Глава 7.

ОФОРМЛЕННЯ ПРАВА НА СПАДЩИНУ

§ 1. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців.

Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

Для видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус встановлює: 1) факт смерті і час відкриття спадщини; 2) коло спадкоємців; 3) факт прийняття ними спадщини; 4) сукупність прав та обов'язків, що становлять спадкову масу.

Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів та відомостей. Статтею 42 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що вчинення нотаріальної дії, зокрема видача свідоцтва про право на спадщину, може бути відкладено з наступних підстав:

у разі витребування нотаріусом додаткових відомостей або до кументів від фізичних або юридичних осіб. Строк, на який у даному випадку відкладається вчинення нотаріальної дії, не може перевищувати одного місяця;

за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Якщо за цей строк від суду не буде одержано повідомлення про надходження заяви, свідоцтво про право на спадщину повинно бути видано;

Так, до Ставищенського районного суду Київської області звернулися Ф. та Б. з заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що Об. 11.2008 р. вони звернулися до Ставищенського районного суду Київської області з позовом до М. та Ставищенської селищної ради про визнання права власності та визнання права на спадщину за законом на спадкове майно, їхні батьки, Н.Л. та Н. В., перебували в зареєстрованому шлюбі. На праві спільної сумісної власності вони мали житловий будинок.

Після смерті 'їхньоїматері Н. В. в цьому будинку проживав лише батько, Н.Л., і він же відповідно до ст. 1268 ЦК У країн й фактично прийняв спадщину після матері - 1/2 будинку, який належав їм на праві спільної сумісної власності.

23.02.2008р. помер їх батько, Н.Л.,узв'язкуз чим відкрилася спадщина на вказаний будинок.

В передбачений законом строк вони звернулися до Ставищенської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після померлого Н. Л., маючи намір оформити спадщину в рівних частках між ними та братом М., який проживає в с. Розкішна Ставищенського району.

Від державного нотаріуса вони отримали повідомлення, що оскільки правовстановлювальний документ на зазначений будинок був виданий на ім'я 'їхньоїматері Н. В., то свідоцтво про право на спадщину на нього має бути видане на ім'я М. - їх (заявників) брата, а іншу частину успадковують спадкоємці батька, тобто вони, заявники, та їхній брат М., що, на їхню думку, є неправильним, адже вказаний будинок належав батькам на праві спільної сумісної власності і кожний мав право власності на 1/2 частину будинку. Крім того, їхній брат М. на день смерті матері і після її смерті у вказаному будинку не проживав і спадщини після її смерті не прийняв. В будинку на той час проживав лише їхній батько Н. Л.

За таких обставин заявники просили призупинити видачу свідоцтв про право на спадщину щодо спадкових справ Н.Л. та Н. В. до розгляду їх позовної заяви по суті.

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 12.11.2008 р. заборонено видачу свідоцтв про право на спадщину за спадковими справами Н.Л. та Н. В. до розгляду позовної заяви Ф. та Б. до М. та Ставищенської селищної ради про визнання права власності та визнання права на спадщину за законом по суті ';

- у разі необхідності отримати від заінтересованих осіб згоду на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про її прийняття згідно вимог ч. 2 ст. 1272 ЦК України.

Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця. У зв'язку з цим Верховний Суд України наголосив на тому, що відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7).

Відповідно до п. 206 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством, кожному з них окремо із визначенням прізвища, імені, по батькові та часток у спадщині інших спадкоємців. У кожному свідоцтві зазначається все спадкове майно і перелічуються всі спадкоємці та визначається частка спадщини спадкоємця, якому видається свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухомість (ст. 1297 ЦК України). У тому ж випадку, якщо спадщину на нерухоме майно прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

У разі, якщо свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом не всім спадкоємцям і не на все спадкове майно, у тексті його зазначається, яка частка спадщини залишається відкритою.

В порядку п. 209 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. За наявності спадкового договору нотаріус вимагає подання йому примірника цього договору, якщо з витягу з Єдиного реєстру не буде вбачатися предмет спадкового договору.

Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 1270, ст. 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Слід підкреслити встановлене п. 210 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України правило про те, що видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (секретним заповітом) оригінал чи дублікат заповіту (свідоцтва про оголошення секретного заповіту), поданий спадкоємцем, залишається у справах нотаріуса.

