезидент - фізична особа, яка не є резидентом України). Фізична особа-резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Нотаріус зобов'язаний надіслати інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину податковому органу у строки, встановлені для податкового кварталу.

При отриманні спадщини у вигляді об'єктів рухомого та нерухомого майна, а також коштів особою, яка є інвалідом І групи або має статус дитини-сироти або дитини, яка позбавлена батьківського піклування, застосовується нульова ставка оподаткування до вартості такої власності.

Крім податку, спадкоємець, що приймає спадщину, повинен сплатити мито за вчинення нотаріальної дії. Зокрема, у ст. З Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито»¹ визначено, що за видачу свідоцтва про право на спадщину сплачується державне мито у розмірі 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Неоподатковуваний мінімум встановлено п. 22.5 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у розмірі 17 гривень. Якщо до спадкування закликають декілька спадкоємців, то при видачі свідоцтва про право на спадщину кожний з них має сплатити встановлену суму державного мита.

Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються громадяни за видачу їм свідоцтва про право на спадщину:

1 на майно осіб, які загинули при захисті СРСР і України, у зв'язку

3 виконанням інших державних чи громадських обов'язків або з виконанням обов'язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю, охорони власності громадян або колективної чи державної власності, а також осіб, які загинули або померли внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою;

на майно осіб, реабілітованих у встановленому порядку;

на жилий будинок, пай у житлово-будівельному кооперативі квартиру, що належала спадкодавцеві на праві приватної власності,якщо вони проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця;

на жилі будинки в сільській місцевості за умови, що ці громадяни постійно проживатимуть у цих будинках і працюватимуть у сільській місцевості;

на вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах, на страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винахід винаходи, корисні моделі, промислові зразки,топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та раціоналізаторські пропозиції;

на майно осіб фермерського господарства, якщо вони є членами цього господарства.