§ 6. Підстави припинення правовідносин з виконання заповіту

Підстави припинення правовідносин, що виникають при виконанні заповіту, слід розглядати з урахуванням розширення кола суб'єктів, які мають право призначати виконавця заповіту, встановленого ЦК України. Розширення кола таких суб'єктів фактично означає, що у разі смерті конкретної фізичної особи (ліквідації юридичної особи), виконавцем заповіту може бути призначена інша особа за умови її згоди взяти на себе обов'язки виконавця заповіту. Зазначене може виникати і у випадках відмови виконавця заповіту від здійснення своїх повноважень, обмеження його в цивільній дієздатності (визнання недієздатним) або усунення судом. Отже, вибуття із досліджуваних правовідносин конкретної особи - виконавця заповіту, автоматично не припиняє виконання заповідальних розпоряджень.

Підстави припинення правовідносин з виконання заповіту можна класифікувати на дві групи залежно від правових наслідків.

До першої групи таких підстав варто віднести: 1) повне здійснення волі спадкодавця, яка виражена в заповіті; 2) визнання судом заповіту повністю недійсним; 3) поява заповідача у випадку, коли спадщина відкрилася внаслідок оголошення особи померлою в порядку ст. 46 ЦК України.

У цих випадках відносини щодо виконання заповіту припиняються остаточно без можливості їх поновлення в майбутньому, а тому такі підстави є абсолютними.

До другої групи підстав припинення правовідносин з виконання заповіту належать такі юридичні факти: 1) смерть виконавця заповіту-фізичної особи (ліквідація виконавця заповіту-юридичної особи); 2) обмеження виконавця заповіту-фізичної особи в цивільній дієздатності (визнання недієздатним); 3) усунення виконавця заповіту від виконання ним своїх повноважень в судовому порядку; 4) добровільна відмова виконавця заповіту від здійснення своїх повноважень.

За наявності наведених підстав виконання заповідальних розпоряджень може бути поновлено шляхом призначення нового виконавця заповіту відповідно до ч. 2 ст. 1287, ч. З ст. 1287, ст. 1288 ЦК України. Зважаючи на можливість поновлення правовідносин з виконання заповіту після настання наведених вище юридичних фактів, такі підстави є відносними.

Закон окремо прописує таку підставу припинення відносин з виконання заповіту, як відмова виконавця заповіту від здійснення своїх повноважень. Так, згідно із ч. 1 ст. 1295 ЦК України, виконавець заповіту, незалежно від того, ким його було призначено, має право відмовитися від здійснення своїх повноважень.

Відмову виконавця заповіту від здійснення своїх повноважень слід розглядати як односторонню відмову від зобов'язання. До того ж, у разі укладення договору про виконання заповіту, вказана відмова є односторонньою відмовою від договору.

Враховуючи, що відповідно до ч. З ст. 1290 ЦК України повноваження виконавця заповіту посвідчуються документом, який видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини, а чинність цих повноважень припиняється нотаріусом за місцем відкриття спадщини за погодженням із спадкоємцями та відказоодержувачами (ч. 2 ст. 1294 ЦК України), повноваження виконавця заповіту припиняються не з моменту вчинення відмови від їх здійснення, а в момент припинення його повноважень нотаріусом. Вказане дає змогу дійти висновку про те, що відповідний договір вважається розірваним, а зобов'язання - припиненим в односторонньому порядку не з моменту волевиявлення виконавця заповіту, а з часу припинення повноважень зазначеного суб'єкта нотаріусом за місцем відкриття спадщини. В цьому і виявляється вплив правовідносин з виконання заповіту на зобов'язальні правовідносини.

Отже, відмова від зобов'язання (договору) не збігатиметься у часі з його припиненням (розірванням), і якщо для реалізації виконавцем заповіту права, закріпленого ст. 1295 ЦК України, достатньо волевиявлення останнього, то для розірвання договору про виконання заповіту (або припинення відповідного зобов'язання), крім волевиявлення у формі відмови, необхідною буде відповідна зустрічна дія нотаріуса.

Зважаючи на те, що в порядку ч. 2 ст. 1295 ЦК України виконавець заповіту зобов'язаний негайно повідомити спадкоємців, а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії, про відмову від здійснення своїх повноважень, така відмова можлива лише після відкриття спадщини. Такий висновок обумовлений тим, що особа, призначена виконавцем заповіту, не зобов'язана повідомляти про відмову від здійснення своїх повноважень самого ініціатора досліджуваних правовідносин - заповідача, оскільки в момент вчинення відмови виконавцем заповіту заповідача немає в живих.

Крім того, до відкриття спадщини особа не набуває статусу виконавця заповіту і, відповідно, не може відмовитися від повноважень виконавця заповіту, оскільки останні виникають з моменту отримання свідоцтва виконавця заповіту, тобто в будь-якому випадку після відкриття спадщини.

У разі відмови виконавця заповіту від здійснення своїх повноважень, за аналогією із ч. 4 ст. 1292 ЦК, він повинен одночасно надати звіт про фактичне виконання ним своїх повноважень, і на підставі поданого звіту може вирішуватися питання про часткову оплату виконавцеві заповіту за надані ним послуги. Тобто, за погодженням із спадкоємцями, виконавцеві заповіту може бути сплачена винагорода, пропорційна фактично вчиненим діям. Однак особа, відмовляючись від здійснення повноважень виконавця заповіту, за загальним правилом повинна втрачати право на плату за виконання своїх повноважень, навіть якщо таке право та конкретний розмір плати виконавцеві заповіту встановлений особисто заповідачем, і лише у виняткових випадках допустимо вирішувати питання про часткову оплату за умови згоди на це спадкоємців. Зазначене може виникати, зокрема, у разі вчинення виконавцем заповіту дій, що вимагають спеціальних навичок та знань, витрачання чималого часу тощо.

В той же час, відмова виконавця заповіту від здійснення своїх повноважень не позбавляє останнього права вимагати від спадкоємців відшкодування тих витрат, які були ним зроблені для охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту (ч. З ст. 1291 ЦК України). Відшкодуванню підлягають ті витрати, які були фактично понесені виконавцем заповіту до моменту припинення його повноважень.