За бажанням спадкоємця до свідоцтва про право на спадщину за заповітом може бути додана нотаріально засвідчена копія (фотокопія) заповіту, (копія (фотокопія) свідоцтва про оголошення секретного заповіту або його дубліката.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, у тому числі наявності чи відсутності податкової застави та інших застав за даними відповідних реєстрів.

У разі наявності заборони, нотаріус повідомляє кредитора (відповідний орган державної податкової адміністрації) про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину. В тому випадку, якщо на згадане вище майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлювального документа, витяг з Реєстру прав власності, а в місцевостях, де інвентаризація не проводилась, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування.

У тому разі, коли правовстановлювальний документ на майно, що підлягає реєстрації, повертається спадкоємцеві (свідоцтво про реєстрацію чи технічний паспорт на автомототранспортний засіб, іншу самохідну машину або механізм, судновий білет чи свідоцтво, договір комерційної концесії тощо), нотаріус перевіряє документ, про що робить відмітку на заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину або на примірнику цього свідоцтва, який залишається у справах нотаріуса. Допускається приєднання до матеріалів спадкової справи засвідчених в установленому порядку фотокопій правовстановлювальних документів на майно, які повертаються спадкоємцям.

Свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад, щодо якого вкладник зробив розпорядження банку (фінансовій установі), а також на грошовий вклад, щодо якого відсутнє заповідальне розпорядження, після смерті вкладника видається нотаріусом спадкоємцям на загальних підставах (п. 220 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Свідоцтво про право на спадщину на страхову виплату (страхове відшкодування), щодо якого страхувальник не зробив спеціальної вказівки страховій установі, після смерті страхувальника видається спадкоємцям на загальних підставах. Якщо страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати у разі його смерті, свідоцтво про право на спадщину нотаріусом не видається.

Нотаріус роз'яснює спадкоємцям, що свідоцтво про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, має бути зареєстроване у відповідному органі. Нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні. Якщо у спільному майні подружжя правовстановлювальний документ на таке майно оформлений на того із подружжя, що є живим, нотаріус вимагає його (її) письмову згоду на виділ на ім'я померлого його частки в спільному майні.

Про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім'я малолітньої, неповнолітньої дитини або недієздатного спадкоємця чи спадкоємця, цивільна дієздатність якого обмежена, нотаріус повідомляє орган опіки і піклування за місцем проживання спадкоємця для охорони його майнових інтересів.

Спадкоємцям, які одержали свідоцтво про право на спадщину певної частини спадкового майна, у подальшому видаються наступні свідоцтва про право на спадщину інших частин спадкового майна, яке не перераховане в раніше виданому свідоцтві.

Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, за письмовою згодою між спадкоємцями спадщина підлягає перерозподілу. У цьому випадку нотаріус, після повернення попередніх свідоцтв, видає нові свідоцтва про право на спадщину. Нові свідоцтва про право на спадщину видаються нотаріусом також за рішенням суду про внесення змін до раніше виданих свідоцтв про право на спадщину або на підставі письмової згоди всіх спадкоємців про внесення змін до раніше виданих свідоцтв.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

А. звернулась до суду із позовом до Г., третя особа - Біляївська державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на спадкове майно, в якому просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, що розташований в с. Градениці Біляївського району Одеської області по вул. Леніна, 123, видане 27.04.2007р. Біляївською державною нотаріальною конторою на ім'я відповідачки Г. і визнати за А. право власності на вказаний будинок в порядку спадкування за заповітом.

Свої вимоги мотивувала тим, що 17.01.2003 р. померла її мати Н., після смерті якої залишилася спадщина: житловий будинок за вищевказаною адресою. На вказане майно мати склала на її ім'я заповіт, вона проживала в спадковому будинку до та після смерті матері та мешкає до сьогодні, доглядає за ним. В теперішній час їй стало відомо, що власником спадщини е її сестра Г. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Біляївською державною нотаріальною конторою. Вважає, що свідоцтво видано їй незаконно, а тому просить визнати за нею право власності на житловий будинок за заповітом.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11.05.2010 р. позов задоволено частково - свідоцтво про право на спадщину визнано недійсним. У частині визнання права власності на спадкове майно було відмовлено. При цьому суд виходив із такого. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 23 постанови № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом до державного нотаріуса не зверталась. Оскільки на день смерті спадкодавця вона проживала разом з ним, то вважається такою, що прийняла спадщину, а тому має можливість одержати свідоцтво про право на спадщину у державного нотаріуса⁷.