§ 3. Виконавець заповіту

Відповідно до ч. 1 ст. 1286 ЦК України виконавцем заповіту може бути фізична особа з повною цивільною дієздатністю або юридична особа.

При цьому визначається коло осіб, які можуть стати виконавцями заповіту, а саме: по-перше, спадкоємці за заповітом (це випливає із ч. 2 ст. 1286 ЦК України - якщо заповіт складено на користь кількох осіб, виконання заповіту може бути доручено будь-кому з них) та, по-друге, особи, які не є спадкоємцями за заповітом (ч. З ст. 1286 ЦК України).

У разі призначення виконавцем заповіту фізичної особи основна вимога, що ставиться законом до останньої, - повна цивільна дієздатність, тобто мова йде про особу, яка досягла повноліття, а також про особу, яка до повноліття набула повну дієздатність, чи якій така дієздатність була надана на підставі ст. 35 ЦК України. Вказана стаття містить вичерпний перелік таких підстав: повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Крім цього, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. У цьому випадку фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця. В порядку, встановленому ч. 4 ст. 35 ЦК України, повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов'язки. Зважаючи на це, така особа може бути призначена виконавцем заповіту.

ЦК України встановлює у ст. 1286 право заповідача доручити виконання заповіту не тільки фізичній особі з повною цивільною дієздатністю, а й юридичній особі. Однак ЦК України та Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не містять жодних положень щодо цього.

Закон поділяє юридичні особи залежно від порядку їх створення на юридичні особи приватного і публічного права (ч. 2 ст. 81 ЦК України). Сутність цієї класифікації полягає в тому, що юридичні особи публічного права створюються незалежно від волі приватних осіб, як правило, для здійснення спеціальних функцій, не обумовлених їх участю в цивільному обороті *. Крім того, ЦК України встановлює порядок створення, організаційно-правові форми та правовий статус саме юридичних осіб приватного права. Порядок створення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється не ЦК, а Конституцією України та законом. У тих випадках, коли в ЦК України йдеться про участь юридичних осіб публічного права в цивільних відносинах, він містить застереження про те, що мова йде про інших учасників цивільних відносин, передбачених його ст. 2 (держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права). Такого застереження ст. 1286 ЦК України не містить.

З огляду на сказане, можна дійти висновку, що у разі призначення виконавцем заповіту юридичної особи покласти обов'язки виконавця заповіту можливо лише на юридичну особу приватного права.

Варто вказати ще на одну особливість юридичної особи - виконавця заповіту. У випадку призначення виконавцем заповіту юридичної особи, її повноваження припиняються крім підстав, встановлених ст. 1294 ЦК України, ще й шляхом ліквідації згідно зі статтями 110, 111 ЦК України та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»¹. У разі ж припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення, що зазначене, зокрема, в ч. 1 ст. 104 ЦК України, права та обов'язки цієї особи передаються іншим юридичним особам - правонаступникам. Тобто йдеться і про передачу обов'язків виконавця заповіту. Однак така передача обов'язків не позбавляє правонаступника права відмовитися від здійснення повноважень виконавця заповіту в порядку ст. 1295 ЦК України.