§ 8. Відповідальність спадкоємців по боргах спадкодавця

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування та суб'єктів спадкового процесу та випливає із суті універсального характеру спадкового правонаступництва. Для всіх спадкоємців, як за законом, так і за заповітом, існує однакова межа відповідальності за боргами спадщини.

В сучасних умовах значення інституту відповідальності спадкоємців по боргах спадкодавця значно зросло у зв'язку зі збільшенням обсягу зобов'язань у сфері майнових відносин, зокрема підприємницькій діяльності. Відтак, до спадкоємців переходять не тільки права, що належали спадкодавцю, а і його обов'язки. Винятком з цього правила є лише зобов'язання боржника, які припиняються зі смертю фізичної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. В усіх інших випадках до спадкоємців переходять відповідні боргові зобов'язання спадкодавця, але у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Борги спадкодавця - це майнові зобов'язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами-кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов'язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.

Нотаріус за місцем відкриття спадщини приймає вимоги кредиторів спадкодавця. Вимоги мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про заявлені вимоги нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину.

З метою забезпечення інтересів кредиторів та запобігання випадкам ухилення спадкоємців від виконання цивільно-правових обов'язків, що виникли з боргових зобов'язань спадкодавця, ч. 1 ст. 1281 ЦК України встановлює прямий обов'язок для спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини¹. Аналогічний обов'язок покладений і на виконавця заповіту (ч. 1 ст. 1290 ЦК України).

П. звернулася до суду із позовом до Ф. та Ц. про стягнення грошей за договором позики зі спадкоємців за зобов'язанням спадкодавця. Як зазначалося у позові, 08.07.2004 р. Н. позичила у П. 1800 Євро та 1000 доларів США, які зобов'язалась повернути через рік. Цього ж дня Н. було складено розписку, у якій вона вказала, що позичає вищевказану суму грошей та дає свій будинок під заставу. Будинок належить їй на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право на власність та свідоцтва про право на спадщину за законом. Вказана сума грошей їй була потрібна для оформлення закордонного паспорта та документів на виїзд за межі України, а саме: в Іспанію.

Н. запевнила, що поверне вищевказану суму з відсотками через рік. Якщо ж не зможе це зробити власноручно, то передасть цю суму своїм дітям, тобто відповідачам по справі, які повинні будуть повернути гроші, якщо ні - то віддасть будинковолодіння, яке їй належить.

Однак, після сплину року з дня складання розписки, а саме: 10.07.2005р. -Н. звернулась до П. та попросила ще трохи почекати, оскільки у неї немає необхідної суми, та пообіцяла, що поверне позичену суму зі сплатою процентів пізніше.

Приблизно у серпні 2007 року позивачці стало відомо, що позичальниця Н. померла, не повернувши боргу згідно договору, що підтверджується розпискою, складеною боржником власноручно.

Відповідачі - діти боржника - зобов'язались повернути борг матері по можливості наявності у них грошей.

Після смерті матері відповідачі вступили в управління та керування майном, оскільки проживали у спадковому будинку. Свідоцтво про право на власність на будинковолодіння знаходилося на той момент у П. як застава до повернення боргу.

Відповідачі за життя боржника знали, що правовстановлювальні документи на будинковолодіння знаходяться у П. Щоб не повертати борг, вони хотіли обманом визнати реєстраційне посвідчення від 30.08.2003 р. на право власності на житловий будинок загубленим і отримати повторне свідоцтво. Про це свідчить оголошення, опубліковане на їх прохання у район ній газеті «Вільне слово» від 25.11.2006 р.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення три відсотки річних із простроченої суми, а також суму боргу. Оскільки позичальниця померла, вищевказані відсотки за прострочення суми боргу, а також суму боргу, зобов'язані сплатити відповідачі, як спадкоємці майна позичальниці.

Згідно з довідкою № 908, виданою 28.12.2007р. Козівським відділенням Тернопільської філії комерційного банку «ПриватБанк», офіційний курс гривні до іноземних валют становить: долар США - 5,05 грн., Євро - 7,58 грн., тобто відповідно до вказаного курсу валют 1800 Євро у гривневому еквіваленті становить 13 644 грн., а 1000 доларів США - 5050 грн. Тому відповідачі зобов'язані повернути позивачці 18694 грн. та сплатити три відсотки від суми заборгованості, що становить 1146 грн. за два роки, а всього-20 290 грн.

Відповідачі Ф. та Ц. позову не визнали, просили відмовити в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 27.05.2008 р. позов задоволено у повному обсязі'.

Обтяження, які покладаються на спадкоємців у зв'язку із прийняттям спадщини, можуть полягати:

у зобов'язанні перед кредиторами спадкодавця;

у зобов'язанні перед відказоодержувачами;

у зобов'язанні відшкодувати витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Умовою відповідальності спадкоємця по боргах спадкодавця є факт прийняття спадщини. Закликання до спадкування в силу смерті спадкодавця та родинних зв'язків з ним не є підставою для пред'явлення вимоги кредитором спадкодавця.

09.11.2009р. Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до М.

У заяві позивач та в судовому засіданні представник позивача на підтвердження позовних вимог вказали, що відповідно до укладеного договору № 1405/0407/50-12788 від 25.04.2007р. Е. отримав кредит у розмірі 11500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % нарікз кінцевим строком повернення 25.04.201

Ор. 08.10.2007р. Е. помер, про що позивачу стало відомо лише 28.03.2009р. (після отримання копії свідоцтва про смерть). Кредитна заборгованість померлого перед позивачем становила 7794 грн. ЗО коп. Вважаючи, що спадкоємцем померлого є його дружина М., яка (на думку сторони позивача) фактично прийняла спадщину, позивач звернувся до неї з вимогою про погашення цієї заборгованості шляхом одноразового платежу всієї суми заборгованості. Відповідачем у повному обсязі не було погашено заборгованість, яка станом на 09.10.2009р. становила 5194 грн. 76 коп., що складається з: 4950 грн. 56 коп. - заборгованість за кредитом, 242 грн. 72 коп. - заборгованість з процентів за користування кредитом, 1 грн. 48 коп. - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. А тому позивач просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» вказану суму заборгованості, а також витрати, понесені по справі (судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи) у розмірі 171 грн. 95 коп.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 05.01.2010р. позовні вимоги залишені без задоволення. При цьому суд виходив з наступного. Норми цивільного законодавства передбачають можливість пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців за умови прийняття ними спадщини.

Однак в ході розгляду справи обставин на підтвердження факту прийняття спадщини відповідачем в порядку, передбаченому ст. 1268 ЦК України (постійне проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини) або ж ст. 1269 ЦК України (подання заяви про прийняття спадщини) після смерті чоловіка, судом не встановлено, а посилання представника позивача стосовно того, що відповідачка фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка є безпідставними та ґрунтуються лише на власних припущеннях.

Натомість долучена до матеріалів справи копія адресної довідки бюро УМВС свідчить про факт прописки відповідачки 06.06.2008 р. за останнім можливим місцем проживання спадкодавця, однак достовірно встановлено, що спадкодавець помер 08.10.2007р.

Крім того, необґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки саме суми заборгованості за цим кредитним договором, враховуючи, що законодавець у даному випадку передбачає як спосіб захисту цивільних прав та інтересів - накладення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям в натурі (ст. 1282 ЦК України).

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

За правилом ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені вище, позбавляється права вимоги.

Межі відповідальності спадкоємця по боргах спадкодавця визначаються на момент відкриття спадщини, а не на момент прийняття спадщини або звернення кредитора.