- •Глава 1.
- •§ 1. Поняття спадкового права та спадкування
- •§ 2. Склад спадщини
- •§ 3. Відкриття спадщини
- •§ 4. Час відкриття спадщини
- •§ 5. Місце відкриття спадщини
- •§ 6. Правовий статус спадкодавця та спадкоємців
- •§ 7. Усунення від права на спадкування
- •Глава 2.
- •§ 1. Спадкування права на земельну ділянку
- •§ 2. Спадкування частки у праві спільної сумісної власності
- •§ 3. Спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі)
- •§ 4. Спадкування права інтелектуальної власності
- •§ 5. Спадкування частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю
- •Глава 3.
- •§ 1. Поняття заповіту та його правова природа
- •§ 2. Форма заповіту. Порядок посвідчення заповіту
- •§ 3. Зміст заповіту
- •§ 4. Заповідальний відказ
- •§ 5. Заповідальне покладення
- •§ 6. Обов'язкова частка у спадщині
- •§ 7. Заповіт з умовою
- •§ 8. Заповіт подружжя
- •§ 9. Секретний заповіт
- •§ 10. Тлумачення заповіту
- •Глава 4.
- •§ 1. Поняття спадкування за законом. Черговість спадкування за законом
- •§ 2. Зміна черговості одержання права на спадкування
- •§ 3. Перша черга спадкоємців за законом
- •§ 4. Друга черга спадкоємців за законом
- •§ 5. Третя черга спадкоємців за законом
- •§ 6. Четверта черга спадкоємців за законом
- •§ 7. П'ята черга спадкоємців за законом
- •§ 8. Спадкування за правом представлення
- •Глава 5.
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика прийняття спадщини
- •§ 2. Способи прийняття спадщини
- •§ 3. Строки для прийняття спадщини
- •§ 4. Відмова від прийняття спадщини
- •§ 5. Відкликання відмови від прийняття спадщини. Визнання відмови від прийняття спадщини недійсною
- •§ 6. Спадкова трансмісія
- •§ 7. Відумерлість спадщини
- •§ 8. Відповідальність спадкоємців по боргах спадкодавця
- •§ 9. Охорона спадкового майна
- •Глава 5- Здійснення права на спадкування
- •10. Управління спадщиною. Договір на управління спадщиною
- •Глава 6.
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика виконання заповіту
- •§ 2. Юридична природа відносин з виконання заповіту
- •§ 3. Виконавець заповіту
- •§ 4. Повноваження виконавця заповіту
- •§ 5. Право виконавця заповіту на плату за виконання своїх повноважень та на відшкодування витрат, пов'язаних з цим
- •§ 6. Підстави припинення правовідносин з виконання заповіту
- •Глава 7.
- •§ 1. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину
- •§ 2. Прирощення спадкових часток
- •§ 3. Оподаткування спадщини
- •Глава 8.
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика спадкового договору
- •§ 2. Юридична характеристика, форма спадкового договору
- •§ 3. Сторони та предмет спадкового договору
- •§ 4. Розірвання спадкового договору
- •Додатки
- •II. Спадкування за законом
- •1. Спадкування права на земельну ділянку
- •2. Спадкування транспортного засобу, виданого інваліду управлінням соціального захисту
- •3. Спадкування права інтелектуальної власності
- •4.Спадкування корпоративних прав
- •5. Спадкування майна після смерті реабілітованих громадян
- •6. Особливості спадкування майна, обтяженого боргом
§ 4. Відмова від прийняття спадщини
Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець має право відмовитися від прийняття спадщини. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
Відмова від прийняття спадщини, вчинена до її відкриття, не породжує правових наслідків.
Спадкоємець може відмовитися від прийняття спадщини як шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, так і шляхом юридичної бездіяльності. Так, згідно із ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Спосіб відмови від прийняття спадщини цілком залежить від волі спадкоємця.
У нотаріальній практиці сформувався підхід, що у разі, коли спадкоємець не висловив бажання прийняти спадщину і не звернувся протягом встановленого шестимісячного строку до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, то доцільно отримати від нього заяву про те, що йому відомо про відкриття спадщини, строк для її прийняття він пропустив і звертатися до суду за визначенням додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини він не буде2. Така позиція прямо суперечить припису ч. 1 ст. 1272 ЦК України, в якій міститься презумпція неприйняття спадщини. Не важко припустити, що особа, яка внаслідок родинних зв'язків із спадкодавцем належить до першої черги спадкоємців за законом, не прийняла спадщину у зв'язку із постійним проживанням за кордоном та, відповідно, небажанням подавати відповідну заяву. Тим більше, що прийняти спадщину, як і відмовитися від неї, - безумовне право, а не обов'язок спадкоємця.
Як і прийняття спадщини, відмова від неї - односторонній правочин, але з протилежною спрямованістю.
За правилом ст. 1274 ЦК України, спадкоємець, який не бажає прийняти спадщину, може відмовитися від належної йому частки на користь інших спадкоємців: спадкоємець за заповітом - на користь спадкоємців за заповітом, спадкоємець за законом - на користь спадкоємців за законом.
Згідно із п. 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України заява про відмову від прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Зміст статей 1273, 1274 ЦК України дає змогу дійти висновку про встановлення двох способів відмови від прийняття спадщини:
загальна, за якою спадкоємець заявляє про відмову від прийняття спадщини в порядку ст. 1273 ЦК України;
направлена2, за якою спадкоємець заявляє про відмову від прийняття спадщини на користь конкретної особи (ст. 1274 ЦК України).
Утім, спадкоємець не завжди може відмовитися від прийняття на користь іншої особи. Так, у разі, коли заповідач підпризначив спадкоємця, основний спадкоємець не може зробити направлену відмову, оскільки таку ситуацію передбачив заповідач та підпризначив спадкоємця. Крім того, спадкоємець не може відмовитися від спадщини на користь особи, яка підлягає усуненню від права на спадкування за ст. 1224 ЦК України. Тобто у наведених випадках може виникати лише загальна відмова від прийняття спадщини.
Спадкоємець, на чию користь була здійснена відмова від права на частку у спадщині, має право відмовитися від її прийняття.
У Постанові Пленуму від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначається, що відмова від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців допускається лише протягом строку для прийняття спадщини. Після закінчення цього строку частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитись усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкодавцеві за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо (п. 25).
Відповідно до ч. 5 ст. 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.
Правові наслідки відмови від прийняття спадщини визначені у ст. 1275 ЦК України та залежать від виду спадкування. Так, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.
У разі, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Це правило не застосовується, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач під-призначив іншого спадкоємця.
Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.
Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.
